Рішення № 138234400, 15.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1452/26

Провадження № 2/591/544/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до відповідача: Виконавчого комітету Сумської міської ради, площа Незалежності, 2, м.Суми, код ЄРДПОУ 04057942, відповідача: Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми», вул. Британська, 21 м. Суми, код ЄРДПОУ 04057942 про зобов`язання вчинити дії щодо приватизації,

установив:

У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває цивільна справа про визнання відмови незаконною та зобов`язати вчинити дії.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що ОСОБА_1 звернувся до Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми»із заявою щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 . Листом від 04.12.2025 йому було повідомлено про відсутність законних підстав для задоволення заяви, оскільки не передбачена приватизація квартир у гуртожитках. Як вказує представник позивача, позивач вселений до спірного житлового приміщення на законних підставах, незаконність його проживання ніхто не оспорює. Таким чином, відмова відповідача позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, тому останній вважає, що відповідач порушив його права на приватизацію, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.04.2026.

18.03.2026 представник виконавчого комітету Сумської міської ради подав відзив на позовну заяву, не визнає позовні вимоги, зазначає у відзиві, що дії з приватизації квартири у гуртожитку є незаконними.

Ухвалою суду від 08.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 591/1452/26 до розгляду по суті на 15.07.2026.

Позивач та його представник у судове засідання не прибули, згідно поданих заяв від 15.07.2026 останні просили справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Від представника виконавчого комітету Сумської міської ради надійшла заява про проведення судового засідання без її участі.

Відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України суд не здійснював фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд доходить наступного висновку.

28.08.2006 Управлінням МВС Сумської області Комару О.В. був виданий ордер № 28 на житлове приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_3 , на сім`ю із трьох осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

У подальшому був виданий ордер № 39 на житлове приміщення №127 в гуртожитку по АДРЕСА_3 , на сім`ю із двох осіб: ОСОБА_6 (матір) та ОСОБА_1 (син), так як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .

Родинні відносини ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , підтверджується свідоцтвом про народження позивача (повторно) серії НОМЕР_4 , згідно якого вказано, що батьками заявника являються ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

21.10.2014 рішенням виконкому Сумської міської ради № 499 надано дозвіл на переведення нежитлових приміщень в категорію житлових замовникам (відповідно до витягу із додатку до рішення) за адресою: АДРЕСА_3 , кімнати АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та №128.

23.10.2025 рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №3017 визнано наймачем жилого приміщення ОСОБА_1 - однокімнатної жилою площею 14,2 кв.м. квартири АДРЕСА_2 , одинокого, замість попереднього наймача - його матері ОСОБА_6 , яка померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

Відповідно витягу з реєстру територіальної громади від 14.11.2025, інформації про замовників та інформації на запит №96/36280 про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 05.03.2008 по теперішній час.

21.11.2025 було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 , згідно якого вказано інформацію про замовника, а саме ОСОБА_1 (загальна площа 41,5 кв. м., житлова 15,7 кв. м., допоміжна 25,8 кв.м.).

25.11.2025 ОСОБА_1 видана довідка ТВБВ №10018/0145 AT «Державний ощадний банк України» про те, що він значиться в списках на приватизацію, за адресою проживання: АДРЕСА_1 , в додаткових списках громадян на отримання приватизаційних цінних паперів не значиться, відповідно житловий чек не використаний.

ОСОБА_1 звернувся до Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми»із заявою щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 .

Листом від 04.12.2025 заявнику було повідомлено про відсутність законних підстав для задоволення заяви, оскільки не передбачена приватизація квартир у гуртожитках.

Наявність вказаної вище відмови у проведені приватизації кімнати у гуртожитку порушує права позивача на отримання у власність вказаного житлового приміщення, що обумовило звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

У частині третій статті 9 ЖК України (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Зазначені норми є загальними, оскільки відсилають до спеціального законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Статтею 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою).

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом та відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме:

а) залишити житловий комплекс гуртожитку у статусі гуртожитку та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У такому разі здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями в порядку, передбаченому цим Законом;

б) надати цілісному майновому комплексу статус «соціальне житло» та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація житлових приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі й у випадках, передбачених цим Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло;

в) перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством;

г) знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та вжити заходів щодо будівництва на звільненій земельній ділянці соціального житла або продажу земельної ділянки на аукціоні згідно із земельним законодавством. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством;

ґ) знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді. Таким особам, за їх згодою, виконавчим органом місцевої ради може бути видана грошова компенсація за взяття ними (їх сім`ями) житла в оренду на певний строк (але не більше одного року). Розмір і порядок видачі зазначеної компенсації визначає кожна місцева рада самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи із власних можливостей.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що право на приватизацію мешканцями гуртожитків може бути реалізоване лише при наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування - рішення відповідної ради.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» у статті 2 встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений законодавством.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають під час приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята, одинадцята статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Перелік випадків відмови чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, а саме: відсутність у особи права на приватизацію; заборона приватизувати конкретне приміщення.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Якщо органи приватизації зволікають із прийняттям відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передання спірного житла у приватну власність позивача.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23).

На переконання суду позивач на законних підставах вселився, зареєстрований та постійно проживає у житловому приміщенні по АДРЕСА_1 , тому ОСОБА_1 цілком правомірно звернувся до управління «Центр надання адміністративних послуг у місті Суми» Сумської міської ради із заявою про приватизацію спірного житлового приміщення, на що отримав відмову, обґрунтовану тим, що законодавством не передбачена приватизація квартир у гуртожитках.

Відсутність правових підстав для відмови у приватизації квартир у гуртожитках підтверджена аналізом вказаного вище законодавства, а тому таку відмову суд вважає неправомірною.

У частинах першій, другій статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), такий спосіб захисту у разі порушення права під час приватизації майна, як визнання безпідставної відмови органу приватизації передати у приватну власність таке майно з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення є належним.

З урахуванням висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року (справа № 759/1426/22 провадження № 61-15198сво23) органи приватизації, органи місцевого самоврядування мають право відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, лише у випадку відсутності у них права на приватизацію та/або заборони приватизувати конкретне приміщення; зазначення в ордері, що він видається на житлову площу у гуртожитку, а не на житлове приміщення державного житлового фонду, не впливає на його законність як підстави на вселення особи до житла, крім випадку, якщо він скасований або визнаний недійсним; зміна власника житлового фонду, категорії житла (будинку, гуртожитку) не може бути підставою для відмови мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла; неналежне виконання обов`язку щодо обліку житлових приміщень (квартир) державного житлового фонду, що перешкоджає їх приватизації громадянами, які на законних підставах вселилися та проживають у цих приміщеннях (квартирах) та відповідно до закону мають право на їх приватизацію, не може покладати на цих громадян негативні наслідки такої бездіяльності уповноважених органів державної влади / місцевого самоврядування та тягар ризиків відмови у приватизації житлових приміщень (квартир) з цих підстав.

Аналізуючи наявні у справі докази, суд погоджується з доводами представника позивача та вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 77, 81, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , до відповідачів: Виконавчого комітету Сумської міської ради, Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» про зобов`язання вчинити дії щодо приватизації, задовольнити.

Визнати незаконною відмову Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, оформлену листом від 04.12.2025 за №14.01-15/1495.

Зобов`язати Сумську міську раду в особі управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради вчинити дії щодо приватизації житлового приміщення - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Виконавчий комітет Сумської міської ради, площа Незалежності, 2, м. Суми, код ЄРДПОУ 04057942

Відповідач 2: Сумська міська рада в особі Управління «Центру надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, вул. Британська, буд. 21 м. Суми, код ЄРДПОУ 04057942.

Суддя Ю.О. Зеря