Рішення № 138229982, 15.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. справа № 300/8265/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - третя особа) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №091630012393 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням висновків рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №300/9347/24;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з 20.11.2024 та здійснити нарахування й виплату пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ з урахуванням довідок за №143/09-19-10-02 від 19.11.2024 та за №143/09-19-10-02 від 19.11.2024 про складові заробітної плати державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 300/9347/24, відповідачем прийнято рішення №091630012393 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням висновків рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №300/9347/24, вказавши на не доцільність, оскільки розмір пенсії зменшиться. При цьому відповідач не врахував довідки позивача №143/09-19-10-02 від 19.11.2024 та за №142/09-19-10-02 від 19.11.2024 про складові заробітної плати державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, оскільки рішенням суду враховувати такі довідки не зобов`язано. Проте, на думку представника позивача, довідки видані Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області №143/09-19-10-02 від 19.11.2024 та за №142/09-19-10-02 від 19.11.2024 мають бути враховані для обчислення пенсії оскільки, подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" та містять усі необхідні складові заробітної плати державного службовця. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши що рішенням №091630012393 відмовлено у переведенні на інший вид пенсії вказавши на не доцільність, оскільки розмір пенсії зменшиться. При цьому відповідач не врахував довідки позивача №143/09-19-10-02 від 19.11.2024 та за №142/09-19-10-02 від 19.11.2024 про складові заробітної плати державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, оскільки рішенням суду враховувати такі довідки не зобов`язано. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.

Позивач 20.11.2024 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення/перерахунок пенсії за віком за нормами Закону України «Про державну службу».

Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області 27.11.2024 прийнято рішення №091630012393 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з тих підстав, що у позивачки відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби. Вказано, що періоди роботи заявниці, починаючи з 19.01.1995, не можуть бути враховані до стажу державної служби, зважаючи на те, що позивачці згідно зі ст. 343.1 ПК України присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується, тож такі посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, та з метою захисту права на належне пенсійне забезпечення, звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №300/9347/24 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №091630012393 від 27.11.2024 про відмову в перерахунку пенсії, а саме у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи в органах державної податкової служби з 19.01.1995 по 06.06.2024 та повторно розглянути заяву від 20.11.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду від 04.03.2025 у справі 300/9216/24, відповідачем прийнято рішення №091630012393 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням висновків рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №300/9347/24, вказавши на не доцільність, оскільки розмір пенсії зменшиться. При цьому відповідач не врахував довідки позивача №143/09-19-10-02 від 19.11.2024 та за №142/09-19-10-02 від 19.11.2024 про складові заробітної плати державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, оскільки рішенням суду враховувати такі довідки не зобов`язано (а.с.39-40).

Уважаючи дії відповідача відносно визначення розміру пенсії державного службовця протиправними та такими, що порушують право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який набув чинності 01.05.2016.

Даним законом, зокрема, визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи право позивачки на отримання пенсії за віком згідно із 3аконом № 3723-ХІІ «Про державну службу» встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №300/9347/24, яке набрало законної сили 15.08.2025.

При цьому, у силу вимог статті 78 КАС України, обставини у справі №300/9347/24 є преюдиційними та не підлягають доказуванню.

Так, на виконання рішення суду від 19.02.2025 у справі №300/9347/24, відповідачем прийнято оскаржуване рішення №091630012393 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням висновків рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №300/9347/24. При цьому відповідач не врахував довідки позивача №143/09-19-10-02 від 19.11.2024 та за №142/09-19-10-02 від 19.11.2024 про складові заробітної плати державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, оскільки рішенням суду враховувати такі довідки не зобов`язано. (а.с.39-40).

Так, предметом розгляду у даній справі відповідно є неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області при обчисленні пенсії довідок Головного управління ДПС у Івано-Франківській області №143/09-19-10-02 від 19.11.2024 та за №142/09-19-10-02 від 19.11.2024, які містять складові заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджений Порядок призначення пенсії деяким категоріям осіб, зміни до якого в подальшому внесені постановами Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №27, від 05.06.2019 №469 та від 12.07.2024 №823 (далі - Порядок №622).

Пунктом 4 Порядку № 622 визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.

Пунктом 4-2 Порядку 622 встановлено, що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. №57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. №661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Пунктом 5 Порядку №622 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1 - 6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Таким чином, пунктом 5 Порядку №622 передбачено врахування заробітної плати на підставі довідок, виданих за формами згідно з додатками 1-6.

При цьому, ні Законом №889-VIII, ні Законом №3723-ХІІ, ні Порядком №622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату.

Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області надані позивачу довідки за №142/09-19-10-02 від 19.11.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, станом на листопад 2024 року (додаток 4 до Порядку), а також довідку №143/09-19-10-02 від 19.11.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державних службовців та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, станом жовтень 2024 року, що передує місяцю за призначенням пенсії (додаток 6 до Порядку).

Вказані довідки долучені 20.11.2024 до заяви про переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу ".

Вказані довідки відповідають формам довідок, затверджених додатками 4 та 6 до Порядку №622.

У вказаних довідках зазначено, що на всі види оплати праці, включені до довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Також, суд звертає увагу, що зауважень до вищезазначених довідок Головного управління ДПС у Івано-Франківськ області від 19.11.2024 №142/09-19-10-02, 143/09-19-10-02 відповідач не вказав, належних та достатніх доказів щодо доцільності неврахування таких при призначенні пенсії позивачці до суду не надав.

При цьому, пенсійним органом не наведено жодного аргументу на підтвердження невідповідності поданих довідок вимогам встановленого зразка та форми, а також не зазначено, в чому саме полягає така невідповідність.

За таких обставин, з огляду на те, що ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" разом з довідками, встановленого зразка, при обчисленні позивачці пенсії за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII відповідач мав врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Головним управління ДПС у Івано-Франківській області від 19.11.2024 №142/09-19-10-02; 143/09-19-10-02.

Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №091630012393 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням висновків рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №300/9347/24 є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч.2 ст.9 КАС України).

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, цією ж частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, вирішуючи питання щодо наявності підстав для зобов`язання пенсійного органу, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Таким чином, застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною 2 статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов`язального характеру слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з 20.11.2024 та здійснити нарахування й виплату пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ з урахуванням довідок за №142/09-19-10-02 від 19.11.2024 та за №143/09-19-10-02 від 19.11.2024, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області.

Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №091630012393 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням висновків рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №300/9347/24.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з 20.11.2024 та здійснити нарахування й виплату пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ з урахуванням довідок за №142/09-19-10-02 від 19.11.2024 та за №143/09-19-10-02 від 19.11.2024, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403), вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005;

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.