Ухвала суду № 138245340, 15.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №359/3223/20 6/760/309/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді - Усатової І.А.

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну порядку і способу виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва суду від 24 березня 2023 року по справі за скаргою ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, Держаної казначейської служби України про відшкодування шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві звернулось до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва суду від 24 березня 2023 року по справі за скаргою ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, Держаної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Заява обґрунтована тим, що з метою забезпечення виконання рішення суду від 24 березня 2023 року, на підставі виконавчого листа, необхідно змінити спосіб та порядок виконання судового рішення, оскільки згідно із Бюджетним кодексом України, а також Порядком №845, безспірне списання коштів здійснюється з рахунків боржника, вірним є визначення у виконавчому листі та рішенні суду боржника - Державний бюджет України, а відтак просять зазначити у резолютивній частині рішення суду від 24 березня 2024 в часині компенсації моральної шкоди «стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн.». Визначити боржником за виконавчим листом Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року по справі №359/3223/20 (*2609*66346669*1*1*) Державний бюджет України.

Разом з тим, просив розглядати справу за його відсутності.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення ухвали дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Вивчивши доводи заяви, матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до судової практики Європейського суду, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), №36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, №2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, §63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною права на суд, а ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (рішення «Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року).

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав і обов`язків. Таким чином, одним з аспектів права на суд є право на доступ до нього, тобто право подавати позов з приводу цивільно-правових питань. Однак таке право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із стороні.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до частин першої - третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання судового рішення є обставини, які істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються виключно органами Казначейства на підставі виконавчих документів у порядку черговості їх надходження.

Згідно з частиною сьомою статті 435 ЦПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала.

Із змісту поданої заяви вбачається, що заявник фактично не навів жодних обставин, які б свідчили про існування перешкод чи неможливість виконання судового рішення у визначений ним спосіб. Натомість доводи заяви зводяться до необхідності зміни формулювання резолютивної частини рішення в частині компенсації моральної шкоди, а саме: «стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн» та визначити боржником - Державний бюджет України.

Отже, заявник фактично порушує питання не про зміну способу чи порядку виконання судового рішення у розумінні статті 435 ЦПК України, а про зміну змісту його резолютивної частини, що за своєю правовою природою є питанням усунення недоліків судового рішення, а не зміни способу чи порядку його виконання. Така вимога не може бути вирішена в порядку статті 435 ЦПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення звернулося Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Водночас відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Бюджетного кодексу України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 835, виконання судових рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України. Саме Державна казначейська служба України є належним суб`єктом звернення до суду з відповідною заявою у випадках, коли виникає необхідність вирішення питання щодо зміни способу чи порядку виконання такого судового рішення.

Таким чином, заява подана неналежним заявником, що також є самостійною підставою для відмови у її задоволенні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що передбачені статтею 435 ЦПК України підстави для зміни способу та порядку виконання рішення суду відсутні, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 18, 435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну порядку і способу виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва суду від 24 березня 2023 року по справі за скаргою ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, Держаної казначейської служби України про відшкодування шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Солом`янський районний суд м. Києва.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І.А.Усатова