Рішення № 138230480, 14.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2796/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.04.2026 року № 110650001028 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області: - повторно розглянути заяву, подану ОСОБА_1 14.04.2026 про призначення пенсії за віком;

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи в Каховській середній школі № 3 з 16.08.1993 року до 31.08.1998 року згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 .

В обґрунтування вимог зазначає, що позивач 14.04.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Вказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішенням якого від 21.04.2026 року № 110650001028 у призначенні йому пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного стажу 60 років та з відсутністю необхідного страхового стажу - 35 років. Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки ним до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують відповідний страховий стаж.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надало суду відзив на позовну заяву ( а.с.21-23), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначає, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №110650001028 від 21.04.2026 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що заявниці не досягла необхідного пенсійного віку 60 років та відсутністю необхідного страхового стажу -35 років.

За наданими документами до загального страхового стажу не зараховано:

період роботи з 16.08.1993 по 31.08.1998 згідно з трудовою книжкою від 22.12.1994 НОМЕР_1 , оскільки записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи.

Страховий стаж позивачки 31 рік 06 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону.

Вважає, що оскільки позивачем не надано усіх належних документів для підтвердження його страхового стажу, право позивача на призначення пенсії за віком відсутнє.

Представником позивача подано відповідь на відзив ( а.с.37-38), в якій просив задовольнити позовні вимоги.

Представником третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано до суду пояснення щодо позову, в якому зазначив про необґрунтованість вимог позивача ( а.с. 42-45).

05.05.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року вирішено у задоволенні клопотання представника відповідача щодо розгляду справи з викликом сторін відмовити; у задоволенні клопотання представника відповідача щодо проведення засідання в режимі відеоконференції відмовити.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року вирішено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача відмовити; залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802); витребувано у відповідача та третьої особи докази по справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

14.04.2026 року позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Вік позивачки становив 55 років 1 місяць 21 день.

Заяву про призначення пенсії в порядку екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийняло рішення від 21.04.2026 року № 110650001028 про відмову у призначенні пенсії.

Зокрема у рішенні від 21.04.2026 року № 110650001028 про відмову у призначенні пенсії зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 35 років, а у ОСОБА_1 страховий стаж становить 31 рік 6 днів, оскільки до страхового стажу не зараховано: період роботи з 16.08.1993 року по 31.08.1998 року згідно з трудовою книжкою від 22.12.1994 року НОМЕР_1 , оскільки в записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи ( а.с.94).

Не погоджуючись із відмовою в частині визначення страхового стажу, позивач звернулася до суду з позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч.1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2028 року не менше 35 років.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

У спірний період порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція №58).

Пунктом 1 Інструкції №58 визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають (п. 1.2. Інструкції №58).

Відповідно до пунктів 2,27 2.28 Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв`язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України".

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень вказаного пункту Інструкції №58 вбачається, що у разі звільнення особи записи у трудовій книжці мають бути засвідчені підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої особи.

Разом з тим, суд зазначає, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 16.08.1993 року по 31.08.1998 року згідно з трудовою книжкою від 22.12.1994 року НОМЕР_1 , оскільки в записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи.

Разом із тим, суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Так, трудова книжка від 22.12.1994 НОМЕР_1 містить записи, що позивач у період з 16.08.1993 по 31.08.1998 працювала в Каховській середній школі № 3 із зазначенням посади, номерів та дат наказів про прийняття та звільнення (записи 3-4) ( а.с.51).

Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву установи, записи про роботу є чіткими і не містять жодних виправлень чи неточностей та завірені відбитком печатки установи.

Наявність у трудовій книжці печатки роботодавця та всіх інших обов`язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем, однак з певним порушенням законодавства (стосовно підпису), що не може бути підставою для не зарахування позивачу періодів її роботи до страхового стажу.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису законодавством не передбачено. Недоліки, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від її волевиявлення, а отже, й не можуть впливати на її право на пенсійне забезпечення.

Відтак, суд вважає, що факт роботи позивача з 16.08.1993 по 31.08.1998 працювала в Каховській середній школі № 3 підтверджується записом в трудовій книжці від 22.12.1994 НОМЕР_1 .

Суд також зауважує, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії, або ж для підтвердження періодів трудової діяльності було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, реєстрацію місця проживання чи перебування.

Натомість, відповідачем не надано суду доказів здійснення будь-яких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки та як наслідок правомірність не зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 16.08.1993 по 31.08.1998 в Каховській середній школі № 3, у зв`яку з чим, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням вимог законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду цього питання.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, то суд зазначає таке.

Заяву позивача про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято спірне рішення.

Відтак, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення/перерахунку пенсії вчиняє саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 16.08.1993 по 31.08.1998 відповідно до записів у трудовій книжці книжкою від 22.12.1994 НОМЕР_1 , повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Заперечення відповідача та третьої особи не спростовують висновки суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 331,20 грн (а.с.15), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд, 10, м. Хмельницький, 29013, ЄДРПОУ 21318350), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язати вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.04.2026 року № 110650001028 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву, подану ОСОБА_1 14.04.2026 про призначення пенсії за віком.

Зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи в Каховській середній школі № 3 з 16.08.1993 року до 31.08.1998 року згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 1 331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН