Рішення № 138230595, 15.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 398/651/26

провадження № 2-іс/340/10/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі-відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звернення до примусового виконання постанов начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 1273 від 15 вересня 2025 року та № 1275 від 15 вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.09.2025 його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 та складено протоколи про адміністративні правопорушення за неявку за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також за відмову від проходження військово-лікарської комісії. 12.09.2025 він подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій повідомив, що не оспорює допущені правопорушення, погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, однак просив зазначити у постановах про накладення адміністративного стягнення відомості, передбачені частиною п`ятою статті 283 КУпАП, зокрема, про можливість виконання постанов шляхом сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання ними законної сили не менше 50 відсотків визначеного розміру штрафу. 15.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову №1273, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн, а також постанову №1275, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за цією ж нормою КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Вказує, що 16.09.2025, тобто у межах установленого законом строку, сплатив 50 відсотків розміру штрафу за кожною із зазначених постанов, а саме 12750,00 грн та 8500,00 грн відповідно. У зв`язку із цим, на його переконання відповідно до статей 279-9, 283 та 300-3 КУпАП постанови №1273 та №1275 вважаються виконаними.

Водночас відповідач, незважаючи на своєчасну сплату половини розміру штрафів, звернув зазначені постанови до примусового виконання. На підставі цих постанов державним виконавцем 28.01.2026 відкрито відповідні виконавчі провадження.

Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки спірні постанови були виконані ним добровільно у порядку та строки, передбачені частиною першою статті 300-3 КУпАП, а тому правові підстави для їх звернення до примусового виконання були відсутні.

Посилаючись на положення статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України, статей 279-9, 283 та 300-3 КУпАП стверджує, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, визначені законом, без урахування обставин, які свідчили про повне виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування своєї позиції зазначає, що у зв`язку з неявкою позивача 29.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за отриманою повісткою 11.09.2025 відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення №1273. Від отримання копії цього протоколу та надання письмових пояснень позивач відмовився у присутності двох свідків.

Того ж дня ОСОБА_1 було запропоновано отримати направлення №4860538 для проходження військово-лікарської комісії, однак він відмовився від її проходження, про що у присутності свідків складено відповідний акт та протокол про адміністративне правопорушення №1275.

Розгляд адміністративних справ було призначено на 15.09.2025, про що позивача повідомлено під час складання протоколів. Оскільки у визначений час він не прибув, справи розглянуто за його відсутності.

Відповідач не заперечив, що 12.09.2025 отримав від імені ОСОБА_1 заяву про неоспорення допущених правопорушень та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Водночас така не була подана особисто позивачем або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста, як того вимагає стаття 279-9 КУпАП. У зв`язку із цим 13.09.2025 направив позивачу повідомлення №22506 про необхідність підтвердження його особи під час подання такої заяви. Оскільки до дня розгляду адміністративних справ останній не підтвердив належним чином факт її подання, підстави для застосування спрощеного порядку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 279-9 КУпАП, були відсутні.

Наголошує, що постанови №1273 та №1275 не були винесені в порядку статті 279-9 КУпАП, не містили відомостей про надходження відповідної заяви та про можливість їх виконання шляхом сплати протягом десяти календарних днів не менше 50 відсотків розміру штрафу. Крім того, розмір штрафів було визначено не на мінімальному рівні, передбаченому санкцією частини третьої статті 210-1 КУпАП. За таких обставин, положення статті 300-3 КУпАП щодо визнання постанови виконаною у разі сплати не менше 50 відсотків штрафу до спірних правовідносин не застосовуються. Сплачені позивачем 12750,00 грн та 8500,00 грн становили лише частину накладених стягнень і не свідчили про повне виконання постанов.

Оскільки штрафи у повному розмірі у встановлений строк добровільно сплачені не були, 24.01.2026 постанови №1273 та №1275 направлено до Олександрійського відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа надала суду витребувані ухвалою докази, однак правом на подання письмових пояснень щодо позову та/або відзиву не скористалась.

23.03.2026 позивачем на виконання ухвали суду подано нову редакцію позовної заяви.

Будь-яких інших заяв, чи клопотань від учасників справи не надходило.

Ухвалою суду від 17.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

27.03.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано в Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши та оцінивши наявні докази, а також проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, 29.06.2025 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.09.2025 діловодом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_3 у приміщенні цього територіального центру складено протокол №1273 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв`язку з його неявкою за викликом згідно з направленою повісткою. У протоколі зазначено, що позивач відмовився від надання пояснень, підписання та отримання його копії, що засвідчено підписами двох свідків. Розгляд справи було призначено на 15.09.2025 о 09:00 (а.с. 54).

Того ж дня позивачу було запропоновано отримати направлення №4860538 для проходження військово-лікарської комісії. У зв`язку з відмовою від проходження військово-лікарської комісії складено відповідний акт та протокол про адміністративне правопорушення №1275 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Розгляд цієї справи було призначено на 15.09.2025 о 10:00 (а.с. 55).

12.09.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява від імені ОСОБА_1 , зареєстрована за вхідним №20940, у якій він зазначив, що не оспорює допущених правопорушень та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за своєї відсутності (а.с. 56).

У цій заяві позивач також просив зазначити у постановах відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви, а також про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів із дня набрання нею законної сили не менше 50 відсотків визначеного розміру штрафу.

Листом від 13.09.2025 №22506 відповідач повідомив ОСОБА_1 про необхідність підтвердження особи заявника шляхом пред`явлення документа, що посвідчує особу, зокрема паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посвідки на тимчасове чи постійне проживання або іншого передбаченого законодавством документа (а.с. 56зв.)

15.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 за відсутності позивача прийнято постанову №1273, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000,00 грн (а.с. 47).

Цього ж дня відповідачем прийнято постанову №1275, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 25500,00 грн (а.с. 12-13).

Вказані постанови не містять відомостей про надходження заяви позивача від 12.09.2025, а також роз`яснення щодо можливості їх виконання шляхом сплати протягом десяти календарних днів не менше 50 відсотків розміру штрафу.

16.09.2025 ОСОБА_1 сплатив 8500,00 грн за постановою №1273 та 12 750,00 грн за постановою №1275, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями. Сплачені суми становлять 50 відсотків від розмірів накладених штрафів 17000,00 грн та 25500,00 грн відповідно (а.с. 19, 20).

Оскільки відповідач вважав, що штрафи не сплачені позивачем у повному обсязі, у січні 2026 року постанови №1273 та №1275 було направлено до Олександрійського відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

28.01.2026 державним виконавцем Олександрійського відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80100979 з примусового виконання постанови №1273 від 15.09.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в подвійному розмірі 34000,00 грн (а.с. 15).

Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80099643 з примусового виконання постанови №1275 від 15.09.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в подвійному розмірі 51000,00 грн (а.с. 16).

Не погоджуючись із діями відповідача щодо направлення зазначених постанов до примусового виконання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 3 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із частиною 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказані норми права є бланкетними, тобто закріплюють лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов`язок та військову службу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (п. 3 Порядку №1487).

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом (п. 19 Порядку №1487).

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів наведені у Додатку 2 до Порядку №1487 (далі - Правила).

Підпунктом 2 пункту 1 Правил встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів

Отже, факт неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлені повісткою дату та час для направлення до місця проходження військової служби є порушенням Закону №2232-XII, правил військового обліку та може бути підставою для притягнення його до відповідальності.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі положення №154).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); звертаються до Національної поліції або її територіальних підрозділів щодо надання відомостей стосовно призовників про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Отже, відповідно до покладених завдань серед іншого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу, розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення, а також звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву визначений статтею 279-9 КУпАП.

Відповідно до вказаної норми, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Розгляд справ про адміністративне правопорушення, коли особа не заперечує щодо притягнення його до адміністративної відповідальності не передбачає складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 5 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Крім цього, статтею 300-3 КУпАП, визначено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Так, відповідно до вказаної норми, у разі якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, винесена в порядку, передбаченому статтею 279-9 цього Кодексу, та особа протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили сплатила не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною.

У разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню.

Водночас відповідно до статті 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

За загальним правилом статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше ніж через п`ятнадцять днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження не пізніше ніж через п`ятнадцять днів із дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі статтею 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк постанова про його накладення надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного постановою.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, 29.06.2025 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, 11.09.2025 відмовився отримати направлення №4860538 для проходження військово-лікарської комісії.

У зв`язку з наведеним 11.09.2025 відповідачем були складені протоколи відносно позивача про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 210-1 КУпАП та частиною 3 статті 210 КУпАП. Розгляд справ по яких призначено на 15.09.2025.

12.09.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла заява від імені ОСОБА_1 , у якій заявник зазначив, що не оспорює допущених правопорушень та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності за своєї відсутності. Також, просив зазначити у постановах відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви, та про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів із дня набрання нею законної сили не менше 50 відсотків визначеного розміру штрафу.

16.09.2025 ОСОБА_1 добровільно сплатив 8500,00 грн за постановою №1273 та 12750,00 грн за постановою №1275, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями. Сплачені суми становлять 50 відсотків від розмірів накладених штрафів 17000,00 грн та 25500,00 грн відповідно.

Оскільки відповідач не застосував до спірних постанов порядок виконання, передбачених статтею 300-3 КУпАП, та вважаючи сплату позивачем 50 відсотків розміру штрафів лише частковим виконанням постанов, останні були направлені до Олександрійського відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Зі змісту позовних вимог та наведених у позовній заяві на їх обґрунтування доводів убачається, що спір між сторонами фактично зводиться до вирішення питань про те: чи була заява позивача від 12.09.2025 подана з дотриманням вимог статті 279-9 КУпАП; чи мав відповідач правові підстави вимагати додаткового підтвердження особи заявника; чи підлягала застосуванню спеціальна процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення та чи мала сплата 50 відсотків розміру штрафів наслідком виконання постанов.

Однак, вирішення цих питань передбачало б перевірку дотримання відповідачем процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення та фактичну оцінку законності постанов №1273 та №1275, прийнятих за результатами такого розгляду. Проте постанови №1273 та №1275 не є предметом оскарження в цій справі. Позивач не заявив вимог про визнання їх протиправними та скасування.

Крім цього, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам предметно підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, перевірка законності постанов суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності належить до предметної юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.

Відтак окружний адміністративний суд у межах цієї справи не надає правової оцінки тому, чи була заява позивача подана з дотриманням статті 279-9 КУпАП, чи правомірно відповідач вимагав додаткового підтвердження особи заявника, чи повинні були постанови №1273 та №1275 бути прийняті за спеціальною процедурою та чи мала сплата позивачем половини розміру штрафів наслідком повне виконання постанов.

Надання такої оцінки фактично означало б опосередковану перевірку законності постанов у справах про адміністративні правопорушення, які не є предметом цього спору та законність яких не підлягає перевірці окружним адміністративним судом.

На час розгляду цієї справи зазначені постанови не скасовані, залишаються чинними індивідуальними актами та є обов`язковими до виконання.

Саме постановами №1273 та №1275 визначено обов`язок позивача сплатити штрафи, їх розмір, порядок виконання та наслідки несплати.

Водночас правовою підставою для здійснення примусового виконання та вчинення виконавчих дій є постанови державного виконавця від 28.01.2026 про відкриття виконавчих проваджень №80100979 та №80099643.

Однак позивач також не заявив вимог про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, а Олександрійський відділ державної виконавчої служби залучено до участі у справі лише як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Задоволення заявленої позивачем вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо направлення постанов до примусового виконання не матиме наслідком зміни правового становища позивача, адже не призведе до закінчення виконавчих проваджень або припинення примусового стягнення відповідних сум.

У постанові від 26.07.2022 у справі №826/6664/17 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду звернув увагу, що, вирішуючи спір, суд повинен установити, на захист якого саме права подано позов, чи є таке право порушеним, невизнаним або оспорюваним та чи призведе задоволення заявленої вимоги до реального й ефективного поновлення цього права. Реальний позитивний вплив судового рішення на правове становище позивача є необхідною ознакою ефективного судового захисту.

У зазначеній справі Верховний Суд виходив із того, що оскарження проміжного рішення або владної дії, наслідки яких надалі були реалізовані та оформлені іншим індивідуальним актом, не забезпечує ефективного захисту, якщо задоволення такої вимоги саме по собі не усуне створених правових наслідків. Порушення, які, на думку особи, були допущені на попередній стадії владної процедури, за таких обставин можуть бути підставами для оскарження остаточного акта, яким оформлено відповідні наслідки.

У постанові від 15.10.2024 у справі №560/16934/23 Верховний Суд також виходив з того, що заява про спосіб захисту повинен бути спроможним забезпечити відновлення права або інтересу, на захист якого подано позов. Визнання протиправним чи недійсним рішення, яке не усуває несприятливих юридичних наслідків та не змінює правового положення позивача, не відповідає критерію ефективності судового захисту.

Таким чином, із наведених правових висновків Верховного Суду випливає, що суд повинен оцінити не тільки формальну допустимість обраного позивачем способу захисту, а й практичний результат, який матиме судове рішення у разі задоволення позову. Якщо заявлена вимога не усуває індивідуальних актів, якими створено несприятливі юридичні наслідки, та не змінює правового становища позивача, такий спосіб захисту не відповідає критерію ефективності.

З огляду на вказані правові висновки Верховного Суду рішення суду має забезпечувати реальний позитивний вплив на право або інтерес, за захистом якого звернулася особа, а не обмежуватися формальною констатацією протиправності окремої дії, яка не усуває створених юридичних наслідків.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту, хоча формально й передбачений процесуальним законом як один із можливих способів оскарження владної поведінки, за конкретних обставин цієї справи не забезпечує ефективного поновлення його прав.

Встановлена статтею 9 КАС України можливість виходу суду за межі позовних вимог не надає суду повноважень вирішувати вимоги, віднесені до предметної юрисдикції іншого суду, або переглядати законність актів суб`єкта владних повноважень, які не є предметом спору.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що задоволення вимог про визнання протиправними лише дій відповідача щодо звернення постанов від 15.09.2025 №1273 та №1275 до примусового виконання не призведе до скасування цих постанов, постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень чи припинення примусового стягнення. Отже, таке рішення не матиме реального позитивного впливу на правовий стан позивача та не забезпечить ефективного поновлення права, на захист якого подано позов, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених видатків зі сплати суднового збору відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241 246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 15 липня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Третя особа - Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 37015274, вулиця 6-го Грудня, 138, місто Олександрія, Кіровоградська область, 28000).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК