Ухвала суду № 138226925, 15.07.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/4642/26

Провадження № 1-кп/185/1251/26

У Х В А Л А

15 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в період воєнного стану в залі суду м.Павлоград кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 (дистанційно),

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (дистанційно), -

В С Т А Н О В И В:

Прокурором 07.07.2026 року заявлене письмове клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк дії його завершується 20.07.2026 року, до зазначеної дати немає можливості розглянути провадження по суті. Підстав для звільнення обвинуваченого з під варти немає. Ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були враховані при обрані обвинуваченому запобіжного заходу на стадії досудового розслідування та при продовженні під час судового розгляду, не відпали: останньому пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, під загрозою можливого покарання обвинувачений може переховуватись від суду, знаходячись на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на представника потерпілого, свідків, є ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення. Інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене письмове клопотання, стосовно клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу заперечував, в обґрунтування зазначив, що стороні обвинувачення невідомо про хвороби батька та необхідність стороннього догляду за ним, окрім обвинуваченого є інші члени родини, які можуть здійснювати догляд за батьком обвинуваченого.

Обвинувачений заперечував проти продовження запобіжного заходу, через захисника надав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання. В обґрунтування зазначив, що в нього істотно змінились обставини: батько захворів та потребує стороннього догляду. Він добровільно з`явився до суду під час обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Він має намір продовжити проходження військової служби. Ризики, на які посилається прокурор для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, безпідставні, ніякими доказами не підтвердженні. Тому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Захисник щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого заперечував, зазначив про недоведеність ризиків, на які посилається прокурор, просив відмовити в клопотанні прокурора, надавши можливість обвинуваченому продовжити військову службу. Щодо письмового клопотання обвинуваченого захисник його підтримав в повному обсязі, просив змінити запобіжний захід підзахисному на особисте зобов`язання.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши клопотання сторін кримінального провадження та матеріали кримінального провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 був продовжений ухвалою суду до 20.07.2026 року.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання у разі доведеності вини останнього передбачено у виді позбавлення волі до десяти років. Обвинувачений розуміє, що його може очікувати покарання пов`язане з позбавленням волі. Тобто зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати, оскільки під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитись від правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Судове слідство за даним кримінальним провадженням триває, допитаний лише обвинувачений. Заявлений прокурором ризик ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинуваченого у разі зміни запобіжного заходу продовжує існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних представника потерпілого, свідків, експертів, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинуваченого на вказаних учасників кримінального провадження, які ще судом не допитані.

Наявність непогашених судимостей у обвинуваченого, вчинення інкримінованого злочину в період умовно-дострокового звільнення, самовільне залишення військової частини підтверджує ймовірність схильності обвинуваченого до вчинення іншого кримінального правопорушення.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.

Надані захисником медичні документи про стан здоров`я батька ОСОБА_6 та його медичні обстеження, що відбувались в грудні 2025 року, підтверджують наявність хворобливо стану у батька ще до вчинення інкримінованого обвинуваченим злочину (01.03.2026 року) та не є беззаперечною обставиною для зміни запобіжного заходу. Дана обставина (хвороба батька) існувала на момент інкримінованих подій, разом з тим, виходячи з обвинувального акту, не втримали обвинуваченого від вчинення інкримінованого злочину.

Щодо ствердження обвинуваченого та захисника про відсутність ризиків, визначених в ст.177 КПК України, суд зазначає наступне.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду і оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають лише характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі обставини, досліджені в ході судового засідання, у сукупності не дають достатні підстави про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на інший, більш м`який.

Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що прокурором доведено, що обвинувачений представляє ризики рецидиву та втечі, а зазначені фактичні обставини та дані характеристики його особи суд вважає такими, що не стримуватимуть обвинуваченого ОСОБА_3 від порушення покладених на нього процесуальних обов`язків, спроби перешкоджати кримінальному провадженню, тому є підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишивши без змін визначений розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з її внесенням.

Суд стосовно клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу вкотре зазначає, що зміна запобіжного заходу з тримання під вартою для проходження військової служби відповідно до ст.616 КПК України відбувається виключно за клопотанням прокурора. Саме прокурор ініціює це питання перед судом. За клопотанням сторони захисту або військової частини суд скасувати запобіжний захід для проходження військової служби обвинуваченим, який тримається під вартою, не може, це не передбачено діючим КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 616 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на гауптвахті задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на гауптвахті продовжити терміном на 60 днів, тобто до 12 вересня 2026 року, включно, залишивши без змін визначений розмір застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з її внесенням.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання відмовити.

Строк дії ухвали до 12.09.2026 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, начальнику установи попереднього ув`язнення для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1