Рішення № 138232057, 15.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року Справа № 520/30195/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми справу №520/30195/25 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого грошового забезпечення

В С Т А Н О В И В:

Позивач, військова частина НОМЕР_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого грошового забезпечення у розмірі 66024,54 грн.

В якості підстави для звернення до суду позивач вказує, що внаслідок порушення встановленого порядку повернення відповідача до військової служби після здійснення самовільного залишення частини, останній безпідставно набув майно держави у вигляді грошового та продовольчого забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 передано справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого грошового забезпечення на розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

19.12.2025 справа надійшла до суду.

Ухвалою суду від 24.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/30195/25 за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого грошового забезпечення. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 26.12.2025 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 420/27626/25.

Ухвалою суду від 14.07.2026 поновлено провадження у справі.

Відповідач про факт відкриття провадження у даній справі повідомлений належним чином, але правом на подання відзиву на позов у строк встановлений законом не скористався.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що за результатами службового розслідування за фактом правомірності нарахування та виплати грошового та продовольчого (котлового) забезпечення 27 військовослужбовцям, зарахованим до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024 по 27.12.2024, за заподіяння матеріальної шкоди державі на загальну суму - 66 024 грн. 54 коп., старшого солдата ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності.

Старший солдат ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2024 № 181 на підставі припису ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024 вих. № 101/11182.

За результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.02.2025 № 105, за фактом виявлення порушення правомірності зарахування військовослужбовців до списків військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024 по 27.12.2024, за порушення вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 15.09.2022 № 280 та невиконання "Алгоритму повернення до військової служби військовослужбовців, які здійснили самовільне залишення військової частини", доведеного Головним Управлінням Персоналу Генерального Штабу Збройних Сил України, тимчасово виконуючому обов`язки начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , начальнику штабу-заступнику командира військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_3 нагадано про обов`язки служби та накладено дисциплінарне стягнення "ЗАУВАЖЕННЯ".

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2025 № 291 "Про результати службового розслідування" за недотримання порядку переміщення військовослужбовців, зарахування їх у розпорядження та Алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулись для проходження військової служби до Збройних Сил України, порушення вимог ст.11, 16, 68 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.110, 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, підполковнику ОСОБА_4 , командиру військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням нетривалого на час вчинення правопорушення перебування на посаді, нагадати про обов`язки служби.

Факт порушення правомірності зарахування відповідача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за приписами ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.11.2024 по 27.12.2024, підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2025 № 27; наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2025 № 291 "Про результати службового розслідування".

Факт самовільного залишення частини відповідачем підтверджується - ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2025 по справі № 592/6577/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та зобов`язано не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби. Витягом з ЄРДР № 62025170040001331 від 24.01.2025.

Виплата грошового забезпечення та щомісячної додаткової винагороди відповідачу підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2025 за вих. № 1214.

Факт продовольчого (котлового) забезпечення відповідача підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2025 за вих. № 2164.

Копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування від 22.05.2025 № 73, відповідач отримав у встановленому порядку, про що свідчить його особистий підпис.

Військовою частиною НОМЕР_1 відповідачу була вручена претензія від 30.06.2025 за вих.№ 2762, яка була отримана ним під особистий підпис 08.07.2025. Від добровільного відшкодування шкоди державі відповідач відмовився.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

Приписами частини першої статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статут), що затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно зі статтями 26, 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, що зареєстрований Міністерством юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (надалі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 15 розділу І "Загальні положення" Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

За змістом частин першої - третьої статті 3 вказаного Закону, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 цього ж Закону, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Тож законодавство передбачає виключні випадки повернення набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.

Під час розгляду цієї справи суд з`ясував, що не погодившись із винесеним наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 73 від 22.05.2025 щодо результатів службового розслідування позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання його протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 73 від 22.05.2025 щодо результатів службового розслідування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі № 420/27626/25 адміністративний позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Збройних сил України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 73 від 22.05.2025 щодо результатів службового розслідування - задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 73 від 22.05.2025 щодо результатів службового розслідування. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року в задоволенні апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 відмовлено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/27626/25 від 05.01.2026 та Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи встановлені у справі обставини та вище зазначене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого грошового забезпечення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал