Рішення № 138229443, 15.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокуСправа №160/7718/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

30.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати з березня 2024 року малолітній дитині ОСОБА_3 допомоги як внутрішньо переміщеній особі, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022;

- зобов`язати Головне Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату з 01 березня 2024 року малолітньому ОСОБА_3 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, що передбачена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 332.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сім`я позивачки складається із трьох осіб, а саме, ОСОБА_1 , чоловік ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 .

В квітні 2022 року у зв`язку з наближенням бойових дій до місця мешкання перемістилися до м. Тернівка Дніпропетровської області та 12.04.2022 року були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи в Управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської міської ради, що підтверджується довідками про взяття на облік як внутрішньо переміщені особи ОСОБА_1 від 12.04.2022 №1250-5001099323, ОСОБА_4 від 12.04.2022р. №1250-5001099609 їх малолітнього сина ОСОБА_5 від 12.04.2022 №1250-5001099519. Управлінням соціального захисту населення Тернівської міської ради була призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі по 2000 грн. батькам, та 3000 грн. на дитину.

З березня 2024 року виплату допомоги на проживання позивачці її чоловіку та сину було припинено.

16 лютого 2026 року позивач звернулась до відповідача з проханням поновити виплату допомоги на проживання її малолітньому ОСОБА_5 .

Листом Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 19.03.2026 позивачу було роз`яснено зміст Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332 «Порядок надання допомоги внутрішньо переміщеним особам», та Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632 «Деякі питання виплати соціальної допомоги».

Підстави для припинення виплати сину не вказані, але за загальним змістом вбачається про відмову в задоволенні заяви про поновлення припинених виплат, у зв`язку з чим позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 05 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу сім`ї на кількість членів сім`ї.

Відповідно до статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить 2361,00 грн. Отже, середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача допомоги на проживання ВПО не повинен перевищувати чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, тобто суму 9444,00 грн. ОСОБА_1 , як уповноважений представник сім`ї, отримувала допомогу на проживання ВПО на себе, чоловіка та неповнолітнього сина ОСОБА_2 .

За даними підсистеми Єдина інформаційна система соціальної сфери ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі на підставі пунктів 13.2-13.4 Порядку № 322, оскільки середньомісячний сукупний дохід (з урахуванням доходів чоловіка) на одного отримувача в сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги.

Сторони належним чином повідомлені пор розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України , що підтверджується НОМЕР_2 .

З березня 2024 року виплату допомоги на проживання позивачці, її чоловіку та сину було припинено.

16.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління з заявою (вх. № 16317/К-0400-26 від 16.02.2026) з питання поновлення виплати допомоги на проживання її малолітньому сину ОСОБА_5 , на яку надано відповідь листом від 19.03.2026 №30781-16317/К-01/8-0400/26 «Про надання відповіді».

Листом Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 19.03.2026 позивачу було роз`яснено зміст Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332 «Порядок надання допомоги внутрішньо переміщеним особам», та Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632 «Деякі питання виплати соціальної допомоги».

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (Закон № 1706-VII) цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із частиною другою цієї статті Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

07 жовтня 2014 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Порядок № 505).

Пунктом 2 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

У зв`язку із набранням чинності 22 березня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, якою затверджений Порядок № 332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505.

Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

- для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

- для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 року включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01 березня 2022 року отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови № 505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зміст наведених норм свідчить про те, що пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога на проживання, а пункт 3 містить положення щодо розміру та умов надання чи ненадання такої допомоги за певних обставин.

Суд вважає, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком № 332 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: це тимчасово окупована територія Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, або на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із ч. 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на викладене, з урахуванням перебування позивача на обліку, як внутрішньо переміщеної особи у регіоні, що включений до переліку, зазначеному в абзаці 1 пункту 2 цього Порядку № 332, зважаючи, що позивач та його син мають статус внутрішньо переміщеної особи, а нормами Порядку № 332 передбачено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, суд вважає, що припинення виплати такої допомоги є протиправною.

Відповідно до пункту 14 Порядку від 20.03.2022 № 332 період, за який враховуються доходи, становить один квартал, що передує місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням або продовженням виплати допомоги на другий шестимісячний період, або три місяці, що передують місяцю звернення за допомогою або продовженням виплати допомоги на другий шестимісячний період.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги».

У відповідності до пункту 4 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи, зокрема заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб.

При цьому, належних та достатніх доказів щодо розміру сукупного доходу сім`ї позивача відповідач до суду не надав.

Варто наголосити, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

До середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи: заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб; грошове забезпечення військовослужбовців; пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці; стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа); соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), у тому числі пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу; допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування; грошові перекази, отримані із-за кордону; дивіденди від цінних паперів; інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення.

Системний аналіз зазначених вище положень законодавства дає підстави стверджувати, що дитина є самостійним суб`єктом відповідних правовідносин зі спеціальним статусом - «внутрішньо переміщена особа», а її права, пов`язані з цим статусом, не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у її батьків, інших законних представників.

Суд враховує, що відповідач не надав жодних пояснень, з посиланням на відповідні докази щодо врахування ним доходів всіх членів сім`ї та розрахунку середньомісячного сукупного доходу.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує її неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на не можливість реалізації свого права або обов`язку позивача щодо виконання юридичного волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, з метою належного захисту прав позивача, суд зробив висновок визнати протиправними дії Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати з березня 2024 року малолітній дитині ОСОБА_3 допомоги як внутрішньо переміщеній особі, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вважаємо, що за результатами розгляду цієї справи, з метою забезпечення ефективного правового захисту прав позивача, та з метою недопущення необхідності наступного звернення до суду з позовом щодо зобов`язання Головне Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату з 01 березня 2024 року малолітньому ОСОБА_3 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, що передбачена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №332, суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав наведених вище.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд зробив висновок, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої судовий збір не сплачується за подання заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Керуючись ст. 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати з березня 2024 року малолітній дитині ОСОБА_3 допомоги як внутрішньо переміщеній особі, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022.

Зобов`язати Головне Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату з 01 березня 2024 року малолітньому ОСОБА_3 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, що передбачена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 332.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук