Рішення № 138229430, 15.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокуСправа №160/11649/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 02.05.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 01.01.2026 року № 046350021520 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 01.01.2026 року № 046350021520;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Національному гірничому університеті з 01.09.2002 року по 30.06.2007 року та періоду роботи з 26.02.2022 року по 11.03.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 26.12.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду поданої заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 01.01.2026 року № 046350021520 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах. Підставою для відмови зазначено недостатність пільгового стажу роботи на підземних професіях, який, за розрахунком відповідача, становить 18 років 04 місяці 29 днів. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, оскільки при визначенні пільгового стажу відповідачем безпідставно не враховано період його навчання у Національному гірничому університеті з 01.09.2002 року по 30.06.2007 року та період роботи у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 26.02.2022 року по 11.03.2022 року. На думку позивача, період навчання у Національному гірничому університеті підлягає зарахуванню до спеціального та пільгового стажу, оскільки під час навчання він здобував освіту за гірничою спеціальністю, проходив виробничу практику на підземних роботах за професіями, що відносяться до робіт із особливо шкідливими та важкими умовами праці, а після завершення навчання був працевлаштований за професією, яка дає право на призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також позивач зазначає, що відповідач неправомірно не зарахував до пільгового стажу період роботи з 26.02.2022 року по 11.03.2022 року, оскільки в цей час він працював у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посаді гірника очисного забою з повним робочим днем під землею, тобто був безпосередньо зайнятий на роботах, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202 належать до робіт, що дають право на пенсію незалежно від віку. Позивач посилається на те, що наявність у матеріалах пенсійної справи трудової книжки, пільгової довідки підприємства та відомостей персоніфікованого обліку підтверджує характер виконуваної ним роботи, а тому відсутність окремого зарахування зазначених періодів до пільгового стажу є наслідком неправильного застосування відповідачем норм пенсійного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка, а відповідальність за неналежне ведення обліку страхових внесків або їх сплату не може покладатися на застраховану особу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанову Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202, Порядок підтвердження наявного трудового стажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, а також правові висновки Верховного Суду щодо необхідності застосування найбільш сприятливого для особи тлумачення норм права у сфері пенсійного забезпечення. У зв`язку із наведеним позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.01.2026 року № 046350021520, зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди до спеціального та пільгового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку із урахуванням висновків суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 05.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

11.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.05.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. У відзиві відповідач зазначив, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 01.01.2026 року №046350021520 прийнято за результатами розгляду заяви позивача від 26.12.2025 року та доданих до неї документів у межах повноважень, визначених законодавством. Відповідач вказав, що розгляд заяви позивача здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності, відповідно до якого після реєстрації заяви та сканування поданих документів засобами програмного забезпечення автоматично визначається орган Пенсійного фонду України, який здійснює розгляд документів та приймає рішення. Посилаючись на положення частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач зазначив, що право на пенсію незалежно від віку мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних та інших гірничих роботах, за умови наявності встановленого законом пільгового стажу, а саме 25 років для працівників, зайнятих на відповідних підземних роботах, та 20 років для працівників провідних професій. Відповідач зазначив, що під час розгляду заяви позивача було встановлено наявність пільгового стажу за роботами підземними та за провідними професіями, однак його тривалість не досягала необхідних законодавством показників для призначення пенсії незалежно від віку. При цьому відповідач вказав, що період навчання позивача у Національному гірничому університеті з 01.09.2002 року по 31.12.2003 року був врахований як період навчання у закладі вищої освіти, однак не може бути зарахований до пільгового стажу, оскільки позивач не здобував професійно-технічну освіту за робітничою професією у професійно-технічному навчальному закладі. Щодо періоду навчання з 01.01.2004 року по 30.06.2007 року відповідач зазначив, що такий період не було включено до страхового стажу через відсутність відомостей про сплату страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим відповідач зазначив, що періоди проходження позивачем виробничої практики під час навчання були враховані до пільгового стажу, а саме період з 05.07.2004 року по 28.08.2004 року - як роботи підземні за постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, а періоди з 04.07.2005 року по 24.07.2005 року та з 21.08.2006 року по 15.09.2006 року - як роботи за провідними професіями. Також відповідач зазначив, що період роботи позивача з 26.02.2022 року по 11.03.2022 року не був зарахований до пільгового стажу, оскільки згідно з пільговою довідкою від 01.12.2025 року №1650, виданою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», у цей період позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати. За розрахунком відповідача, пільговий стаж позивача за роботами підземними та провідними професіями становить 5 років 01 місяць 17 днів, а за роботами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, - 18 років 04 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на викладене відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, із дотриманням вимог чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , 26.12.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розгляд поданої заяви та документів, відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, здійснювався за принципом екстериторіальності, у зв`язку з чим визначеним структурним підрозділом органу Пенсійного фонду України для розгляду документів стало Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 01.01.2026 року прийнято рішення №046350021520 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Підставою для прийняття зазначеного рішення визначено відсутність у позивача необхідного пільгового стажу роботи. Відповідачем зазначено, що за результатами розрахунку пільговий стаж позивача за роботами підземними та провідними професіями становить 05 років 01 місяць 17 днів при необхідних 20 роках, а за роботами підземними, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, - 18 років 04 місяці 29 днів при необхідних 25 роках.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 01.09.2002 року по 30.06.2007 року навчався у Національному гірничому університеті за спеціальністю «Гірництво», здобув кваліфікацію молодшого гірничого інженера та гірничого інженера за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин».

Під час навчання позивач проходив виробничу практику на підприємстві вугільної промисловості, зокрема:

з 05.07.2004 року по 28.08.2004 року працював учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею;

з 04.07.2005 року по 24.07.2005 року працював учнем прохідника з повним робочим днем під землею;

з 21.08.2006 року по 15.09.2006 року працював учнем прохідника з повним робочим днем під землею.

Зазначені періоди виробничої практики відповідачем були враховані до пільгового стажу позивача.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що після завершення навчання позивач продовжив трудову діяльність у вугільній промисловості та працював на посадах, які відносяться до робіт із особливо важкими та шкідливими умовами праці, зокрема на підземних роботах із повним робочим днем під землею.

Також встановлено, що відповідно до трудової книжки та довідки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 01.12.2025 року №1650 позивач працював на посаді гірника очисного забою, яка належить до провідних професій, визначених частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим відповідачем не було зараховано до пільгового стажу період роботи позивача з 26.02.2022 року по 11.03.2022 року з підстав перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.01.2026 року №046350021520, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом, вважаючи, що відповідачем неправильно застосовано норми пенсійного законодавства та безпідставно не враховано спірні періоди до спеціального та пільгового стажу, що призвело до порушення його права на пенсійне забезпечення.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для вирішення справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Як встановлено судом, спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення та пов`язані із правом позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на таких роботах не менше 25 років.

Працівники провідних професій на таких роботах, зокрема робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин та інші визначені законом категорії, мають право на пенсію незалежно від віку за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Отже, законодавець пов`язує виникнення права на пенсію за частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV не лише із самим фактом роботи у гірничій галузі, а із наявністю визначеної законом тривалості спеціального (пільгового) стажу, підтвердженого у встановленому порядку.

Судом встановлено, що відповідач, розглядаючи заяву позивача від 26.12.2025 року, визначив наявність у нього пільгового стажу за роботами підземними та провідними професіями у розмірі 05 років 01 місяць 17 днів, а також стажу за роботами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202, у розмірі 18 років 04 місяці 29 днів.

Разом з тим, предметом спору у цій справі є правомірність неврахування відповідачем до пільгового стажу двох періодів: навчання позивача у Національному гірничому університеті з 01.09.2002 року по 30.06.2007 року та роботи у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у період з 26.02.2022 року по 11.03.2022 року.

Щодо періоду навчання позивача у Національному гірничому університеті суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, період навчання за денною формою у закладах освіти підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 01.09.2002 року по 30.06.2007 року навчався у Національному гірничому університеті за спеціальністю «Гірництво», здобув кваліфікацію молодшого гірничого інженера та гірничого інженера за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин».

Крім того, під час навчання позивач проходив виробничу практику на шахті за професіями, пов`язаними з виконанням підземних гірничих робіт, а після завершення навчання був працевлаштований на роботах, які належать до категорії робіт, що дають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 04.03.2020 року у справі №367/945/17 та від 18.06.2020 року у справі №676/3013/17, відповідно до яких при вирішенні питання щодо зарахування періодів навчання до спеціального стажу необхідно виходити не лише з формальної назви навчального закладу, а й з характеру навчання, здобутої професії та подальшого працевлаштування особи за відповідною спеціальністю.

Таким чином, сама по собі обставина здобуття позивачем освіти у закладі вищої освіти не може бути безумовною підставою для виключення такого періоду із спеціального стажу, якщо встановлено, що навчання було пов`язане з набуттям професії у гірничій сфері, під час якого особа виконувала роботи, що за своїм характером відповідають роботам із шкідливими та важкими умовами праці, а після закінчення навчання продовжила роботу за відповідною професією.

Щодо періоду роботи позивача з 26.02.2022 року по 11.03.2022 року суд зазначає, що відповідно до трудової книжки та довідки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позивач у цей період працював гірником очисного забою з повним робочим днем під землею.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах...» професія гірника очисного забою належить до провідних професій, зайнятість у яких дає право на пенсію незалежно від віку за умови наявності необхідного стажу.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач не заперечує факт роботи позивача на відповідній посаді та не ставить під сумнів характер виконуваної роботи, а підставою неврахування цього періоду визначає лише перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати.

Водночас питання зарахування такого періоду до пільгового стажу має вирішуватися з урахуванням фактичного характеру трудових відносин, наявності записів у трудовій книжці, даних персоніфікованого обліку та документів підприємства, а не виключно на підставі формального зазначення виду відпустки.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при прийнятті рішення від 01.01.2026 року №046350021520 відповідач не надав належної оцінки усім документам, поданим позивачем, та неправильно застосував норми законодавства щодо підтвердження спеціального стажу, що має значення для вирішення питання про право на пенсію за частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 01.01.2026 року № 046350021520 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 01.01.2026 року № 046350021520.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Національному гірничому університеті з 01.09.2002 року по 30.06.2007 року та періоду роботи з 26.02.2022 року по 11.03.2022 року;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник