Ухвала суду № 138227667, 15.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3862/26

провадження №: 4-с/398/19/26

УХВАЛА

Іменем України

"15" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Молонової Ю.В.,

при секретарі Борозні Л.М.,

за участю

представника скаржника Пороло М.М.,

стягувача ОСОБА_1 ,

державного виконавця Загорулько І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник Пороло Микола Миколайович, стягувач ОСОБА_1 , державний виконавець Загорулько Ірина Миколаївна, на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник Пороло М.М., звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Скаргу обґрунтовує тим, що у провадженні старшого державного виконавцяЗагорулько І.М. знаходиться виконавче провадження №52502658 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000.00 грн. щомісячно з 07.04.2016 і до 04.02.2025. При проведенні виконавчих дій державний виконавець 04.06.2026 виніс постанову про накладання штрафу. Постанову про накладання штрафу ним було отримано 04.06.2026. Вважає, що постанова про накладання штрафу винесена безпідставно, оскільки було проігноровано звернення стягувача із заявою про відсутність заборгованості по сплаті аліментів, яка була надана державному виконавцю близько 10 години 04.06.2026, постанова про накладання штрафу підписана 04.06.2026 о 12 год.17 хвилин, крім цього подавались також банківські квитанції про перерахування коштів в якості аліментів. Просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 04.06.2026 про накладення на нього штрафу в межах виконавчого провадження №52502658.

22.06.2026 від державного виконавця надійшов відзив на скаргу, в якому вона зазначає, що згідно з розрахунком заборгованість по аліментах за ВП №52502658 станом на 04.02.2025 року, до повноліття доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 112000,24 грн. Частина 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» регулює накладення штрафу виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Отже, по-перше, сторонами виконавчого провадження державному виконавцю не надано підтвердження сплати заборгованості по аліментам за вищевказаним виконавчим провадженням у строки, встановлені законом не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин. По-друге, квитанції, долучені скаржником до скарги не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, оскільки в призначенні платежу не зазначено про сплату аліментів. По-третє, скаржник не заявляє вимогу щодо оскарження розрахунку заборгованості, що і є підставою накладення штрафу на боржника. Відтак, в скарзі зазначено про фактичну відсутність заборгованості без посилань на будь-які докази. У зв`язку з чим у задоволені позову просить відмовити.

В судовому засідання представник боржника підтримав скаргу, просив її задовольнити повному обсязі.

Державний виконавець Загорулько І.М. в судовому засіданні заперечувала проти скарги боржника, посилалася на підстави, викладені у відзиву на скаргу.

Стягувач ОСОБА_1 в судовому засідання підтримала скаргу. Зазначила, що боржник в повному обсязі виконав рішення суду щодо стягнення аліментів, претензій до нього немає. 04.06.2026 вона особисто прийшла до державного виконався та написала заяву про відсутність заборгованості.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа, виданого 04.10.2016 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, справа №398/1169-16-ц, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користьОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду з 07.04.2016 року і до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо виконання вказаного виконавчого лита, державним виконавцем Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Комишан Ю.В. від 04.10.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52502658.

Постановою державного виконавця від 03.06.2026 накладено арешт на кошти боржника у ВП № 52502658.

Постановою державного виконавця від 04.06.2026 визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 52502658.

Постановою державного виконавця від 04.06.2026 накладено штраф на боржника у ВП № 52502658, ОСОБА_4 на користь стягувача у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 56000,12 гривень.

04.06.2026 стягувач ОСОБА_1 звернулась до державного виконавця із заявою про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Права та обов`язки державного виконавця визначені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зобов`язаний здійснювати, зокрема, заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20% суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.

З аналізу наведених норм слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Підставою для накладення штрафу на боржника у відповідності до зазначених норм є наявність заборгованості зі сплати аліментів за певний період часу, і об`єктивні підстави для накладення штрафу на боржника існували на момент винесення оскарженої постанови.

Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, тобто коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено факт невиконання (неналежного виконання) боржником судового рішення без поважних причин.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом оскарження в даній справі являється постанова державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загорулько І.М. від 04.06.2026 про накладення на боржника ОСОБА_2 у ВП 52502658 штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 56000,12 грн.

Судом встановлено, що 04.10.2016 старшим державним виконавцем Олександрійського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Комишан Ю.В. відкрито виконавче провадження №52502658.

Постановою про арешт коштів боржника від 03.06.2026 державним виконавцем накладено арешт на грошові кошті, що належать боржнику ОСОБА_2 .

04.06.2026 стягувач ОСОБА_1 подала до органів ДВС заяву про відсутність у боржника ОСОБА_2 заборгованості по аліментах, просила врахувати зазначену інформацію та вжити заходи щодо скасування обмежень, накладених у зв`язку з нарахуванням заборгованості по аліментах.

Після чого, державним виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості, в якому заборгованість по аліментах до повноліття дитини становить 112000,24 грн., та винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 , що також не спростоване самим державним виконавцем в судовому засіданні.

Відтак, суд звертає увагу на те, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу підставою для її прийняття зазначено, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_2 станом на 04.02.2025 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, однак, як встановлено судом, така підстава не узгоджується з наявними в матеріалах справи письмовими доказами, які свідчать про відсутність у ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів на час винесення спірної постанови, про що було достеменно відомо державному виконавцю від стягувача.

Таким чином, державним виконавцем під час винесення оскаржуваної постанови не було встановлено факт невиконання або неналежного виконання боржником судового рішення.

Відтак, суд вважає, що в даному випадку постанова від 04.06.2026 про накладення штрафу з підстав, зазначених у ній, прийнята протиправно та підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас, в силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем додано: Договір №12/6 про надання правничої допомоги від 12.06.2026; протокол погодження вартості послуг від 12.06.2026; Акт виконаних робіт від 12.06.2026, яким встановлено надання послуг консультування, роз`яснення правових питань, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, складання позовної заяви, загальною вартістю 5000 грн.

Однак, суд вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є завищеним.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 3000 грн. При прийнятті такого рішення судом також враховані вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність вказаної справи, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, що може призвести до неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Враховуючи задоволення вимог скарги, з органу виконавчої служби на користь скаржника необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 76-81, 89, 259-261, 353-354, 450-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник Пороло Микола Миколайович, задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову, винесену 04.06.2026 державним виконавцем Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загорулько Іриною Миколаївною, про накладення штрафу на ОСОБА_2 на користь стягувача у розмірі 50% від суми заборгованості за сплатою аліментів, що складає 56000,12 грн., в межах виконавчого провадження №52502658.

Стягнути з Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця 6-го Грудня, 138, ЄДРПОУ 37015274) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення ухвали.

Суддя Ю.В. Молонова