Ухвала суду № 138231426, 14.07.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2037/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання

14 липня 2026 року м. Берегове

Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000114 від 11 березня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, громадянина України,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 122 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000114 від 11 березня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 122 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 10 березня 2026 року близько 15 години 30 хвилин ОСОБА_7 , водій вантажного транспортного засобу марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного селянському (фермерському) господарству «Тиблевич» (код ЄДРПОУ 19395863), здійснював перевезення вантажу кукурудзи у кількості 25,5 тонн відповідно до товарно-транспортної накладної № 115 від 10.03.2026 із пункту навантаження смт. Букачівці, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області до пункту розвантаження елеватора СТОВ «Агро-Лучки», що знаходиться за адресою: смт. Батьово, Берегівський район, Закарпатська область, вул. Колійна, 19В.

Цього ж дня, близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_5 , знаходячись на трасі «Київ - Чоп» у с. Сусково, Мукачівського району, керуючи транспортним засобом марки «Fiat», моделі «Ducato», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись позаду вантажного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_7 , став подавати неодноразові сигнали світлом фар останньому, на що водій ОСОБА_7 , вважаючи, що з його транспортним засобом щось сталося, зупинив його.

Скориставшись зупинкою вказаного транспортного засобу «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , з метою реалізації своїх злочинних намірів, спрямованих на незаконне позбавлення волі ОСОБА_7 , підбіг до нього та самовільно проник до кабіни, де діючи умисно, із погрозою застосування насильства та подальшим його застосуванням, що виразилось у нанесенні неодноразових ударів кулаками по голові ОСОБА_7 , спричинив йому фізичний біль та тілесні ушкодження.

Подолавши таким чином опір потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи їх протиправність та суспільну небезпеку, застосовуючи фізичне насильство та погрози його подальшого застосування, змусив ОСОБА_7 здійснити незаплановану маршрутом зупинку на автозаправній станції «ОККО», що за адресою: вул. Лавківська, 1В, м. Мукачево заборонив останньому покидати салон автомобіля, чим обмежив особисту волю ОСОБА_7 та його право на вільне та безперешкодне пересування, гарантоване ст. 33 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», порушив його право у вільному виборі місця перебування, обмеживши його кабіною зазначеного транспортного засобу.

Після чого ОСОБА_5 продовжив наносити тілесні ушкодження ОСОБА_7 та змусив його рухатись у напрямку м. Берегове за маршрутом: м. Мукачево - с. Нове Давидково - с. Страбичово - с. Зняцево - с-ще. Батьово - с. Батрадь - с. Шом - с. Запсонь - с. Велика Бийгань - с. Яноші - м. Берегове.

Крім цього, реалізуючи свій умисел на позбавлення волі ОСОБА_7 та позбавлення можливості звернутися про допомогу, під час руху у с. Страбичово, Мукачівського району, ОСОБА_5 з вікна транспортного засобу викинув мобільний телефон «iPhone 13 Pro», з номером НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_7 та мікрофон до автомобільної радіостанції.

Надалі, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_5 продовжили рух у напрямку м. Берегове, при цьому ОСОБА_7 , перебуваючи під фізичним та психологічним впливом ОСОБА_5 , не мав реальної можливості припинити протиправні дії останнього.

Після прибуття близько 21 години до смт. Батьово, Берегівського району, ОСОБА_5 , обмежуючи волю, свободу пересування та вільний вибір місця перебування ОСОБА_7 , погрожуючи фізичним насильством, наказав йому покинути транспортний засіб та прямувати разом із ним в напрямку с. Батрадь, Берегівського району.

В подальшому, останні прибули до контрольно-пропускного посту прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі, розташованого по вул. Головна у с. Батрадь, де ОСОБА_5 надав неправдиві пояснення військовослужбовцям Держприкордоної служби, повідомивши, що потерпілий ОСОБА_7 впав з автомобіля та спричинив собі тілесні ушкодження, тоді як тілесні ушкодження були спричинені ним в салоні транспортного засобу «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

ОСОБА_7 утримувався ОСОБА_5 з позбавленням його волі та особистої свободи шляхом застосування насильства та погроз його застосування в період з 19 години 30 хвилин до 22 години 00 хвилин 10.03.2026 до моменту виклику працівниками прикордонної служби карети швидкої медичної допомоги та госпіталізації ОСОБА_7 до КНП «Берегівська лікарня імені Бертолона Ліннера», де останній повідомив про обставини вчиненого щодо нього кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_5 позбавив ОСОБА_7 , на протязі тривалого періоду часу, гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», права на самостійне пересування, вільного та безперешкодного за своїм бажанням вибору місцезнаходження, при цьому позбавлення волі супроводжувалось заподіянням тілесних ушкоджень та неодноразових погроз їх подальшого заподіяння.

За таких обставин, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, тобто у незаконному позбавленні волі людини, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань.

Окрім цього, 10.03.2026 року з 19 години 30 хвилин по 21 годину ОСОБА_5 , перебуваючи спочатку у с. Сусково, Мукачівського району, а в подальшому в м. Мукачево та с-ще. Батьово, Берегівського району, знаходячись в середині вантажного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_7 , а саме в кабіні автомобілю марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного селянському (фермерському) господарству «Тиблевич» (код ЄДРПОУ 19395863), усвідомлюючи протиправність та караність своїх дій, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс невстановлену досудовим розслідуванням кількість ударів кистями рук, затиснутими у кулаки по різним частина тіла ОСОБА_7 , внаслідок чого спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у виді перелому передньої стінки правої гайморової пазухи, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 26/Б від 31.03.2026 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликають тривалий розлад здоров`я, який перевищує період 21 добу, тілесні ушкодження у виді перелому кісток носа, які відповідно до вказаного висновку відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, та тілесні ушкодження у виді саден переносиці, синців обличчя, шиї та тулубу, які відповідно до вказаного висновку відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я.

За таких обставин, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, зокрема в умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такому, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

За сукупністю ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 1 ст. 122 КК України.

Згідно ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.

19.05.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 122 КК України.

У процесі проведення досудового розслідування вина ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколами допитів потерпілого та свідків іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту:

- останній може переховується від органів досудового розслідування,

- враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його виняткову зухвалість, характер дій підозрюваного ОСОБА_5 , та те, що він будь яким способом може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом затягування проведення окремих слідчих дій (п.4 ч.1 ст.177 КПК України);

- вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховування факту своєї причетності до вчинення кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

Беручи до уваги, що підозрюваний ОСОБА_5 , може переховуватись від органів досудового розслідування, тобто виїхати за межі Закарпатської області, може вчинити інше правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

В судовому засіданні прокурор Берегівської окружної прокуратури підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 та просив задовольнити з підстав викладених у ньому.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового засідання та дослідивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, 11.03.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000114 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 146 КК України.

19 травня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, тобто порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо воно спричинило загибель людей.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Разом з тим, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на етапі досудового розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах.

Однак, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Обґрунтовуючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий та прокурор посилаються виключно на тяжкість інкримінованих злочинів та можливість призначення покарання у виді позбавлення волі.

Однак слідчий суддя зазначає, що сама по собі тяжкість можливого покарання не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про намір особи переховуватися від органів досудового розслідування або суду.

Матеріали клопотання не містять жодних відомостей про те, що після повідомлення про підозру ОСОБА_5 намагався залишити місце проживання, змінити адресу, переховувався, не з`являвся за викликами слідчого чи прокурора або будь-яким іншим способом ухилявся від участі у кримінальному провадженні.

Навпаки, матеріали не свідчать про порушення ним процесуальної дисципліни.

За таких обставин наведений ризик є лише припущенням сторони обвинувачення.

Посилання сторони обвинувачення на можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків також не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду. У клопотанні не наведено жодного доказу того, що після повідомлення про підозру підозрюваний намагався контактувати з потерпілим, погрожував йому, схиляв до відмови від показань або до зміни показань. Відсутні також будь-які відомості про здійснення ним психологічного чи фізичного тиску на свідків або інших учасників кримінального провадження.

Отже, ризик незаконного впливу обґрунтований лише припущеннями, що суперечить вимогам статей 177 та 194 КПК України.

Також не доведеним є ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У клопотанні відсутні конкретні обставини, які б свідчили про намір підозрюваного приховати або знищити докази, узгодити показання з іншими особами, вплинути на результати слідчих дій чи іншим способом перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вимоги ст. 178 КПК України. Зокрема, враховується тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, вік підозрюваного, дані про його особу, наявність постійного місця проживання, сімейний стан, відсутність судимостей, а також відсутність будь-яких доказів неналежної процесуальної поведінки.

Матеріали клопотання не містять даних про те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше ухилявся від виконання процесуальних обов`язків, порушував покладені на нього обмеження або будь-яким іншим чином демонстрував зневажливе ставлення до вимог закону.

Таким чином, наведені відомості свідчать про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до статей 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та 29 Конституції України право людини на свободу є одним із фундаментальних прав, обмеження якого допускається лише у випадках крайньої необхідності.

Домашній арешт істотно обмежує свободу пересування особи, а тому може застосовуватися лише тоді, коли прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У даному випадку сторона обвинувачення таких обставин не довела.

Слідчий суддя вважає, що прокурор довів наявність обґрунтованої підозри, однак не довів достатність та реальність ризиків, які б виправдовували застосування домашнього арешту.

Водночас для забезпечення виконання підозрюваним покладених процесуальних обов`язків достатнім та співмірним запобіжним заходом буде особисте зобов`язання, яке відповідає принципам необхідності, пропорційності та мінімального втручання у права людини.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, а також те, що останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, та враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий суддя вважає обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Разом з тим, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає покласти відносно останнього наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

Згідно ч. 4 ст. 196 КПК України, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КПК України, ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. ст. 176-178, ст. 182, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000114 від 11 березня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 122 КК України - відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 60 діб з покладенням наступних обов`язків:

-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

Строк дії ухвали закінчується 12 вересня 2026 року включно.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_8