Рішення № 138236198, 15.07.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/588/26

Єдиний унікальний номер 740/7079/25

РІШЕННЯ

іменем України

15 липня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» звернулося до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37826,80 грн та понесених судових витрат у сумі 12422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.08.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103923300, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн на загальний строк 345 днів, а відповідач, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту. Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, створеному в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця. Кредитні кошти були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідачем заборгованість за договором у встановлений строк не була погашена, сума заборгованості становить 37826,80 грн та складається із: заборгованості по кредиту - 10000 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом - 11826,80 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту - 1200 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту - 9800 грн, заборгованості за неустойкою - 5000 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, унаслідок порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 103923300 від 20.08.2024 позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 37826,80 грн, понесені судові витрати в сумі 12422,40 грн.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2026 року на підставі п. 1. ч. 1 ст. 31 ЦПК України справу направлено за підсудністю до Носівського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2026 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 07 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача Колеснікової І.О. про витребування доказів, витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» докази, а саме:

- інформацію, чи емітована платіжна карта № НОМЕР_1 , на яку були перераховані кредитні кошти, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 за 20 серпня 2024 року;

- інформацію, чи міститься в анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 ;

- відомості про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за 20 серпня 2024 року. розгляд справи відкладено до 15 липня 2026 року у зв`язку з першою неявкою відповідача в судове засідання.

13 травня 2026 року до суду надійшли від АТ «КБ «ПриватБанк» витребувані докази.

Представник позивача ТОВ «Мілоан» у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити без участі позивача та представника позивача (а. с. 6).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, 17 березня 2026 року надіслала на офіційну електронну поштову адресу суду заяву, у якій указала, що з позовними вимогами ТОВ «Мілоан» не погоджується, оскільки вважає розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій завищеними, просила суд перевірити розрахунок заборгованості та, у разі наявності підстав, зменшити розмір штрафних санкцій. У зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання просила розглянути справу без її участі (а. с. 71).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд уважає, що неявка сторін у судове засідання жодним чином не перешкоджає розгляду справи та ухваленню рішення.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Судом встановлено, що 20 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103923300, згідно з яким кредитодавець зобов`язується умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній у п. 1.2. договору, у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п. 1.1 кредитного договору) (а. с. 9-14).

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, шляхом підписання його позичальником одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника (пункти 6.1., 6.2. договору).

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору сума кредиту становить 10000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 20.08.2024. Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_4 *96.

Пунктами 1.3. кредитного договору встановлено, що кредит надається загальним строком на 345 днів з 20.08.2024 р. (дата надання кредиту).

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному в додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом: 31.07.2025.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 33217,45 грн. Денна процентна ставка складає 0,96 %. Орієнтовна річна процентна ставка дорівнює 4995,67 % річних.

Згідно з п. 1.5.1. кредитного договору комісія за надання кредиту: 1200,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2. договору комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 15400 грн, що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

Згідно з п. 1.5.3. кредитного договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 220,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п. 1.5.4. договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Відповідно до п. 1.6. договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Відповідно до пункту 7.1. договору цей договір (з додатками № 1, № 2, № 3 та Правилами) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування.

Указаний договір підписано відповідачем ОСОБА_1 20 серпня 2024 року о 18:49 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 240084.

Крім того, 20 серпня 2024 року о 18:47 відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 254010 підписано паспорт споживчого кредиту № 103923300, який містить основні умови кредитування, аналогічні викладеним у кредитному договорі № 103923300 від 20.08.2024 (а. с. 17).

Відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 2506241512 від 20 серпня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» за допомогою платіжної системи LiqPay 20 серпня 2024 року о 18:49 здійснено видачу коштів у сумі 10000 грн на платіжну картку Mastercard 516874*96, призначення платіжної операції: кошти згідно договору 103923300, назва: Tengo (Надання), сайт: https://tengo.com.ua, ідентифікатор платника 40484607 (а. с. 20).

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надано суду інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 , номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону ОСОБА_1 , а також надано виписку по рахунку за вищевказаною карткою за 20.08.2024, з якої вбачається, що 20 серпня 2024 року на картку ОСОБА_1 надійшов переказ коштів у розмірі 10000 грн одним платежем, деталі операції: Tengo (Nadannya, ІD платежу: 2506241512 (а. с. 85, 86).

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103923300, здійсненою ТОВ «ФК «Мілоан», та розрахунком заборгованості, наведеним у позові, у ОСОБА_1 наявна заборгованість, яка станом на 31 березня 2025 року становить 37826,80 грн та складається з: 10000 грн -заборгованості по кредиту; 11826,80 грн - заборгованості по процентах за користування кредитом; 1200 грн - заборгованості по комісії за надання кредиту, 9800 грн - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 5000 грн - заборгованості за неустойкою (а. с. 20-21).

11 квітня 2025 року ТОВ «Мілоан» надіслано ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту за договором про споживчий кредит № 103923300 від 20.08.2024, у якому позивач вимагав від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 37826,80 грн у строк не пізніше 30 днів з дати отримання цієї вимоги (а. с. 22, 23, 24-25).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір № 103923300 від 20.08.2024 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, у ньому зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк кредиту, розмір процентів, комісій, умови кредитування. Указаний договір підписано відповідачем 20 серпня 2024 року з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором 240084.

Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту, яка становить 10000 грн, загальний строк кредиту - 345 днів, розмір процентнної ставки.

За вказаних обставин, суд уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» кредитного договору № 103923300 від 20.08.2024. Доказів протилежного відповідачем до суду не подано. Навпаки, у заяві, надісланій відповідачем на електронну пошту суду, остання жодним чином не заперечує факту укладення вказаного кредитного договору, а вказує тільки на завищений розмір нарахованих позивачем відсотків та штрафних санкцій.

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність договору, суду не надано. Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину жодною зі сторін не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Факт перерахування відповідачеві кредитних коштів в розмірі 10000 грн підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 2506241512 від 20.08.2024 про видачу коштів за договором 103923300 на суму 10000 грн (а. с. 20), інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 25.04.2026 про належність банківської картки відповідачеві та випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором № б/н за 20.08.2024 (а. с. 85, 86).

Указані докази суд уважає належними та достатніми для того, щоб зробити висновок про належне виконання ТОВ «Мілоан» свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 10000 грн.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами відповідач суду не надала, як і не надала доказів належного виконання кредитного зобов`язання на користь позивача.

Натомість, при укладенні кредитного договору відповідач сама надала відомості, які її ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний нею номер телефону, який, крім того, є її фінансовим номером телефону по рахунках у АТ КБ «ПриватБанк», позивачем було надіслано одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористалася, увівши його у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписала кредитний договір. При цьому кошти були перераховано на зазначену відповідачем банківську картку, яка емітована АТ КБ «ПриватБанк» на її ім`я.

За частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

TOB «Мілоан» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 103923300 від 20.08.2024 у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість. В обґрунтування наявності та розміру заборгованості відповідача позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитом № 103923300, із якої встановлено, що відповідачеві щоденно нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами в розмірі, що відповідає умовам кредитного договору, протягом періоду з 21 серпня 2024 року по 31 березня 2025 року, тобто в межах строку кредитування, визначеного у кредитному договорі (345 днів) (а. с. 22).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також, за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконала умови укладеного з ТОВ «Мілоан» кредитного договору № 103923300 від 20.08.2024, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернула, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000 грн.

Щодо стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом.

Вирішуючи питання про правомірність заявленої вимоги товариства про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом, суд виходить з того, що позивач, крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами, нарахованими за період з 21 серпня 2024 року по 31 березня 2025 року в розмірі 11826,80 грн. Суд уважає, що вказаний розмір процентів за користування кредитом нарахований позивачем відповідно до умов кредитного договору, зокрема п. п. 1.5, 1.5.3, 1.5.4. кредитного договору, та не суперечить статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. А, отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі 11826,80 грн суд уважає обґрунтованими.

При цьому, суд не приймає доводів відповідача щодо нарахування позивачем відсотків у завищеному розмірі, оскільки відповідач належним чином була ознайомлена з умовами кредитування, погодилася з ними, уклавши кредитний договір на визначених умовах, а тому зобов`язана його виконувати.

Крім того, доказів, які б спростовували вказані обставини та розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, відповідач суду не надала.

Щодо стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості.

Також, слід зазначити, що в кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» така інформація надається безоплатно.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Як вже зазначалося вище, згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту - 1200 грн, яка нараховується за ставкою 12 % від суми кредиту (10000 грн) одноразово в момент видачі кредиту.

Нарахування комісії за надання кредиту не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування», а тому суд уважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість, у пункті 1.5.2 договору визначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) становить 15400 грн, що нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

Суд ураховує, що кредитним договором не визначено, що саме включає комісія за обслуговування кредиту та які конкретно послуги мають надаватися позичальнику і періодичність їх надання.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що взагалі відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені нею, за які встановлено нарахування комісії чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в сумі 9800 грн суд не знаходить.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, і він діє й на даний час.

Отже, відповідачу нараховано неустойку за невиконання зобов`язання за договором у сумі 5000 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.

Ураховуючи, що відповідач, будучи ознайомленою з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, не виконує належним чином його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «Мілоан» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 10000 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 11826,80 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн, а загалом 23026,80 грн заборгованості за кредитним договором № 103923300 від 20.08.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1474,51 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 60,87 %).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000 витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви ТОВ «Мілоан» долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 4441 на ім`я Колеснікової І.О. та копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ № 1306660 (а. с. 7 зворот, 8).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, ТОВ «Мілоан» не подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи для сторін. А, отже, у стягненні витрат на правову допомогу необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 224-226, 228, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ЄДРПОУ 40484607, заборгованість за договором № 103923300 від 20.08.2024 у розмірі 23026 (двадцять три тисячі двадцять шість) гривень 80 копійок, з яких: 10000 гривень 00 копійок заборгованості по тілу кредиту, 11826 гривень 80 копійок заборгованості по процентах за користування кредитом, 1200 гривень 00 копійок заборгованості по комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ЄДРПОУ 40484607, судовий збір у розмірі 1474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) гривні 51 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, ЄДРПОУ 40484607.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 15 липня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА