Рішення № 138239330, 15.07.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/3273/25

Провадження № 2/373/357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Хасанової В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року представник позивача адвокат Лойфер А.О. звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідачки на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором № 500727229 від 25.10.2022 в загальному розмірі 47926,45 грн та судових витрат у розмірі сплаченого судового збору 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4362,23 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 25.10.2022 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30.11.2022 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25.10.2022 між банком та відповідачкою було укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором кредитний договір № 500727229, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500727229; акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 500727229; додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг»; паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит готівкою в розмірі 34562,55 грн на строк 48 місяців. Дата повернення кредиту - 25.10.2026. Умовами договору встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 12,99 % річних. Відповідно до графіку платежів встановлено порядок повернення кредиту частинами до 25 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту. Загальна кількість платежів 48.

Для повернення заборгованості за кредитом умовами договору визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 відкритий у банку.

Підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена із всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування.

Відповідачка отримала кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером від 25.10.2022 та виписками по рахункам відповідачки.

Проте, всупереч вимог договору позичальник не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснювала погашення кредитної заборгованості згідно умов договору. Загальна заборгованість відповідачки перед АТ «Сенс Банк» складає 47926,45 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 33851,47 грн; заборгованість за відсотками - 10189,20 грн; заборгованість по комісії 3885,78 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2025 у справі відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачці протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачка отримала про що свідчить рекомендоване повідомлення в матеріалах справи.

Відзив на позов відповідачка не надала, інших заяв та клопотань від неї також не надходило.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.10.2022 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), укладено угоду про надання споживчого кредиту № 500727229. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб. Зазначено умови на укладення угоди: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 34562,55 грн, процентна ставка 12,99 % річних (тип ставки фіксована, яка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди), строк кредиту 48 місяців. Дата повернення кредиту 25.10.2026.

Також умовами договору встановлено, що під час користування кредитом банк надає послуги з розрахунково-касового обслуговування, за що встановлюється комісійна винагорода, а саме за обслуговування (управління) кредиту: за період з 1 по 12 місяць користування кредитом у розмірі 0,1 % від суми кредиту; з 13 по 24 місяць - 0,5 %; з 25 по 48 місяць - 1,00 %.

Графіком платежів, що є Додатком № 1 до угоди, узгоджено порядок повернення кредиту частинами до 25 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту: 12 платежів по 961,62 грн; 12 платежів по 1099,87 грн; 24 платежі по 1272,69 грн. Загальна кількість платежів 48.

Для повернення заборгованості за кредитом умовами договору визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 відкритий у банку.

Підписанням паспорта споживчого кредиту відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування.

Довідка АТ «Сенс Банк», яке є правонаступником АТ «Альфа Банк», містить відомості про ідентифікацію АТ «Альфа Банк» особи ОСОБА_1 , в якій зазначено, що відповідно до умов Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» ОСОБА_1 ініціювала процес укладення кредитного договору із використанням системи «Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримала від банку ОТП-пароль - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 7598, який відправлений позичальнику 25.10.2022 14:22 на номер телефону НОМЕР_2 .Підписання угоди № 500727229 про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_1 здійснено зазначеним ОТП-паролем - аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора.

Відповідно до копії меморіального ордеру № 1399987069 від 25.10.2022, позивачем на рахунок відповідачки перераховано суму кредиту у розмірі 34562,55 грн.

Банківські виписки з позичкового рахунку та рахунку для повернення заборгованості, що відкриті в банку на ім`я відповідачки, за період з 25.10.2022 по 20.03.2025 підтверджують рух коштів за банківськими рахунками, містять записи про операції здійснені протягом операційного дня.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 20.03.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитним договором № 500727229 від 25.10.2022 складає 47926,45 грн, з яких: 33851,47 грн ? сума заборгованості за кредитом; 10189,20 грн ? сума заборгованості за відсотками за користування кредитом розрахована за період з 25.11.2022 по 20.03.2025; 3885,78 грн - заборгованість по комісії за період з 25.11.2022 по 20.03.2025. З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачкою 25.10.2022 на погашення кредитної заборгованості було сплачено 922,78 грн, 24.11.2022 - 197,00 грн, що становить загальну суму 1119,78 грн. Зазначена сума 25.11.2022 була зарахована на погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 711,08 грн; процентів - 374,14 грн; комісії за обслуговування - 34,56 грн.

24.03.2025 представником позивача на адресу відповідачки надіслано досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором протягом 30 календарних днів з моменту її отримання.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви 12.08.2022 рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування 30.11.2022 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Надаючи оцінку зібраним по справі доказам, суд виходить з наступного.

Між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов`язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор ? прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до положень статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема: офертою із акцептом на укладання угоди про споживчий кредит, анкети-заяви про акцепт, паспорту споживчого кредиту, які в сукупності становлять кредитний договір.

Кредитні кошти відповідачка отримала шляхом перерахування позивачем на її рахунок суми кредиту у розмірі 34562,55 грн, що підтверджено копією меморіального ордеру № 1399987069 від 25.10.2022. Однак умови договору відповідачка належним чином не виконувала.

Перевіряючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачки кредитної заборгованості у заявленому розмірі, суд виходить із фактичних обставин справи, аналізує зміст кредитного договору та додатки до нього, перевіряє правильність визначення розміру заборгованості з урахуванням усіх складових боргу на відповідність не лише умовам договору, а й вимогам Закону.

З огляду на те, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору та утворення, у зв`язку із цим, заборгованості за кредитом, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 33851,47 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 10189,20 грн є обґрунтованими.

Разом з тим, суд не погоджується з вимогою позивача щодо стягнення з відповідачки суми заборгованості за комісією в розмірі 3885,78 грн та зазначає наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим текст статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено в наступній редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі судом встановлено, що умовами кредитного договору № 500727229 від 25.10.2022 передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за управління кредитом, яка складає за період з 1 по 12 місяць користування кредитом у розмірі 0,1 % від суми кредиту; з 13 по 24 місяць - 0,5 %; з 25 по 48 місяць - 1,00 %. Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту також передбачена в Графіку платежів.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення умов кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 3885,78 грн, є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 44040,67 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 33851,47 грн; заборгованість за відсотками - 10189,20 грн.

За правилами ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір 2422,40 грн, у розмірі визначеному у ст. 4 Законупро судовий збір, що підтверджується банківською квитанцією та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету.

Позивачем визначено ціну позову сумою стягнення 47926,45 грн. Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 44040,67 грн, що становить 91,89 % від ціни позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2225,94 грн (2422,40 грн х 91,89 %).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав Договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 укладений між АТ «Сенс Банк» з адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», в якому наведена тарифікація надання послуг клієнту; довіреність № 024528/25 від 22.07.2025, якою уповноважено адвоката Лойфер А.О. представляти інтереси АТ «Сенс Банк»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 2964 виданого 23.09.2016 на ім`я Лойфер А.О.

Договір про надання правової допомоги містить опис видів правової допомоги, які може надавати адвокатське об`єднання та порядок розрахунку гонорару.

Відповідно до пункту 3.1. договору сума гонорару визначається у таких розмірах: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн; за отримання рішення суду 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 %.

У позовній заяві представник позивача зазначила, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою складають 4362,23 грн (375,00 грн за підготовку позовної заяви, 225,00 грн за отримання рішення суду; 3762,23 грн (47926,45 грн х 7,85%) комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника.

В пунктах 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. При вирішенні питання щодо наданої правничої допомоги враховується пов`язаність їх з розглядом справи.

При вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати за підготовку і подання позовної заяви до суду у розмірі 375,00 грн. Також суд враховує, що за умовами договору стягнення комісійної винагороди здійснюється у процентному співвідношенні до зарахованих на рахунок позивача сум погашення заборгованості. Оскільки позовні вимоги задоволені частково на суму 44040,67 грн, то комісійна винагорода становить 3457,19 грн (44040,67 грн х 7,85 %).

Також суд зазначає, що отримання рішення суду фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права і не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору, а тому суд вважає необґрунтованими вимоги представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за отримання рішення суду у розмірі 225,00 грн, оскільки такі витрати не можна віднести до складу витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Таким чином з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3832,19 грн (375,00 грн + 3457,19 грн).

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 500727229 від 25.10.2022 в загальному розмірі 44040 (сорок чотири тисячі сорок) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2225 (дві тисячі двісті двадцять п`ять) гривень 94 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3832 (три тисячі вісімсот тридцять дві) гривні 19 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», адреса місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 23494714;

відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Хасанова