Рішення № 138245000, 15.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4841/26

Справа №754/1408/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 87 210,00 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи таке рішення.

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", як новий кредитор за споживчим кредитним договором № 141017921 від 19.07.2024, звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 87 210,00 грн, яка складається з 27 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 60 210,00 грн заборгованості за сумою відсотків.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти у розмірі 27 000,00 грн, але не повернув кредит у встановлений строк та не сплатив проценти за користування кредитом. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" відступило право вимоги ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС", яке відступило право вимоги ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС", яке в подальшому відступило право вимоги Позивачу, уклавши відповідний договір факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025, внаслідок чого до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін. Судове засідання у такому разі не проводиться.

Представник Позивача одночасно з позовом подав клопотання, в якому повідомив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності. Відповідач з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, з наведенням відповідних підстав, що передбачені частинами п`ятою - сьомою статті 279 ЦПК України, не звертався.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді. Суд надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що є належним повідомленням врученням ухвали про відкриття провадження у справі (пункт 4 частини восьмої статті 128, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідача, Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію було доведено до відома шляхом направлення повідомлення на електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_2) та за фінансовим номером телефону Відповідача ( НОМЕР_1 ).

Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву (частина восьма статті 178, частина друга статті 191 ЦПК України).

Щодо розгляду справи у змішаній формі. Відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено-го рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

З огляду на викладене вище, Суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Закон України "Про споживче кредитування" визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері та встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1). Цей Закон також встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначається у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

19.07.2024 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Первісний кредитор) та Відповідач, ОСОБА_1 , уклали кредитний договір № 141017921 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Перед підписанням договору Відповідач проходив електронну ідентифікацію. Первісний кредитор здійснив отримання ідентифікаційних даних Відповідача та їх верифікацію через систему BankID НБУ. Зазначені дії дозволили кредитодавцю однозначно встановити особу Відповідача, який пройшов процедуру реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі та отримав доступ до особистого кабінету.

Відповідач підписав договір про надання кредиту електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що був відправлений на мобільний номер телефону НОМЕР_1 . Відповідно до відповіді АТ "Універсал Банк" цей телефон є фінансовим номером Відповідача.

Згідно з умовами Кредитного договору сторони домовилися, що Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 27000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (пункт 2.1). Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 27000,00 грн 19.07.2024 (що є датою надання Кредиту) (пункт 2.3).

На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу (пункт 3.1).

Відповідно до пункту 7.1 Договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 18.08.2024, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Згідно з пунктом 7.3 Договору кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 18.08.2029.

19.07.2024 Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, які були перераховані Відповідачу на рахунок з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 на виконання умов кредитного договору № 141017921 від 19.07.2024, що підтверджується платіжним дорученням від 19.07.2024, згідно з яким на користь Відповідача ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) було перераховано суму в розмірі 27 000,00 грн із призначенням платежу: "Переказ коштів згідно договору № 141017921 від 19.07.2024, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer".

Водночас указані обставини додатково підтверджуються довідкою ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" № 141017921/05062025/Э від 05.06.2025, відповідно до якої 19.07.2024 о 19:21:46 було успішно завершено платіжну операцію (ідентифікатор платіжної операції 42140-61038-41883) щодо перерахування Відповідачу 27 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .

На виконання ухвали Деснянського районного суду міста Києва у справі №754/1408/26 від 03.02.2026 року АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" листом від 11.02.2026 № БТ/Е-4546 надало інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Банком встановлено, що у період з 19.07.2024 по 24.07.2024 року відбулося поповнення вищезазначеної картки - на рахунок було зараховано кошти у сумі 27 000 грн. На підтвердження цих обставин банк також долучив до свого листа виписку про рух коштів за картковим рахунком ОСОБА_1 за вказаний період. Згідно з анкетними даними ОСОБА_1 , фінансовим номером телефону за вказаною платіжною карткою виступає номер НОМЕР_1 .

Отже первісний Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання. Натомість Відповідач, отримавши суму кредиту, порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у повному обсязі. Згідно з розрахунком заборгованості, Відповідач здійснив платежі 18.08.2024 у розмірі 4 455,00 грн та 16.09.2024 у розмірі 7 830,00 грн, які були спрямовані на погашення відсотків.

Заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 27 000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення процентів

Позивач також просить стягнути 60 210,00 грн відсотків, що нараховані за період з 17.09.2024 по 12.02.2025.

Перевіряючи правильність нарахування процентів, Суд встановив, що за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом (пункт 8.1).

На момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,500 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,500 відсотків річних (пункт 8.3).

Водночас Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %", тобто починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%.

Суд звертає увагу на те, що обидві вказані зміни - як щодо встановлення загального ліміту ставки в 1 %, так і щодо тимчасового передіного періоду та лімітів у 2,5 % та 1,5 %, були врегульовані єдиною законодавчою нормою: пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX.

Порядок застосування вказаних норм у часі визначений окремо.

Так, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX чітко визначено, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, норма про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, та норма щодо тимчасового періоду) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Ураховуючи загальні принципи дії актів цивільного законодавства у часі, а також пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX норма частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону № 3498-IX) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після 24 грудня 2023 року. Також ця норма застосовується до договорів, що укладені раніше, якщо строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності цим Законом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що з огляду на приписи частини третьої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони підлягає особливому правовому захисту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013). Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011).

З огляду на таку об`єктивну нерівність сторін у правовідносинах споживчого кредитування, під час застосування та тлумачення норм законодавства суди зобов`язані керуватися загальноправовим принципом, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23. Згідно з висновками Верховного Суду принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як in dubio pro persona або in dubio pro homine (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини". Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

У контексті спірних правовідносин цей принцип реалізується через імператив in dubio pro consumatore (принцип сприятливого тлумачення для споживача).

Суд бере до уваги, що в межах одного законодавчого акта (Закону № 3498-IX) існує загальне імперативне правило про обмеження максимальної денної процентної ставки в 1% поряд із тимчасовим дозволом на застосування ставки 2,5% та 1,5% (з 24.12.2023 по 19.08.2024). Одночасна наявність вказаних норм створює колізію норм права щодо тих кредитних договорів, що були укладені з 24.12.2023 по 19.08.2024.

Водночас під час запровадження обмежень процентної ставки пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX було визначено, що дія нових імперативних обмежень (зокрема щодо максимального розміру процентної ставки) поширюється навіть на ті договори про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом, у разі продовження строку їх дії.

З цього логічно випливає, що якщо законодавець визнав, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, що максимальний розмір денної процентної ставки... не може перевищувати 1 %) застосовується також до раніше укладених договорів при їх пролонгації, то тим більше (a fortiori) ця імперативна норма є обов`язковою для застосування до нових договорів, укладених після набрання Законом чинності (починаючи з 24 грудня 2023 року).

Відповідно, здійснюючи системний аналіз наведених норм крізь призму принципу in dubio pro consumatore та керуючись необхідністю захисту інтересів слабшої сторони, Суд доходить висновку, що тимчасовий період (з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року), передбачений пунктом 17 Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", який було доповнено Законом № 3498-IX, нерозривно пов`язаний із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3498-IX.

За висновком суду поступове зниження процентної ставки до 2,5% та 1,5% було запроваджено для врегулювання правовідносин за договорами, які були укладені до 24 грудня 2023 року (тобто, до набрання чинності Законом № 3498-IX), але строк дії яких продовжувався після цієї дати. Такий перехідний механізм мав на меті дати фінансовим установам час на адаптацію діючих кредитних портфелів.

Натомість при укладенні нових договорів з 24.12.2023 фінансові установи зобов`язані дотримуватися імперативної вимоги частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", встановлюючи ставку не більше 1% на день.

Суд ураховує, що частинами п`ятою та шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас Суд зазначає, що станом на час розгляду цієї справи Верховний Суд ще не сформував єдиного правового висновку щодо застосування пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (в аспекті визначення максимального розміру процентів) до нових договорів про споживчий кредит, укладених у перехідний період - з 24.12.2023 по 19.08.2024.

За приписами частини першої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

З огляду на неоднозначність положень пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX та відсутність практики суду касаційної інстанції щодо його тлумачення, Суд, діючи з метою забезпечення та рівності громадян перед законом та керуючись імперативом сприятливого тлумачення для споживача (in dubio pro consumatore), вважає за доцільне врахувати існуючу практику судів апеляційної інстанції у подібних правовідносинах, яка є найбільш сприятливою для позичальника (споживача) (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 16.02.2026 у справі № 381/1523/25; постанова Київського апеляційного суду від 25.05.2026 у справі № 758/2266/25, постанова Київського апеляційного суду від 19.02.2026 у справі № 752/7161/25, постанова Київського апеляційного суду від 10.03.2026 у справі № 754/1976/25 та інші).

У справі, що розглядається, кредитний договір із Відповідачем був укладений 19.07.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

З огляду на викладене, пункт 17 Перехідних положень щодо дозволеної ставки 1,5 % не може бути застосований до спірних правовідносин, бо це погіршує становище споживача. Правомірним є застосування виключно загальної норми - обмеження денної процентної ставки на рівні 1 %.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Тому Суд не бере до уваги розрахунок відсотків, наданий Позивачем, так як він ґрунтується на нікчемних умовах договору, та здійснює власний перерахунок в межах максимальної ставки 1 % на день.

Суд здійснив власний перерахунок відсотків за період користування кредитом з 19.07.2024 по 12.02.2025 в межах максимальної дозволеної ставки 1 % на день, врахувавши фактичні нарахування Кредитодавця за дисконтний період та здійснені Відповідачем сплати.

Період 1 (дисконтний): з 19.07.2024 по 18.08.2024 (31 день). Відповідно до розрахунку Первісного кредитора щоденна сума відсотків становила 148,50 грн. Сума відсотків за цей період становить 4 603,50 грн (148,50 грн х 31 день).

Період 2 (після закінчення дисконтного періоду): з 19.08.2024 по 12.02.2025 (178 днів). Щоденна сума відсотків, обмежена імперативними нормами Закону (1 %), становить 270,00 грн (27 000,00 грн х 1 %). Сума відсотків за цей період становить 48 060,00 грн (270,00 грн х 178 днів).

Загальна сума правомірно нарахованих відсотків за весь період становить 52 663,50 грн (4 603,50 грн + 48 060,00 грн).

За час користування кредитом Відповідач здійснив два платежі на загальну суму 12 285,00 грн (18.08.2024 у розмірі 4 455,00 грн та 16.09.2024 у розмірі 7 830,00 грн). Відповідно до положень статті 534 ЦК України ці кошти зараховуються в рахунок погашення відсотків.

Залишок непогашеної заборгованості за відсотками становить 40 378,50 грн (52 663,50 грн - 12 285,00 грн). Загальна сума безпідставно нарахованих процентів, що перевищує законодавчі обмеження, становить 19 831,50 грн (60 210,00 грн - 40 378,50 грн). У цій частині позову слід відмовити.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню у розмірі 40 378,50 грн.

Щодо дострокового стягнення заборгованості

Згідно з пунктом 7.3 Договору кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 18.08.2029.

Кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом в разі, зокрема, прострочення сплати нарахованих процентів Позичальником (пункт 9.1.1.2).

У разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення Договору (пункт 9.1.1.7).

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина четверта статті 16 Закону України "Про споживче кредитування").

Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України "Про споживче кредитування" вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення і строку, протягом якого вони мають бути здійснені (пункти 50, 51 постанови Верховного Суду від 14.04.2026 у справі № 585/1140/24).

Починаючи з 10.06.2017, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова Верховного Суду від 22.10.2025 у справі № 766/2926/23).

Відповідач прострочив зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів, тому 09.12.2025 засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення (штрихкодовий ідентифікатор 0505514917269) за адресою: АДРЕСА_1. Позивач направив на адресу Відповідача письмову досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, попередивши про можливість судового стягнення у разі її ігнорування. Відповідач у наданий йому тридцятиденний пільговий строк з дня направлення та можливого отримання вимоги порушення умов кредитного договору не усунув, прострочену заборгованість не погасив.

Звертаючись із вимогою про дострокове повернення кредиту, Позивач реалізував своє право, передбачене частиною четвертою статті 16 Закону України "Про споживче кредитування" та умовами Договору.

Позивач довів порушення Відповідачем умов цього Договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

У цій справі Позивач набув право вимоги до Відповідача внаслідок послідовного відступлення цього права на підставі договорів факторингу.

Так, 19.11.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (Первісним кредитором) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/9. Згідно з Витягом з Реєстру прав вимоги № Б/Н від 19.11.2024 до Договору факторингу № МВ-ТП/9, до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право грошової вимоги до Відповідача, ОСОБА_1 , за кредитним договором № 141017921 від 19.07.2024.

Надалі 28.05.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" було укладено Договір факторингу № 28/0525-01. Згідно з Витягом з Реєстру прав вимоги № 2 від 28.05.2025 до Договору факторингу № 28/0525-01, до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за вказаним кредитним договором.

Надалі 16.07.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (Позивачем) було укладено Договір факторингу № 16/07/25-Е. Згідно з Витягом з Реєстру боржників № 2 від 16.07.2025 до Договору факторингу № 16/07/25-Е та Актом прийому-передачі Реєстру боржників № 2 від 16.07.2025, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідно до вказаного витягу з реєстру, станом на момент відступлення сума заборгованості за основною сумою боргу становила 27 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 60 210,00 грн, а сума заборгованості за пенею, штрафами - 13 500,00 грн.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору відступлення прав вимоги.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. При цьому, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Судом встановлено, що після відступлення Позивачу права грошової вимоги, Відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості за кредитом ні на рахунки нового кредитора, ні на рахунки первісних кредиторів.

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що Позивач належним чином набув статусу нового кредитора та наділений повноваженнями вимагати від Відповідача виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з мотивів та розрахунку, наведеного Судом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги частково на загальну суму 67 378,50 грн (де 27 000,00 грн - тіло кредиту, 40 378,50 грн - відсотки), тому з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 871,55 грн (2 422,40 грн х 67 378,50 грн/87 210,00 грн).

Позивач просить відшкодувати 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; додаткову угоду від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 на суму 7 000,00 грн, відповідно до якого Позивачу надані такі послуги: складання позовної заяви - 5 000,00 грн (2 год); вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника - 1 000,00 грн (2 год); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн (1 год); підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500,00 грн (1 год).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Відповідач не заперечував проти обсягу, складових, розміру правничої допомоги. Також він не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги задоволено частково, тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених вимог. З огляду на зазначене, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 5 408,20 грн (7 000,00 грн х 67 378,50 грн/87 210,00 грн).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" 27000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 40 378,50 грн заборгованості за сумою відсотків, а також 1 871,55 грн судового збору та 5 408,20 грн витрат на професійну правничу допомогу. Загальна сума стягнення становить 74 658,25 грн.

У решті вимог відмовити.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, рахунок НОМЕР_6 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення, а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 15.07.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО