Рішення № 138226950, 15.07.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/986/26

2/0187/667/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.09.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 522232-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 58 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі Правила, а разом - Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 58000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 .

30.10.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 522232-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 10 000,00 грн. До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 522232-КС-004 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти на загальну суму 47 560,00 грн.

Представник позивача зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Також звертають увагу на те, що ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору.

ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість за Договором №522232-КС-004 про надання кредиту, в розмірі 214 860,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 68 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 114 340,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 30 520,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 2 000,00 грн.

Враховуючи викладене представник позивача просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докази.

Витребувана інформація надійшла до суду 26.06.2026.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви зазначив про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача скеровувалась ухвала про відкриття провадження у справі. Поштове відправлення 19.06.2026 повернулось на адресу суду із відміткою - «закінчення встановленого терміну зберігання». Крім того, копію ухвали про відкриття провадження у справі скеровано на електронну пошту відповідача, зазначену в позовній заяві (victorkurinka1972@gmail.com). Документ доставлено до електронної скриньки: 03.06.2026 13:35:23.

Відповідач відзив на позов не подав.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, вивчивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову через наступне.

Судом встановлено, що 05.09.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 522232-КС-004, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник ОСОБА_1 підписав цей договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6276.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 58 000,00 (П`ятдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі - Правила).

Відповідно до п. 2.3. Договору, строк, на який надається Кредит: 24 тижні.

Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. Договору, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 11 600,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку

Строк дії Договору: до 20.02.2026 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 143 446,25 грн. Загальні витрати за Кредитом: 85 446,25 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: Шість тисяч дев`ятсот вісімнадцять цілих двадцять чотири сотих процентів. Денна процентна ставка: 0,87 процентів. (п.п. 2.8.-2.12.)

Згідно з п. 3.1. Договору, технологія (порядок) укладання Договору: Договір укладається з використанням ІКС Кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом надання пропозиції укласти Договір (оферти) Кредитодавцем та ї прийняття (акцептування) Позичальником. Договір укладається з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів Національного банку України.

30.10.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 522232-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди: 1. Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 30.10.2025 р., сума неповернутого Позичальником Кредиту становить: 58 000 грн. 2. Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що на дату укладення Додаткової угоди Позичальником в повному обсязі виконано зобов`язання по оплаті процентів за користування Кредитом та Комісії, які нараховані на підставі Договору. 3. Кредитодавець та Позичальник домовились, що з дати укладення Додаткової угоди: 3.1. Кредит збільшується на 10 000 грн, та Кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов`язується повернути Кредит, збільшений на 10 000 грн у строки та на умовах викладених у Договорі. 3.2. Після збільшення суми Кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 68 000 грн. 4. Сторони домовились, що строк кредитування продовжується на 55 (П`ятдесят п`ять) днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього загальний строк кредитування за Договором становить 224 (Двісті двадцять чотири ) днів. 5. Комісія за надання додаткової суми Кредиту: 2 000,00 грн. 6. Після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення розміру Кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначеним, після укладення цієї Додаткової угоди та отримання Позичальником додаткових грошових коштів у Кредит:-загальний розмір Кредиту становить: 68 000 грн (п.1 та п.3. Додаткової угоди);-орієнтовна реальна річна процентна ставка: Три тисячі п`ятсот двадцять п`ять цілих двадцять три сотих процентів;-орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 149 013,63 грн;-загальні витрати за Кредитом: 81 013,63 грн;-кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 169 (Сто шістдесят дев`ять ) календарних днів;-денна процентна ставка: 0,70 процентів.

За інформацією наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Банком надана виписка з рахунку за період з 05.09.2025 по 16.04.2026, з якої встановлено зарахування грошових коштів 05.09.2025 в розмірі 58 000,00 грн. та активне користування грошовими коштами.

Крім того, факт перерахування грошових коштів в розмірі 58 000,00 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 та в розмірі 10 000,00 грн. на платіжну карту № НОМЕР_2 (перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. ДУ від 30.10.2025 до кред.дог. №522232-КС 004 від 05.09.2025) підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід».

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №522232-КС-004 від 05.09.2025 встановлено, що заборгованість відповідача станом на 06.05.2026 становить 214 860,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 68 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 114 340,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 30 520,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 2 000,00 грн. Крім того, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 522232-КС-004 на загальну суму 47560,00 грн.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії в розмірі 2000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення комісії в розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 30 520,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є видом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.

Суд враховує, що у спірних правовідносинах сторонами вже погоджено плату за користування кредитом у вигляді процентів, які нараховуються за умовами договору, що свідчить про наявність у кредитодавця компенсації за користування грошовими коштами.

За таких обставин додаткове стягнення процентів відповідно до ст. 625 ЦК України за той самий період призводило б до подвійного покладення на відповідача обов`язку сплачувати плату за користування грошовими коштами та відповідальності за одне і те саме порушення, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, а також у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Суд враховує, що за змістом положень ст. 524, 533, 535, 625 ЦК України зобов`язання, яке виникло між сторонами на підставі кредитного договору, є грошовим, а проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є видом відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Разом з тим, у даному випадку застосування такої відповідальності обмежується спеціальними нормами законодавства, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які підлягають пріоритетному застосуванню.

Оскільки спірні правовідносини виникли та існують у період дії воєнного стану, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від відповідальності у вигляді нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 30 520,00 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Однак, щодо нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом, заявлених до стягнення в сумі 114 340,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

В даній справі суд зазначає, що розмір відсотків є завищеним відносно тіла кредиту, непропорційними і нерозумними, що є за своєю суттю несправедливим, оскільки порушують права споживачів кредитних послуг.

Вимога про нарахування та сплату вищезазначених відсотків у розмірі 114 340,00 грн., з огляду на розмір тіла кредиту (68 000,00 грн.) та попередню часткову сплату відповідачем 47 560,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитом, є явно завищеною та не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за процентами за договором №522232-КС-04 від 05.09.2025 в розмірі 114 340,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту за цим договором у розмірі 68 000,00 грн. відповідно, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за договором №522232-КС-004 про надання кредиту від 05.09.2025 в розмірі 136 000,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 68 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 68 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 15607 від 21.05.2026.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково, то сума судового збору в розмірі 1685,22 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 512, 514, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №522232-КС-004 про надання кредиту від 05.09.2025 станом на 06.05.2026 в розмірі 136 000,00 грн. (сто тридцять шість тисяч грн. 00 коп.), що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 68 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 68 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1685,22 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят п`ять грн. 22 коп.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411);

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено 15.07.2026.

Суддя В.О. Говоруха