Ухвала суду № 138241097, 15.07.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/1975/26

номер провадження 2/695/2215/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

судді Середи Л.В.

за участю6

секретаря с/з Оніщенко Н.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Семенюк О.Г.

представників відповідача Ореховського М.Л., Віданової О.В.

розглянувши у підготовчому засіданні заяву про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семенюк Ольга Григорівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.05.2026 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Семенюк Ольга Григорівна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

08.06.2026 до суду надійшла заява представника відповідача, адвоката Ореховського М.Л. про відвід головуючого судді Середи Л.В. у даній справі, яка мотивована тим, що суддя Середа Л.В. в ухвалі про відкриття провадження у справі задовольнила заяву представника позивача, адвоката Семенюк О.Г. про письмове опитування відповідача в порядку ст. 93 ЦПК України та постановила «Зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Красногірське» (код ЄДРПОУ 34223684) в особі керівника або іншої уповноваженої особи надати письмові відповіді на 10 (десять) запитань позивача, що викладені у Заяві про постановку письмових запитань учаснику справи в порядку ст. 93 ЦПК України від 11.05.2026, яка подана разом із позовною заявою.» Сторона відповідача вважає, що вказані дії судді виходять за межі звичайного процесуального рішення та свідчать про порушення балансу процесуальних прав сторін з фактичним наданням прозивачу процесуальної переваги та сворює обґрунтовані сумніви у неупередженості й об`єктивності судді. Вказана заява зводиться до того, що на даній стадії процесу позивач мав право поставити питання учаснику процесу, але для реалізації цього права ЦПК України не передбачає необхідності постановлення судом відповідної ухвали.

У судовому засіданні представники відповідача заяву про відвід підтримали та наполягали на його задоволенні з підстав, які вказані в заяві про відвід.

Представник позивача та позивач проти задоволення заяви заперечувала вказуючи, що відповідно до ст. 36 ЦПК України незгода з процесуальним рішенням суду не є підставою для відводу судді.

Дослідивши матеріали справи та заяву про відвід, суд приходить до наступного висновку.

Статтями 36, 37 ЦПК України передбачено підстави відводу судді.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

При вирішенні заяви про відвід з наведеної підстави доцільно враховувати практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.

Зокрема, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що існування безсторонності повинно встановлюватися за наступними критеріями («Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta), 2009, §§ 93-101; «Моріс проти Франції» (Morice v. France), 2015, §§ 73-78; «Денісов проти України» (Denisov v. Ukraine), 2018, §§ 61-65): 1) суб`єктивний критерій, що враховує особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя будь-яку особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі; 2) об`єктивний критерій, що встановлює, чи забезпечував сам суд і, серед іншого, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді може викликати не тільки об`єктивні сумніви щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), але також може бути пов`язана з питанням особистих переконань суддів (суб`єктивний критерій) («Рамос Нунеш де Карвальо е Са проти Португалії» (Ramos Nunes de Carvalho e Sa v. Portugal), 2018, § 145).

Питання щодо відсутності безсторонності суду можливі в ситуації індивідуального характеру, обумовленій наявністю зв`язків зі стороною у справі чи представником сторони.

Як вбачається із заяви про відвід, заява обґрунтована тим, що суддя Середа Л.В. вчинила дії, що створюють обґрунтовані сумніви у неупередженості й об`єктивності судді.

Аналізуючи доводи заяви про відвід через призму допущених процесуальних дій, суд зазначає таке.

Згідно з приписами статті 93 ЦПК України, учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Відповідно до частин другої та четвертої цієї статті, учасник справи, якому поставлено питання, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті у формі заяви свідка.

Системний аналіз указаної норми свідчить, що обов`язок надати відповіді на запитання виникає у сторони безпосередньо в силу приписів закону, а не на підставі окремого судового рішення. Суд не наділений повноваженнями імперативно зобов`язувати учасника справи надавати такі відповіді на етапі відкриття провадження. Питання про зобов`язання надати відповідь може бути вирішено судом виключно у разі наявності повідомлення про відмову від надання відповідей та за відповідним клопотанням заінтересованої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, в ухвалі про відкриття провадження від 13.05.2026 суд мав на меті лише роз`яснити сторонам їхні процесуальні права та обов`язки, передбачені статтею 93 ЦПК України.

Проте внаслідок технічної помилки при виготовленні тексту судового рішення було допущено помилку у формулюванні прав відповідача, а саме у резолютивній частині зазначено про "зобов`язання" відповідача надати письмові відповіді.

Таке формулювання, попри його виключно технічний характер, об`єктивно виходить за межі повноважень суду на стадії відкриття провадження та створює у стороннього спостерігача враження, що суд саме ухвалою суду зобов`язав одну зі сторін надати відповіді на постановлені позивачем питання, а не роз`яснив права та обов`язки відповідача щодо вимог ст. 93 ЦПК України, що створює у стороннього спостерігача враження підтримання доводів позивача.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Мироненко і Мартенко проти України", "Ветштайн проти Швейцарії"), для визначення безсторонності суду важливе значення має навіть зовнішній вигляд суду ("justice must not only be done, it must also be seen to be done" правосуддя має не лише чинитися, воно повинно бути очевидним для всіх). Особисте переконання сторони у предвзятості суді, якщо воно підтверджується об`єктивно встановленими фактами (у цьому випадку передчасним імперативним зобов`язанням в ухвалі), є достатнім для висновку про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості суду.

З огляду на викладене, з метою усунення будь-яких сумнівів у безсторонності суду, забезпечення балансу інтересів сторін та дотримання високих стандартів справедливого судочинства, заява відповідача про відвід підлягає задоволенню.

Статтею 41 ЦПК України передбачено, що в разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у статті 37 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, справа за розпорядженням голови суду передається до іншого суду, визначеного в порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 40 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

Заяву про відвід судді Середи Л.В. від розгляду справи №695/1975/26 по справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Семенюк Ольга Григорівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Відвести суддю Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середу Людмилу Василівну від розгляду цивільної справи № 695/1975/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Семенюк Ольга Григорівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Цивільну справу № 695/1975/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Семенюк Ольга Григорівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди передати до канцелярії Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для вирішення питання про формування нового складу суду у встановленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Середа Л.В.