Рішення № 138239926, 14.07.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/871/26

Провадження № 2/542/653/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором та просить стягнути з відповідача за договором позики суму заборгованості в розмірі 39096 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 02 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання грошових коштів у позику №7666260425.

Відповідно до договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму 6000 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки вказаної відповідачем, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою.

Посилаються на те, що ТОВ «Іннова Нова», як позикодавець, свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 6000 грн. Відповідач же належним чином свої зобов`язання не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 39096 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано докази (а.с.46-47).

Ухвалою суду від 14.07.2026 року було відмовлено у задоволенні відповідача про витребування доказів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.50), в позовній заяві просив справу розглядати у його відсутність (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 52).

Також відповідачем ОСОБА_1 09.06.2026 року був наданий відзив на позовну заяву (а.с. 57-59), в якому він просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.

Так, зазначає, що позивачем не надано документів, які б підтверджували факт реального отримання ним кредитних коштів, а також розрахунку заборгованості, паспорта споживача, позивач не надсилав на його адресу вимоги, претензії про наявність заборгованості по кредиту.

Вказує про незаконність нарахування штрафу та пені в період воєнного стану.

Також зазначає, що позивачем не обгрунтував розмір нарахованих відсотків, а також вимогу про нарахування комісії, оскільки не надано детального розрахунку комісії, доказів надання будь-яких додаткових послуг, економічного обґрунтування її розміру.

Крім того, позивач не надав доказів направлення та отримання ним вимоги про дострокове повернення кредиту.

Також відповідач посилається на неспівмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу.

15.06.2026 року представником позивача була надана до суду відповідь на відзив, в якій зазначено наступне.

Акцентує увагу суду на тому, що відповідач не заперечує факт укладення з позивачем кредитного договору, отримання кредитних коштів, не виконання своїх зобов`язань з повернення цих коштів.

Щодо нарахування відсотків посилається на Закон України «Про споживче кредитування», зокрема ч. 5 ст. 8, яка визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Також, окрім процентів за користування позикою, відповідачу нарахована комісія за надання кредиту, що становить 15% від суми наданого кредиту (6 000,00/100% * 15% = 900,00 грн.) та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту згідно п. 2.7. договору про надання грошових коштів № 7666260425 від 02.04.2025 року.

Оскільки кредитний договір з відповідачем був укладений 02.04.2025, тобто після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки є правомірною з огляду на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отриманні кредиту (позики), в той час як Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Так як з відповідачем було укладено саме споживчий кредитний договір, тому застосуванню підлягають норми Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначає, що волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти Договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.

Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться. Тож, твердження відповідача в цій частині є безпідставними.

Просить позов задовольнити в повному обсязі (а.с.66-67).

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 02.04.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір надання грошових коштів у кредит №7666260425, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 6000,00 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5. цього договору та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (а.с.16-21).

Пунктом 3.1. договору визначено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 02.04.2025 року або наступний за ним календарний день (п. 3.2. договору).

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 6204.

ОСОБА_1 було також підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.26-27).

Відповідно до Рішення Єдиного учасника ТОВ «Іннова Фінанс» № 05-09/2025 від 05.09.2025 було змінено найменування юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю з «Іннова Фінанс» на «Іннова Нова» (а.с. 37).

Листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №22647 від 22.04.2026 року повідомлено ТОВ «Іннова Фінанс» про успішність операції про перерахунок 02.04.2025 на банківську картку № НОМЕР_2 коштів у сумі 6000 грн. (а.с.12).

Згідно з повідомленням АТ КБ "Приват Банк" №20.1.0.0.0/7-260514/48012-БТ від 24.05.2026, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), на яку 02 квітня 2025 року був зарахований платіж у сумі 6000 грн, що відповідає даті укладання кредитного договору та сумі наданого кредиту (а.с. 53, 54).

Вказані докази спростовують доводи відповідача про не підтвердження позивачем факту перерахування кредитних коштів на його банківський рахунок.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікаторомце дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір від 02.04.2025 року №7666260425 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 був підписаний шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника.

Так, у вищезазначеному кредитному договорі вказано, зокрема позичальник: ОСОБА_1 , адреса: Полтавська область, с.Суха Маячка; податковий номер: НОМЕР_3 ; одноразовий ідентифікатор.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних: ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Таким чином, вказаний договір підписаний за допомогою електроного підпису, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів про те, що персональні дані відповідача (його паспортних даних, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення кредитного договору від його імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань відповідач має заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит №7666260425 від 02.04.2025 в сумі 39096,00 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20196,00 грн. - заборгованість за відсотками, 12000,00 грн. заборгованість за пенею, 900,00 грн. комісія за надання кредиту.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так в даному випадку відповідач за договором надання грошових коштів у кредит №6777260425 від 02.04.2025 року з ТОВ «Іннова Фінанс» отримав кредитні кошти в сумі 6000 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, оскільки відповідач не виконалав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Так, за умовами договору №7666260425 від 02.04.2025 року укладеного між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 6000 грн, строком на 360 днів, стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5. цього договору та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (а.с.16-21).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що саме за наведенними відсотковими ставками та в межах строку кредитування здійснений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом в сумі 20196,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що нараховані позивачем проценти втричі більші від тіла кредиту, є необгрунтованими.

Так, при укладанні кредитного договору відповідач був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві умови договору, і добровільно уклав цей договір, підписавши його без будь-яких застережень, та користувався отриманими коштами.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Про всі істотні умови кредитного договору відповідач був завчасно та належним чином повідомлений, оскільки у кредитному договорі міститься вся інформація, визначена частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому чіткі умови кредитного договору викладені не лише у договорі №7666260425 від 02.04.2025 року, але й в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем без будь-яких застережень чи заперечень.

Отже, положення укладеного відповідачем кредитного договору №7666260425 від 02.04.2025 року є чіткими, конкретно визначеними та такими, що не допускають подвійного тлумачення.

Крім того, за умовами п.2.7 кредитного договору №7666260425 від 02.04.2025 року, сторонами погоджено комісію за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що в даному випадку становить 900 грн., отже така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь пені в розмірі 12000,00 грн. за вищевказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлано, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, в наданому розрахунку заборгованості зазначено, що пеня нарахована за період з 03.05.2025 по 09.06.2025 (а.с. 37-41), тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Отже, позивачем не враховано вищевказаних положень Закону України «Про споживче кредитування» і перехідних положень ЦК України та безпідставно нараховано неустойку (штраф, пеню) за невиконання/неналежного виконання зобов`язання, а тому вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 12000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач має заборгованість за кредитним договором №7666260425 від 02.04.2025 в розмірі 27096 (двадцять сім тисяч дев`яносто шість) грн. 00 коп., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 6000 грн., заборгованості за відсотками 20196 грн., заборгованості за комісією за надання кредиту 900 грн.

Оскільки відповідач не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27096 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 69,31% з розрахунку: 27096 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 39096 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 69,31% (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 1845,31 грн. з розрахунку: 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 69,31% (відсоток задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за кредитним договором №7666260425 від 02.04.2025 в розмірі 27096 (двадцять сім тисяч дев`яносто шість) грн 00 коп, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу 6000 грн, суми заборгованості за відсотками 20196 грн, суми заборгованості за комісією 900 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1845 (одна тисяча вісімсот сорок п`ять) грн 31 (тридцять одна) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», місцезнаходження: вул. Верхній Вал, буд.10, поверх 2, офіс 5, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 44127243;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Повний текст рішення складений 14 липня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва