Рішення № 138232860, 24.06.2026, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1403/25

Провадження № 2/314/1284/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А. В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 314/1403/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 66732,97 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що 19.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , укладено угоду № 200505420 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 18213,88 грн, з встановленим строком користування з з 15.04.2016 до 15.04.2018, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 ..

Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, у той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 21.03.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 44397,29 грн., з яких: 15233,88 грн. заборгованість за кредитом; 29163,41 грн. заборгованість за відсотками.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200505420 від 15.04.2016оку 44397.29 грн.

Сума збитків з урахуванням 3% річних 3999,41 грн.

Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 18336,27 грн.

Разом заборгованість становить 66732,97 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200505420 від 15.04.2016 у загальному розмірі 66732,97 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20.05.2025 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»: заборгованість за договором № 200505420 від 15.04.2016 ру загальному розмірі 66732,97 грн, яка складається із: суми заборгованості 44397,29 грн, суми інфляційних втрат 18336,27 грн., суми 3% річних - 3 999,41 грн; витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2026 задоволено заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20.05.2025 по цивільній справі № 314/1403/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача зазначив, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем грошових коштів, не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості за відсотками. Відповідач звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (пені, штрафу), нарахованих включно з 24.02.2022 за прострочення виконання умов кредитного договору в умовах воєнного стану. Строк дії договору, заборгованість за якими позивач просить стягнути, закінчився 18.04.2018, позивач звернувся до суду із позовом лише 24.03.2025, тобто з пропуском строку позовної давності (до введення карантину 1 рік 11 місяців та після закінчення карантину 1 рік 8 місяців). Заява позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомог у сумі 7500,00 грн є неспівмірними щодо витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, не відповідають ринковій ціні адвокатських послуг та такою, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 2500,00 грн.

18.02.2026 представник позивача надав до суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт укладання кредитного договору № 200505420 від 15.04.2016.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору № 200505420 від 15.04.2016 року який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1 . Відповідно до п. 4 Товар (товари) кредитного договору № 200505420 від 15.04.2016 ОСОБА_1 було куплено: Смартфон SAMSUNG SM-A710F Galaxy A7DS Black- 11999,9 грн, смартфон Lenovo Vibe P1MDS Black 4499,9 грн, плівка захисна універсальна 6 79,9 грн, Навігаційна карта України City Guide 1 рік 159,9 грн, Антивірус KIS для Android 2016 1PE 1 рік 159,9 грн, послуга Абсолютний захист на 2 роки 3239,97 грн, послуга Абсолютний захист на 2 роки 1214,97 грн, Android Преміум 759,2 грн.

Факт досягнення згоди між сторонами стосовно всіх умов кредитного договору, з якими відповідач був попередньо ознайомлений, підтверджується підписанням кредитного договору та додатків, а отже сторони дійшли згоди стосовно всіх умов.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

23.02.2026 представник відповідача надав до суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав. Позивачем не надано доказів на підтвердження надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 18213,88 грн та їх отримання. Також суду не надано доказів, що підтверджують розмір заборгованості за відсотками у розмірі 29163,41 грн. Позивач не надав розрахунок заборгованості за кредитним договором та бухгалтерських документів, що позбавляє відповідача можливості перевірити правильність нарахування боргу, звірити розрахунки, надати свій контррозрахунок.

Також представник відповідача зазначив, що відповідач звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (пені, штрафу), нарахованих включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) умов кредитного договору.

Крім того, 01.07.2023 завершено дію карантину (Постанова КМУ № 651 від 27.06.2023). Строк дії договору, за яким позивач просить стягнути заборгованість, закінчився 15.04.2018, тоді як позивач звернувся до суду з позовом лише 24.03.2025, тобто з пропуском строк позовної давності (до введення карантину 1 рік 11 місяців та після закінчення карантину 1 рік 8 місяців). Позивачем пропущений встановлений законом строк позовної давності, поважних причин пропуску строку позивач не надав, позивач пропустив строк позовної давності, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Також представник відповідача зазначив, що заява позивача щодо стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7500,00 грн є неспівмірними щодо витрат із складністю відповідної роти, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, не відповідають ринковій ціні адвокатських послуг та такою, що підлягають частковому задоволенні у розмірі 2500,00 грн.

09.03.2026 представник позивача звернувся до суду із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, оскільки відповідна сума умисно завищена та не відповідає складності справи, об`єму наданих послуг, зібраних доказів, витраченого часу на опрацювання справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 19.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , укладено угоду № 200505420 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 18213,88 грн, з встановленим строком користування з з 15.04.2016 до 15.04.2018, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Кредитний договір складається із заяви №200505420 від 15.04.2016, анкети № 2682638 від 15.04.2016, графіку платежів до кредитного договору, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 15.04.2026, що містять особисті підписи представника банку та відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до умов розділу 2 Заяви, між сторонами погоджено укладення кредитного договору № 200505420, назва продукту: Споживчий кредит 0-12-24/2,25; рахунок клієнта: 29098531724001; сума кредиту 18213,88 гривень; строк кредиту: 730 днів, з 15.04.2016 по 15.04.2018; розмір процентної ставки за кредитом: 0,0001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 2,25%, починаючи з 13 місяця дії договору; сукупна вартість кредиту: 30,35% річних; графік платежів: 984,00 грн - щомісячний платіж, останній платіж 979,60 грн, дата платежу 15 числа кожного місяця.

Кредит надано на придбання товарів й послуг в магазині «Ельдорадо», перелік яких зазначено в п. 4 Заяви.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Факт надання відповідачу кредиту підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, товарним чеком № 3031834 від 15 квітня 2016 року, квитанцією від 15 квітня 2016 року, згідно з якими оплачено товари й послуги в Ельдорадо, перелік яких відповідає тому, що зазначений в п. 4 Заяви, а також самими договором кредитування, який є дійсними в силу статті 204 ЦК України.

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Також дослідженими в справі доказами встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 в справі № 910/11298/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.

Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, у той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 21.03.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 44397,29 грн., з яких: 15233,88 грн. заборгованість за кредитом; 29163,41 грн. заборгованість за відсотками.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200505420 від 15.04.2016 44397.29 грн.

Сума збитків з урахуванням 3% річних 3999,41 грн.

Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 18336,27 грн.

Разом заборгованість становить 66732,97 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором № 200505420 від 15.04.2016 у загальному розмірі 66732,97 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, вчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Ознайомлення відповідача з умовами кредитування підтверджено копією заяви № 200505420 та копією графіку платежів, підписаних відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон №540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон №2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Таким чином, позивач звернувся до суду в межах строк позовної давності.

Як встановлено судом, узгоджений умовами кредитного договору №200505420 від 15.04.2016 строк кредиту становив 730 днів з 15.04.2016 по 15.04.2018 (24 місяці), сума кредиту 18213,88 гривень, розмір процентної ставки за кредитом 0,0001% річних.

Отже, у разі нездійснення жодних погашень за кредитом на суму заборгованості 18213,88 гривень, з процентною за ставкою 0,0001% річних, розмір відсотків за весь строк кредиту 730 днів у грошовому еквіваленті складає 13,2961324 гривень.

В ході розгляду справи, позивачем не надано жодного доказу щодо узгодження сторонами кредитного договору іншої процентної ставки. Позивачем надано лише відомості щодо загального розміру кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би відомості про суми погашеного тіла кредиту, відсотків та визначеної кредитним договором комісії по кожному платіжному періоду (щомісячно), що фактично позбавляє суд можливості перевірити наявність підстав для стягнення заявлених позивачем відсотків саме в розмірі 29163,41 гривень.

Окрім того, кредитний договір укладено 15.04.2026, суду надано виписку по рахунку з 23.05.2016 по 27.07.2020. Тобто позивачем не надано жодних документів/виписок, які б містили відомості щодо нарахування й погашення заборгованості за кредитом з початку кредитування, тобто в період з 15.04.2016 до15.04.2018.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч 1 ст. 82 ЦПК України).

У зв`язку із зазначеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15233,88 грн.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3999,41 грн та інфляційні втрати 18336,27 грн.

Таким чином, встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15233,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладають на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 66732,97 грн, однак позов підлягає задоволенню на суму 15233,88 грн (15233,88 х100): 66732,97), тобто на 23%, тому й сума судового збору, яка підлягає стягненню, складає (2422,40х23):100 = 557,15 грн.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію детальний опіс робіт (наданих послуг, виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» необхідних для надання правничої (правової допомоги) за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості; копію договору про надання правової допомоги № 26 від 15.02.2024.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, у даних правовідносинах відповідач є менш захищеною стороною.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, часткового задоволення позовних вимог, виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746):

- заборгованість за договором № 200505420 від 15.04.2016 в загальному розмірі 15233,88 грн, яка складається із: суми заборгованості за кредитом 15233,88 грн;

- витрати по оплаті судового збору у розмірі 557,15 грн;

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

24.06.2026