Рішення № 138234910, 09.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1670/26

Провадження № 2/589/2154/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Темірова Ч.М.,

за участі секретаря судового засідання Глоба С.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шосткинської міської ради Сумської області про встановлення факту належності на праві власності квартири, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою в якій просить суд встановити факт володіння та належності на праві власності двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Свої вимоги мотивує тим, що мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки позивача були власниками кооперативної квартири АДРЕСА_1 , оскільки сплатили всі пайові внески і на ОСОБА_2 було видано ордер на вселення. ОСОБА_2 залишив заповіт, який заповідав сину ОСОБА_1 , все своє майно яке йому буде належати на день смерті. Позивач після смерті батька, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про власності на спірну квартиру, проте отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно відсутня.

Представником відповідача відзив не подано.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду скерована заява, про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги до Шосткинської міської ради Сумської області визнав.

З`ясувавши обставини, на які позивач покликається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо який є у справі та зібраним у цілому, суд дійшов такого висновку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З 30.07.1964 ОСОБА_2 й ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження.

Відповідно до копії ордеру про право на вселення №6999 виданого виконкомом Шосткинської міськради 11 квітня 1967 року було надано право ОСОБА_2 на вселення в квартиру АДРЕСА_2 , кількість квартиронаймачів «4». Як встановлено судом, назва вулиці "Ясна Поляна" була перейменована на вулицю "Бабушкіна", а в подальшому на " АДРЕСА_3 .

Довідкою ТОВ «Броусс-ЖЕК» від 16.03.2026 позивач підтвердив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований з 31.10.1970 по 20.08.2025 за адресою: АДРЕСА_4 . Разом з власником з 18.05.2004 значиться зареєстрованим його син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідки № 718 від 17.03.2026 виданої КП «Шосткинське МБТІ» право власності на квартиру АДРЕСА_3 , не зареєстровано.

Із довідки кооперативу «Новатор» від 10.12.1978 убачається, що позика яку оформлювала ОСОБА_3 , згідно з зобов`язання від 19.08.1964, сплачена по договору кооперативу «Новатор» в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує норми законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, визначено, що даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, враховуючи те, що права на нерухоме майно продовжували існувати після 01.01.2004, до даних правовідносин також підлягають застосуванню норми чинного ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Положення ст. 328 ЦК України передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» за ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Відповідно до частин першої і другої статті 61, статей 64, 65 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно з статтею 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Відповідно до ст. 384 ЦК України член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Статтею 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в силу ЦК України, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

За змістом ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, виходячи із викладеного вище, до набрання чинності ЦК України від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року виникнення права власності на будинки, споруди та інше нерухоме майно не залежало від державної реєстрації, а наразі набуття права власності на кооперативну квартиру пов`язане лише з повним внесенням пайових внесків на квартиру.

Аналізуючи надані позивачем письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_2 , вселився у вказану квартиру у встановленому законом порядку, а саме: на підставі виданого ордеру, пайові внески за квартиру в кооперативі «Новатор» сплачені в повному обсязі, а тому з урахуванням норми закону яка діяла на момент набуття права власності ОСОБА_2 , вимоги про необхідність державної реєстрації такого права не було встановлено.

Таким чином, судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 було правомірно набуто ОСОБА_2 .

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч.1 ч.5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер в м.Шостка Сумської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 06.10.2017 склав заповіт, в якому на випадок своєї смерті розпорядився, що квартира АДРЕСА_1 , та усе рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, заповідається сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання ухвали суду про витребування доказів приватний нотаріус Краснощок Ю.О. надала копію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Так із долучених документів убачається, що спадщину після смерті батька прийняв син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі заяви останнього заведена спадкова справа №2/2026 від 06.01.2026. Дружина ОСОБА_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Шостка Сумської області.

Аналізуючи вищезазначені факти суд приходить до висновку, що спадкоємцем за заповітом який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 .

Разом з тим, судом встановлено, що постановою приватного нотаріуса Шосткинського районного нотаріального округу Сумської області Краснощок Ю.О. №53/02-14 від 18.03.2026 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 ,, у зв`язку з тим, що спадкоємець не надав документів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.

Тобто, зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи наведене, та встановивши, що вказане майно входить до спадкової маси, а позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , однак оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку не можливо, суд дійшов висновку, що цивільне право позивача підлягає захисту, шляхом визнання за ним права власності на вказане спадкове майно.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 206, 211, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЧ.М.Теміров