Рішення № 138236190, 09.07.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/74/26

Єдиний унікальний номер 741/612/25

РІШЕННЯ

іменем України

09 липня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,

прокурорів Прядка С.В., Супруна Ю.В., Божок І.І.,

представника відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» адвоката Сисова В.С. (у режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконувача обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Князєва Д.В. в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Носівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Носівкарайагролісництво» до відповідача ОСОБА_1 , відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» про витребування земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року виконувач обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Князєв Д.В. в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням сесії Носівської міської ради від 16 липня 2021 року було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2,0000 га та передано у власність ОСОБА_1 (надалі за тестом ОСОБА_1 , відповідач 1) для ведення особистого селянського господарства на території Носівської міської ради Чернігівської області.

Згідно з даними, які містяться у поземельній книзі, земельна ділянка з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 сформована 25 червня 2021 року із внесенням запису до Державного земельного кадастру із встановленням цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 вересня 2021 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2,0000 га зареєстровано за ОСОБА_1 (відомості про речове право 43836687).

У подальшому, 23 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 червня 2022 року (відомості про речове право 47180500).

Окружною прокуратурою установлено, що вказана земельна ділянка сформована за рахунок земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП «Носівкарайагролісництво» Чернігівського обласного КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради.

Чернігівська обласна рада як власник жодних рішень про надання згоди на вилучення із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки лісового фонду не приймала.

Факт належності земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2,0000 га до земель лісового фонду та факт постійного користування ДП «Носівкарайагролісництво» вказаною земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000291 від 06 червня 2002 року.

Крім того, відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» від 20 січня 2025 року за № 40 та доданим фрагментом ортофотоплану з нанесеними межами 53 кварталу ДАСП «Носівкарайагролісництво» відповідно до матеріалів лісовпорядкування та меж земельних ділянок, згідно з наданими координатами поворотних точок встановлено, що земельна ділянка з кадастровими номером 7423882000:02:001:5184 повністю накладається на межі 53 кварталу ДАСП «Носівкарайагролісництво».

Таким чином Ніжинською окружною прокуратурою достовірними та належними доказами встановлено, що спірна земельна ділянка повністю накладається на земельну ділянку лісового фонду 53 кварталу ДАСП «Носівкарайагролісництво» на території колишньої Козарської сільської ради (на даний момент Носівська міська рада), яка перебуває у власності Чернігівської обласної ради.

Отже, у порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

У відповідача 2 - ТОВ «Носівка Агролідер» існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Листом від 06 лютого 2025 року Чернігівська обласна рада повідомила Ніжинську

окружну прокуратуру, що через обмежене фінансування не вживалися заходи представницького реагування та не заперечує проти вжиття заходів представницького реагування.

Прокурор уважав, що невжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлює настання невідворотних негативних наслідків.

Виконувач обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури просив суд ухвалити рішення, яким витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2,0000 га, яка знаходиться на території Носівської міської територіальної громади (надалі за текстом спірна земельна ділянка).

Одночасно, подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Носівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Носівкарайагролісництво» (код ЄДРПОУ 31320182, місцезнаходження: 17100, м. Носівка, Ніжинського району Чернігівської області, вул. Вокзальна, буд. 33).

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2025 року відкрито позовне провадження в даній цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області (а.с.95 т.1).

10 квітня 2025 року представник відповідача 2 ТОВ «Носівка Агролідер» адвокат Сисов В.С. подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити. Посилався на те, що згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 09 грудня 2020 року на підставі наказу № 28-ОТГ було передано від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Носівської міської ради Чернігівської області земельну ділянку № 87, площею 11,0874 га, місцерозташування: Чернігівська обл., Носівський р-н, Козарівська сільська рада, з кадастровим номером 7423882000:02:001:4048. Указана вище земельна ділянка площею 11,0874 під жодними обтяженнями не перебувала. З проєкту землеустрою убачається, що земельна ділянка 7423882000:02:001:5184 площею 2 га була виділена із земельної ділянки 7423882000:02:001:4048, площею 11,0874 га. Таким чином, Носівська міська рада добросовісно набула у комунальну власність земельну ділянку 7423882000:02:001:4048, а відтак мала право розпоряджатися нею.

У той же час, достовірно визначити місце розташування земельної ділянки площею 440 га визначити неможливо, оскільки така ділянка в період часу з 2013 та по 2021 рік не була зареєстрованою у Державному земельному кадастрі.

Рішенням сесії Носівської міської ради 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою, а рішенням від 16 липня 2021 року було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2, 0000 га у власність відповідача 1 для ведення особистого селянського господарства на території Носівської міської ради Чернігівської області. Указані рішення були оприлюднені на офіційному сайті Носівської міської ради, а тому прокуратура мала право у шестимісячний строк їх оскаржити у судому порядку, однак указаним правом не скористалась.

Відповідач 2 користується спірною земельною ділянкою на підставі Договору оренди від 23 лютого 2022 року та вирощує зернові агрокультури.

Зазначав, що ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» не наділена правом проводити роботи щодо встановлення меж земельних ділянок , не володіє відповідними знаннями у сфері землеустрою та топографо-геодезичної діяльності, а тому її висновок, що спірна земельна ділянка (її межі) згідно наданих координат поворотних точок накладаються повною мірою на землі 53 кварталу третьої особи є хибним.

Прецедентної практики Верховного Суду, на яку посилається прокуратура, а саме постанови від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6829/16, ніколи не було, натомість існує постанова від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6829/16-ц, яка не має жодного відношення до даної справи.

У позовній заяві прокуратура не аргументує, чи повернення спірної земельної ділянки від відповідача 1 до третьої особи покращить ситуацію в Носівському районі в інтересах суспільства та який позитивний вплив повернення земельної ділянки матиме для Державного бюджету України (а.с.132-137 т.1).

17 квітня 2025 року заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури до суду подано відповідь на відзив, за доводами якого відповідач не спростовує тверджень позовної заяви. Прокурор зазначає, що відсутність спрямованого на відчуження частини земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади Чернігівської обласної ради означає, що держава, як власник волю на відчуження земельної ділянки не виявляла. Земельна ділянка з кадастровим номером 7423882000:02:001:4048 площею 11,0874 га перестала існувати, як об`єкт цивільних прав, у результаті поділу. Таким чином, у предмет доказування у даній справі не входять обставини набуття у власність Носівською міською радою неіснуючих об`єктів цивільних прав. Носівською окружною прокуратурою достовірними та належними доказами встановлено, що спірна земельна ділянка повністю накладається на земельну ділянку лісового фонду 53 кварталу ДАСП «Носівкарайагролісництво» на території Козарської сільської ради (наданий момент Носівська міська рада), яка перебуває у власності Чернігівської обласної ради. Про можливий факт неправомірного відчуження земельної ділянки лісового фонду окружна прокуратура дізналась після співставлення даних гео-порталу «Ліси України» та сервісу Кадастр Лайф у липні 2024 року. Інформація ВО «Укрдержліспроект» від 20 січня 2025 року № 40 та доданий фрагмент ортофотоплану з нанесеними межами 53 кварталу є належним, допустимим та достовірним доказом. Уважав, що таким чином позов підлягає задоволенню у повному обсязі (а.с.190-192 т.1).

21 квітня 2025 року від представника відповідача 2 ТОВ «Носівка Агролідер» адвоката Сисова В.С. до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив прокурора, яким наводить правове обґрунтування щодо помилковості віднесення позивачем та прокуратурою спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Зокрема, посилається на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області передано з державної власності Носівській міській раді у комунальну власність Носівської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 674,7996 га, які розташовані за межами населених пунктів, а у подальшому Відповідачу 1 було виділено земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, а не землі лісового фонду. Відповідач 1 є добросовісним набувачем прав власності, а відповідач 2 прав оренди на спірну земельну ділянку. Відповідач 1 може бути позбавлений права власності на спірну земельну ділянку без скасування розпорядчих документів на підставі яких виникло це право власності. Чернігівська обласна рада та ДП «Носівкарайагролісництво», після оприлюднення на офіційних веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, були обізнані з прийняттям та мали можливість своєчасно оскаржити відповідні розпорядчі документи, а тому не дотримано строк позовної давності при звернені до суду; у матеріалах справи наявний лист № 40 від 20 січня 2025 року від ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», а не від ВО «Укрдержліспроект», як помилково наголошує прокуратура. Ортофотоплани з нанесеними межами 53 кварталу ДАСП «Носівкарайагролісництво» - це документ виданий ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», яка не має відповідних повноважень, а також прав, компетентності та обізнаності із кримінальною відповідальністю за надання завідомо неправдивого висновку спеціаліста для проведення дослідження щодо накладання меж спірної земельної ділянки на межі земельних ділянок третьої особи площею 440 га; у земельної ділянки площею 440 га на території Козарської сільської ради відсутній кадастровий номер. У законодавстві у зв`язку із набуттям чинності Законом України від 09 квітня 2025 року № 4292-ІХ відбулися зміни щодо спорів пов`язаних з витребуванням нерухомого майна. З урахуванням викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити (а.с.200-204 т. 1).

16 травня 2025 року представником відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» адвокатом Сисовим В.С. до суду подане письмове клопотання про визнання недопустимими доказів, поданих разом із позовною заявою, а саме: листа № 40 від 20 січня 2025 року від ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» та схеми (додаток № 1) до листа № 40 від 20 січня 2025 року.

Таке клопотання обґрунтовано тим, що прокуратурою не спростовуються твердження Відповідача 2 щодо відсутності прав, компетентності та обізнаності з кримінальною відповідальністю за надання завідомо неправдивого висновку спеціаліста для проведення дослідження щодо накладення меж спірної земельної ділянки на межі земельних ділянок Третьої особи площею 440 га у спеціалістів ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція». Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження та атестації осіб, які підписали лист № 40 від 20 січня 2025 року та до додаток № 1, тому не можна стверджувати, що працівники ДП мають відповідні повноваження для видачі наведених документів як підставу для доказування накладення меж спірної ділянки на землі Третьої особи. Уважає, що вказані вище документи одержані з порушенням вимог ЦПК України. Лист № 40 містить лише висновки про накладення меж земельних ділянок, але без зазначення координат земельної ділянки, право на користування якою мала третя особа. Отже, вказаний доказ є неналежним та підлягає визнанню неналежним через наведені вище підстави (а.с.232-233 т.1).

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2025 року заяву виконувача обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Князєв Д.В. про забезпечення позову задоволено частково.

До набрання судовим рішенням законної сили накладено арешт у частині заборони відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відносно належної на праві приватної власності ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2,0000 га (а.с.211-213, 229-230 т. 1).

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року у задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» адвоката Сисова В.С. про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2, Носівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області відмовлено (а.с.241-244 т. 1, 29, 38-29 т.2).

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача 2 ТОВ «Носівка Агролідер» адвоката Сисова В.С. про зупинення провадження у справі відмовлено (а.с.130 т. 1, 30-31 т.2).

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року у задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» адвоката Сисова В.С. про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 Носівську міську раду та Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відмовлено (а.с.241-244 т. 1, 29, 38-39 т.2).

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року у задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» адвоката Сисова В.С. про призначення судової-земельно-технічної експертизи відмовлено (а.с.126-127 т. 1, 32-34 т.2).

20 жовтня 2025 року за результатами проведення 05 серпня 2025 року земельно-технічної експертизи за замовленням ТОВ «Носівка Агролідер» представником відповідача 2 адвокатом Сисовим В.С. до суду подано письмове пояснення до висновку експерта, у якому додатково звернуто увагу суду на необхідність застосування у виниклих правовідносинах між сторонами принципу належного урядування та наведено релевантну практику ЄСПЛ (а.с.145-148 т.2).

Ухвалою Носівського районного суду від 30 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.162 т.2).

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з викладених у ньому підстав. Додатково пояснив, що відомості про спірну земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ДАСП «Носівкарайагролісництво», не внесені до Державного земельного кадастру, однак є Державний акт на право користування земельною ділянкою, який виданий до 2004 року, а тому дана ділянка є сформованою без присвоєння кадастрового номеру; матеріали лісовпорядкування є чинними, а тому є належними доказами накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на землі лісового фонду, висновки у цій частині зроблені на підставі матеріалів лісовпорядкування та поземельної книги на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Представник відповідача ТОВ «Носівка Агролідер» адвокат Сисов В.С. у судовому засіданні позов не визнав, вважав його безпідставним, підтримав доводи поданих ним відзиву та пояснення, які зводяться до того, що в позовній заяві прокурором не вказано обставин, пов`язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів. Стверджував, що жодних належних та допустимих доказів у підтвердження того, що мало місце формування спірної земельної ділянки за рахунок земель лісового фонду позивачем не надано, позаяк земельна ділянка третьої особи, площею 440 га, не внесена до Державного земельного кадастру, не має кадастрового номера, її межі у натурі (на місцевості) не визначені. Указана обставина підтверджується і висновком експерта від 05 серпня 2025 року, який був попередженим про надання завідомо неправдивого висновку та має перевагу над листом ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 20 січня 2025 року, яка не має таких повноважень. Привертав увагу, що наказ від 09 грудня 2020 року Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 28-ОТГ є чинним. Зазначав, що матеріали землевпорядкування ДАСП «Носівкарайагролісництво» не затверджені уповноваженим органом держави, а тому не підлягають урахуванню при розгляді справи. ТОВ «Носівка Агролідер» на спірній ділянці займається вирощуванням зернових культур, реалізує вирощене зерно та своєчасно сплачує податки, що свідчить про суспільний інтерес до збереження нинішнього використання земельної ділянки.

Представник позивача Кравченко Д.В. до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у судовому засіданні 10 лютого 2026 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та представник третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Носівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Носівкарайагролісництво» у судові засідання неодноразово не з`являлись, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подали, тобто у такий спосіб на власний розсуд розпорядилася своїми правами, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій.

Суд, вислухавши прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, уважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 30 грудня 2000 року рішенням за №21 засновника КП «Чернігівобагроліс» Чернігівської обласної ради було створено Носівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Носівкарайагролісництво», яке було зареєстровано розпорядженням голови Носівської районної державної адміністрації від 12 січня 2001 року № 9 (а.с.27 т.1).

27 березня 2001 року рішенням Чернігівської обласної ради надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припини своє існування в процесі реформування, а належать до земель запасу, в постійне користування підприємствам для ведення лісового господарства (в т.ч. ДАСП «Носівкарайагролісництво» 4070,0 га) (а.с.40-47 т.1).

10 червня 2002 року на підставі розпорядження голови Носівської райдержадміністрації за № 146 від 06 червня 2002 року агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Носівкарайагролісництво» надано у постійне користування 440,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, що підтверджується копією державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000291. Земельна ділянка надана для ведення лісового господарства. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 114. Указаний державний акт містить план зовнішніх меж в межах плану 440,0 га (а.с.14-17 т.1).

Попередньо, на підставі договору від 20 грудня 2001 року Носівським районним відділом земельних ресурсів Земельно-кадастрове бюро було виготовлено Технічний звіт по виготовленню державного акту на право постійного користування землею агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Носівкарайагролісництво» на території Козарської сільської ради, у якому зазначались межі землекористування (а.с.20-21 т.1).

У 2014 році ДАСП «Носівкарайагролісництво» виготовлено матеріали лісовпорядкування - План обходу № 11, загальною площею 440 га, на території Козарської сільської ради (а.с.22-25 т.1).

У 2015 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням Київська лісовпорядна експедиція було виготовлено Проект організації та розвитку лісового господарства ДАСП «Носівкарайагролісництво» комунального підприємства «Чернігівоблагроліс», у якому зазначено таксаційний опис та відомості поквартальних підсумків (а.с.18-19 т.1).

09 грудня 2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області за № 28-ОТГ передано Носівській міській раді Носівського району у комунальну власність Носівської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 674,77996 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Носівської територіальної громади згідно з актом приймання-передачі (а.с.139-142 т.1).

11 січня 2021 року ОСОБА_1 подала письмову заяву до Носівського міського голови Ігнатченка В.М. про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність загальним розміром 2,000 га, в тому числі для ведення особистого селянського господарства (а.с.147 т.1).

19 лютого 2021 року сесією Носівської міської ради було прийнято рішення № 83/6/VIII про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передання у власність площею 2, 0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Носівської міської ради за рахунок земель комунальної власності (а.с.147 зв. ар., 166 зв.арк т.1).

14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою до ФОП ОСОБА_2 із заявою про виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальним розміром 2,000 га, яка розташована на території Носівської міської ради, для ведення особистого селянського господарства (а.с.144 зв. арк.).

25 червня 2021 року відділом у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області було відкрито Поземельну книгу щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184, власник ОСОБА_1 , форма власності: приватна (а.с.52-72 т.1).

16 липня 2021 року рішенням сесії Носівської міської ради № 153/12/VIII було затверджено ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2, 0000 га, кадастровий номер 7423882000:02:001:5184, для ведення особистого селянського господарства на території Носівської міської ради Чернігівської області та передано її у власність відповідно до реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (а.с.76, 164 т.1).

Стороною відповідача 2 до суду надано копію Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га гр. ОСОБА_1 за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Носівської міської ради Чернігівської області (а.с.143-172 т.1).

04 серпня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2,0000 га на підставі заяви ОСОБА_1 була зареєстрована у Державному земельному кадастрі (а.с.161 зв.акр. -162 т.1).

01 вересня 2021 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2,0000 га зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08 вересня 2025 року (а.с. 161, 170 т.1).

30 серпня 2022 року за № 38 наказом в.о. директора КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради було затверджено Статут Носівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Носівкарайагролісництво», яким установлено, що засновником підприємства є КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради; майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у Підприємства в господарському віданні (п.4.2).

Предметом діяльності Підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства у районі, лісозаготівля, проведення обліку лісового фонду, відведення лісосічного фонду згідно з чинним законодавством тощо (п.п.2.2.1 -2.2.4). (а.с.26-39 т.1).

23 лютого 2022 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер», як орендарем, було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, дата закінчення дії, 23 лютого 2032 року, який зареєстровано у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 червня 2022 року (а.с. 73-74, 77-82, 165-168, т.1).

14 січня 2025 року виконувач обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Князєв Д.В. звернувся до Українського державного проектно-лісовпорядного об`єднання «Укрдержліспроект» з листом про надання інформації, чи накладаються земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2 га на землі лісогосподарського призначення відповідно до наявних матеріалів лісовпорядкування та землевпорядної документації, якщо так надати кореляцію. До листа додавалась відповідна поземельна книга (а.с.48-49 т.1).

20 січня 2025 року у відповідь на запит ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» повідомила, що земельна ділянка, зокрема з кадастровими номером 7423882000:02:001:5184 (3) знаходиться в межах кв. 53 ДАСП «Носівкарайагролісництво». Площа перетину меж земельної ділянки з кадастровими номером 7423882000:02:001:5184 (3) з межами кв. 53 становить 2,000 га з загальної площі ділянки 2,000 га. До листа додано схему розташування земельних ділянок, зокрема, з кадастровими номером 7423882000:02:001:5184 (3) відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Носівкарайагролісництво» (кв. 53 Носівкарайагролісництва, згідно матеріалів лісовпорядкування 2014 р. на території Носівської міської ТГ, Ніжинського району Чернігівської області) (а.с.50-51 т.1).

28 січня 2025 року Ніжинська окружна прокуратура звернулась до Чернігівської обласної ради з листом про те, чи відомо обласній раді про факти передачі земельних ділянок (в т.ч. з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 у приватну власність фізичних осіб, сформованих за рахунок земель лісогосподарського призначення ДАСП «Носівкарайагролісництво»; чи приймалось рішення про вилучення з постійного користування ДАСП «Носівкарайагролісництво» вказаних земельних ділянок; коли обласній раді стала відома інформація про передачу вказаних земельних ділянок лісового фонду земель спільної комунальної власності територіальних громад області у приватну власність (а.с.84-86 т.1).

06 лютого 2025 року листом за вих. № 02-03/117 Чернігівська обласна рада повідомила Ніжинську окружну прокуратуру, що не приймала рішень про вилучення із постійного користування Носівського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства «Носівкарайагролісництво» і про зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення (а.с.87-88 т.1).

10 лютого 20205 року ДАСП «Носівкарайагролісництво» повідомило окружну прокуратуру, що письмову згоду на вилучення ділянок з кадастровими номерами … 7423882000:02:001:5184, площею по 2 га кожна, розташовану поблизу с. Козари Носівської ОТГ, згідно рішень Носівської міської ради передані у приватну власність фізичних осіб для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісового фонду не надавало. (а.с.13 т.1).

18 березня 2025 року витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок стверджено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 становить 5043 грн. 11 коп. (а.с.83 т.1).

26 березня 2025 року Ніжинська окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну раду про пред`явлення позовної заяви в інтересах Чернігівської облради до ОСОБА_1 та ТОВ «Носівка Агролідер» про витребування земельної ділянки 7423882000:02:001:5184 (а.с.89-90 т.1).

05 серпня 2025 року висновком експерта № 447/06-2025 за результатами проведення земельно-технічної експертизи за замовленням ТОВ «Носівка Агролідер» встановлено, що:

земельна ділянка з кадастровими номером 7423882000:02:001:5184, площею 2 га виділена Носівською міською радою на підставі рішення № 149/12/VIII на дату прийняття вказаного розпорядження, а саме 19 лютого 2023 року, відносилась до земель запасу, перебувала у комунальній власності Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, яка була віднесена до земель сільськогосподарського призначення визначена ст. 22 та Главою 5 Земельного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами і не відносилась до земель лісогосподарського призначення;

4,5. Надані матеріали лісовпорядкування 2015 року містять інформацію про експлуатаційні ліси в кварталі 53 визначених Порядком 749, при цьому не визначають межі земельних ділянок переданих агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Носівкарайагролісництво», станом на час відведення земельних ділянок з кадастровими номерами … 7423882000:02:001:5184.

Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЧН № 000294, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування земельною ділянками 10 червня 2002 року за № 114 (малюнки № 17, № 17/1) виданий на землі лісогосподарського призначення площею 440,00 га, які перебувають у постійному користуванні агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Носівкарайагролісництво», не містить інформацію, передбачену п.п. 2, 2.1-2.4 Інструкції № 28, що унеможливлює встановити місцеположення, місцерозташування земель лісового фонду відображених в даному акті.

Отже, межі земель лісогосподарського призначення площею 440,00 га, які перебувають у постійному користуванні агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Носівкарайагролісництво» згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2015 року та Державного акту на право постійного користування землею серія І-ЧН № 000294, станом на час відведення земельних ділянок з кадастровими номерами … 7423882000:02:001:5184 були не визначені та не встановлені;

6,7,8. Узагальнюючи результати дослідження встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером … 7423882000:02:001:5184, площею 2 га .. не накладалися на землі лісогосподарського призначення, на які виданий Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЧН № 000294 від 2002 року, а станом на дату прийняття вказаного розпорядження, а саме 19 лютого 2021 року, відносилась до земель запасу, перебували у комунальній власності Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, які були віднесені до земель сільськогосподарського призначення визначена ст. 22 та Главою 5 Земельного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами і не відносилась до земель лісогосподарського призначення

До указаного висновку експерт дійшов виходячи з того, що в наданих матеріалах на земельні ділянки з кадастровим номером … 7423882000:02:001:5184, містяться каталоги координат поворотних точок меж земельних ділянок, які є складовими Проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 … за допомогою яких можливо встановити місцезнаходження (місце розташування) досліджуваних ділянок. (а.с.101-127 т.2.).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Конституцією України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об`єктом права власності Українського народу.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» завдань суду як державної правозахисної інституції суд, здійснюючи правосуддя у сфері земельних правовідносин, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.

Щодо обраного прокурором способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 04 червня 2019 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права має призводити до відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до ст. 12 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.

Про це зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53 зазначеної постанови).

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)

Прокурор звернувся в суд з позовом, у якому просив витребувати спірну земельну ділянку, яка є ділянкою лісогосподарського призначення із застосуванням правового механізму, визначеного ст. 387 ЦК України, що відповідає критеріям віндикаційного позову.

З огляду на встановлені обставини, суд робить висновок про те, що прокурор звернувся до суду з позовом, спрямованим на ефективне відновлення порушеного права.

Щодо витребування спірної земельної ділянки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом та заявляючи вимогу про витребування спірної земельної ділянки, посилався на незаконність рішень сесії Носівської міської ради від 19 лютого 2021 року та 16 липня 2021 року, однак не заявляв вимог щодо скасування таких рішень органу місцевого самоврядування, наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області за № 28-ОТГ від 09 грудня 2020 року (щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 11,0874 га, з кадастровим номером 7423882000:02:001:4048, з якої була виділена земельна ділянка 7423882000:02:001:5184).

Суд зазначає, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 та від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суду необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, у постанові КЦС ВС від 19 січня 2022 року у справі № 367/3254/15-ц.

Вирішуючи питання про те, чи є спірна земельна ділянка землею лісового фонду, суд враховує таке.

Як зазначалось вище, 20 січня 2025 року ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» повідомила, що земельна ділянка, зокрема, з кадастровими номером 7423882000:02:001:5184 (3) знаходиться в межах кв. 53 ДАСП «Носівкарайагролісництво». Площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 (3) з межами кв. 53 становить 2,000 га із загальної площі ділянки 2,000 га. До листа додано схему розташування земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 (3) відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Носівкарайагролісництво» (кв. 53 Носівкарайагролісництва, згідно матеріалів лісовпорядкування 2014 р. на території Носівської міської ТГ, Ніжинського району Чернігівської області). (а.с.50-51 т.1).

Зворотних відомостей відповідачами не надано.

ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. Тому інформація з ВО «Укрдержліспроект» є належним та допустимим доказом накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6829/16-ц.

Вирішуючи клопотання щодо доказів, а саме листа № 40 від 20 січня 2025 року від ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» та схеми (додаток № 1) до листа № 40 від 20 січня 2025 року, які представник відповідача 2 адвокат Сисов В.С., з посиланням на ч. 11 ст. 83 ЦПК України, просив визнати недопустимими у підготовчому судовому засіданні, суд виходить з такого.

Мотиви клопотання зводились винятково до того, що прокуратурою не спростовуються твердження Відповідача 2 щодо відсутності прав, компетентності та обізнаності з кримінальною відповідальністю за надання завідомо неправдивого висновку спеціаліста для проведення дослідження щодо накладення меж спірної земельної ділянки на межі земельних ділянок Третьої особи площею 440 га у спеціалістів ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція». Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження та атестації осіб, які підписали лист № 40 від 20 січня 2025 року та додаток № 1, тому не можна стверджувати, що працівники ДП мають відповідні повноваження для видачі наведених документів як підставу для доказування накладення меж спірної ділянки на землі Третьої особи. Уважав, що вказані вище документи одержані з порушенням вимог ЦПК України (а.с.232-233 т.1).

Оцінюючи природу їх належності, допустимості, достовірності та достатності в процесі дослідження при розгляді справи по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, недопустимі докази це докази, які отримані внаслідок порушення закону.

У силу ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, недостовірні докази та недопустимі докази це різні поняття.

Будь-яких доказів, які б давали підстави суду вважати, що зазначенні у клопотанні представника відповідача докази отримані внаслідок порушення закону, або ж є підробленими, також не надані.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Така оцінка доказів, у тому числі і з урахуванням надання чи ненадання оригіналів доказів, зокрема, і на виконання ч. 5 ст. 100 ЦПК України (на що посилається представник відповідача у своєму клопотання) здійснюється судом під час дослідження наявних доказів на стадії розгляду справи по суті.

Таким чином, оцінивши обґрунтування клопотання представника відповідача 2, суд уважає, що підстав визнавати докази, зазначені в клопотанні, недопустимими немає, а тому в задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про те, чи є планово-картографічні матеріали належними доказами, на підставі яких ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» надала інформацію про належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, суд приходить до такого висновку.

За змістом статей 181-184, 202-204 ЗК України, законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані Державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України ( у редакції Закону від 20 червня 2022 року № 2321-IX, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Умовою застосування п. 5 Перехідних положень ЛК України законодавець визначив підтвердження факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування державному лісогосподарському підприємству до дати вибуття спірної земельної ділянки у власність Відповідача 1.

Такий висновок викладений, зокрема, у п. 71 постанови КЦС ВС від 17 червня 2024 року у справі № 913/205/23.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тобто при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно, зокрема, враховувати положення пункту 5 розділу VIIІ «Прикінцеві положення» ЛК України.

Правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують наявність права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 707/2192/15-ц, від 21 лютого 2018 року у справі 488/5476/14-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 369/16418/18.

Надані прокурором лист ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» від 20 січня 2025 року з фрагментом схеми 53 кварталу ДАСП «Носівкарайагролісництво» сформовані на підставі матеріалів лісовпорядкування за 2015 роки, і, як вбачається з їх змісту, межі 53 кварталу не змінювались.

Як установлено судом, спірна земельна ділянка передана у власність Відповідачу 1 на підставі рішень сесії Носівської міської ради від 19 лютого 2021 року та 16 липня 2021 року.

Відповідачі не надали суду відомостей про те, що планово-картографічні матеріали виготовлені та затверджені після ухвалення рішень сесією Носівської міської ради, і суд не вбачає таких відомостей з наданих Позивачем документів, тому вважає належними планово-картографічні матеріали, на підставі яких ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» надала інформацію про повне накладення земельної ділянки з кадастровими номером 7423882000:02:001:5184 на межі 53 кварталу ДАСП «Носівкарайагролісництво».

Частиною 4 статті 48 Лісового кодексу України установлено, що матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відсутність на титульному аркуші Проекту організації та розвитку лісового господарства ДАСП «Носівкарайагролісництво» відмітки органу виконавчої влади про затвердження матеріалів лісовпорядкування є тільки відсутністю формальної позначки на конкретному примірнику документа та автоматично не свідчить, що такі матеріали уповноваженим органом не затверджувались. (а.с.18 т.1).

Щодо висновку експерта № 447/06-2025 за результатами проведення земельно-технічної експертизи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами, були проаналізовані судом із урахуванням предмету та підстав позовних вимог.

Разом з цим, на думку суду, указаний висновок експерта не замінює оцінку доказів, яку здійснює безпосередньо суд, і не може виступати як самостійна підстава для встановлення дійсних обставин справи, щодо яких виник спір.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що висновок експерта не може підміняти оцінку доказів судом та не є самостійною підставою для встановлення обставин справи. Зокрема, у постанові від 21 січня 2026 року у справі №1519/2-3635/11 зазначено, що експертиза застосовується лише у випадку, коли відповідні обставини неможливо встановити без спеціальних знань, тоді як встановлення фактичних обставин та оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

Отже, висновок експерта підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами і не може бути самостійною підставою для встановлення фактичних обставин справи.

Вирішуючи питання про вибуття спірної земельної ділянки без дозволу її постійного користувача, суд бере до уваги, що відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Частинами 2-5 статті 1 ЛК України (тут і надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату ухвалення рішень Носівською міською радою від 19 лютого 2021 року та 16 липня 2021 року) передбачалось, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Відповідно до ст. 59 ЛК України переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення про переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних із веденням лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Пунктом «а» ч. 1 статті 8 ЗК України (тут і надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату ухвалення рішень Носівською міською радою від 19 лютого 2021 року та 16 липня 2021 року) передбачалось, що до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Відповідно до п. 3 ст. 30 ЛК України до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території належить передача у власність, надання у постійне користування земельних лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними;

Згідно з ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земель провадиться зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка є землею лісового фонду, постійним користувачем якого було дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Носівкарайагролісництво», яке, так само як і Чернігівська обласна рада, не надавало дозволу на вилучення земельної ділянки із земель спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Зворотних відомостей Відповідачами не надано і судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка вибула з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області у спосіб, що не передбачений законодавством, без згоди постійного користувача ДАСП «Носівкарайагролісництво» та рішення сесії Чернігівської обласної ради. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області наказом від 09 грудня 2020 року за № 28-ОТГ, передавши Носівській міській раді Носівського району у комунальну власність Носівської територіальної громади земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 11,0874 га, з кадастровим номером 7423882000:02:001:4048, з якої була виділена земельна ділянка 7423882000:02:001:5184, а також сесія Носівської міської ради, яка рішенням 19 лютого 2021 року надала дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передання у власність площею 2, 0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Носівської міської ради за рахунок земель комунальної власності, та рішенням від 16 липня 2021 року затвердила ОСОБА_1 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, кадастровий номер 7423882000:02:001:5184, для ведення особистого селянського господарства на території Носівської міської ради Чернігівської області та передала її у власність, вийшли за межі своїх повноважень, унаслідок чого порушено право держави, яке підлягає захисту шляхом витребування спірної земельної ділянки.

Щодо пропорційності втручання у мирне володіння майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата звернула увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель лісового фонду з державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Суд враховує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте ці положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (зокрема рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтується таке втручання на національному законі, чи переслідує легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (зокрема рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04).

У зв`язку із зазначеним право держави витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її набуття фізичною особою, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна є доступними, чіткими та передбачуваними.

Витребування спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що протиправно відчужені фізичній особі сесією Носівської міської ради переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідних земельних ділянок.

Суспільний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок лісового фонду у цій справі переважає приватний інтерес Відповідача 1 у збереженні володіння земельною ділянкою. Земельні ділянки лісового фонду мають використовуватися як власність Українського народу для суспільних потреб за цільовим призначенням, виконувати свої важливі функції.

Таким чином, суд робить висновок, що в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельних ділянок відповідач, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення (аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18), від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).

Загальний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес заявника у збереженні права власності на земельну ділянку.

Немає порушення права кінцевої набувачки на мирне володіння її майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Втручання держави у це право є правомірним. Вона переслідує легітимну мету захисту земель лісового фонду. Таке втручання є пропорційним. Навколишнє середовище має значення, тоді як економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Викладене узгоджується з п. 11.6 постанови ВП ВС від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) та рішенням Європейського суду з прав людини від 27 листопада 2007 року у справі «Гамер проти Бельгії» (Hamer v. Belgium), заява № 21861/03)).

Отже, витребування спірної земельної ділянки у Відповідачів не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

При цьому суд звертає увагу на те, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків.

Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач, який не заявив зустрічні позови у справі, може заявити до власника земельної ділянки позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок.

Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, також не позбавлений можливості відновити права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких він придбав ці ділянки, про відшкодування збитків.

Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, висловленими у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 369/4161/17 (провадження № 61-11700св20) та від 28 вересня 2022 року у справі № 369/6522/17 (провадження № 61-7581св22).

Так, стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищенаведеного, суд робить висновок про необхідність задоволення позову прокурора в повному обсязі.

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні в суд з позовом Чернігівська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 3028 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 713 від 21 березня 2025 року (а.с. 21) та 1514 грн 00 коп. за подання заяви про забезпечення позову, про що свідчить квитанція № 1320 від 13 травня 2025 року (а.с.216 т.1).

Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, указані судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4 , 12, 76, 141, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги виконувача обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Князєва Д.В. в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Носівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Носівкарайагролісництво» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» про витребування земельної ділянки, задовольнити повністю.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» на користь держави в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2,0000 га, яка знаходиться на території Носівської міської територіальної громади.

Стягнути з ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер» на користь Чернігівської обласної прокуратури (місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд.9, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір, сплачений за подання позову та заяви про забезпечення позову, у розмірі 2271 грн. з кожного.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 16 травня 2025 року у виді накладення арешту у частині заборони відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відносно належної на праві приватної власності ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7423882000:02:001:5184 площею 2,0000 га, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Чернігівська обласна рада, адреса місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, просп. Миру, буд. 43, код згідно з ЄДРПОУ 25618741;

відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач 2: товариство з обмеженою відповідальністю «Носівка Агролідер», адреса місцезнаходження: 17100, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Іржавецький шлях, буд. 1, код згідно з ЄДРПОУ 44261768;

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Носівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Носівкарайагролісництво», адреса місцезнаходження: 17100, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Вокзальна, буд. 33, код згідно з ЄДРПОУ 25618741.

Повний текст рішення виготовлено 09 липня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА