Рішення № 138229771, 15.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2026 року м. Ужгород№ 260/3539/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913), яким просить суд: « 1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі. 2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо ненарахування та невиплати мені при звільненні грошової компенсації за всі невикористані дні основної чергової відпустки та додаткової відпустки за стаж роботи за період служби з 2007 року по 2021 роки. 3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснити підрахунок кількості днів невикористаної основної відпустки за вказаний період та додаткової за стаж роботи, а саме з 2007 року по 2021 роки, провести нарахування та виплатити грошову компенсацію за ці дні, виходячи з розміру мого грошового забезпечення станом на день звільнення - 20.02.2026 року. 4. Стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь Позивача відшкодування, що складають середній заробіток за весь період затримки повного розрахунку при звільненні, а саме з 21.02.2026 по день фактичного розрахунку; 5. Судові витрати присудити на користь позивача за рахунок бюджетних відповідача».

22 травня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято вищевказаний позов до розгляду та відкрито провадження Розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) викликом учасників справи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про залишення позовної заяви без руху було відмовлено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він проходив службу в Національній поліції України, станом на день прийняття наказу про звільнення зі служби в поліції відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки в період з 2007 року по 2021 року.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію", відповідачем було в повному обсязі виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у том у числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач у період з грудня 2007 по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а у період з 07 листопада 2015 року по 20 лютого 2026 року у Національній поліції.

Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 23 о/с від 19 лютого 2026 року, позивача було звільнено зі служби в поліції відповідно до вимог статті 77 частини 1 пункту 7 закону України "Про Національну поліцію" з 20 лютого 2026 року (а.с. 4).

20 травня 2026 року позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок невикористаних відпусток за період служби з 2007 року по 2021 року (а.с. 5).

Однак, позивач вказує, що станом на день звернення до суду йому не здійснено перерахунок невикористаних відпусток та не надано довідку, в якій вказано кількість днів невикористаних відпусток, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 94 частин 1 та 2 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" № 988 від 11 листопада 2015 року (далі по тексту Постанова № 988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 92 Закону України №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 93 частинами 1-4 Закону України № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до статті 93 частин 7-11 Закону України № 580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Статтею 94 частинами 1 та 2 Закону України №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно із пунктом 8 абзацами 1 та 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону України № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України "Про відпустки".

Відповідно до статті 24 частини 1 Закону України "Про відпустки" і статті 83 частини 1КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 використав у повному обсязі щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки за стаж служби в поліції за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, що підтверджується копіями наказів наявних в матеріалах справи та листом управління кадрового забезпечення ГУ НП в Закарпатській області від 29 травня 2026 року (а.с.а.с. 30-33, 35).

Згідно наказу ГУНП в Закарпатській області від 28 травня 2026 року №112 о/с до наказу ГУНП в Закарпатській області від 19 лютого 2026 року №23 о/с доповнено наступним змістом «невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік складає 30 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка за стаж в поліції за 2020 рік складає 09 календарних днів» (а.с. 34).

Судом встановлено, що з позивачем за 2021 рік здійснено повний розрахунок та виплату компенсації за дні невикористаної відпусти при звільненні зі служби в поліції згідно наказу ГУНП в Закарпатській області від 19 лютого 2026 року №23 о/с (невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік складала 21 календарний день та додаткової оплачуваної відпустки 10 календарних днів), що підтверджується розрахунковим листом ОСОБА_1 (а.с.а.с. 4, 36).

Так, компенсація за відпустки позивача за період з 2021 по 2026 роки склала 181 день, склала 180 975,87 грн (а.с. 36).

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні основної чергової відпустки та додаткової відпустки, оскільки права позивача не порушені, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про виплату компенсації невикористаної відпустки за період проходження служби в органах внутрішніх справ, то суд у задоволенні таких позовних вимог вважає за необхідне відмовити.

Пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористані дні відпусток, а також додаткової відпустки, особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно станом на 06 листопада 2015 року ГУМВС мало провести з позивачем розрахунки пов`язані із припиненням проходження служби в ОВС, в тому числі і щодо компенсації за невикористані дні основної чергової відпустки та додаткової відпустки.

В свою чергу, матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач до звільнення чи після звільнення з ОВС звертався до ГУМВС з питання того, що з ним не було проведено всіх передбачених законодавством розрахунків.

Суд зазначає, що з 07 листопада 2015 року позивач почав проходити службу у новоствореному органі Національна поліція України, і саме з зазначеного часу позивачеві розпочато нарахування грошового забезпечення поліцейського та, відповідних відпусток.

Дійсно, відповідно до функціональних обов`язків, підрозділи Національної поліції є публічними правонаступниками органів внутрішніх справ, проте чинним законодавством України не було передбачено переходу до Національної поліції обов`язків щодо нарахування заробітної плати колишніх працівників ОВС, компенсацій відпусток тощо, оскільки ці питання повинні були бути вирішені під час звільнення працівників ОВС.

Окрім того, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки повного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що права позивача в частині нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні основної чергової відпустки та додаткової відпустки не порушені.

Відповідно до статті 9 частини 1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко