Рішення № 138225547, 13.07.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 рокуСправа № 495/2761/26 Номер провадження 2/495/2688/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Мишка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федоровій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Білгород-Дністровський в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») 03.04.2026 року звернулось в суд з позовною заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором №850648314 від 18.01.2022 в розмірі 10 805,95 грн., 2 662,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на правову допомогу.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. В обґрунтування позову зазначив, що 18.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» далі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір №850648314 від 18.01.2022 на суму 4 400 грн. в формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV47B6R.

Згідно умов Кредитного договору, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 4400 грн.

У подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 5 800 грн.

Згідно умов Кредитного договору, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 4400 грн. 18.01.2022 та 1400 грн. 10.02.2022 на банківську карту № 4441-11ХХ-ХХХХ-3779 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118/-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги №175 від 05.05.2022. В подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

30.10.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №30/1023-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором, вказаними у реєстрі прав вимоги №1 від 30.10.2023 до договору факторингу №2.

11.07.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладеного договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 за договором факторингу №3 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 10 805,95 грн. Відповідач належним чином умови договору не виконувала і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 10 805,95 грн., з яких: 5 791,36 грн. - заборгованість по кредиту, 5 014,59 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС".

1.2. Відповідач ОСОБА_1 29.05.2026 подала до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі з наступних

підстав: Недоведеність права вимоги Позивача. У матеріалах справи відсутні

докази відступлення права вимоги (договір факторингу) від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЕЙС» щодо відповідача, а також детальний та обґрунтований розрахунок заборгованості. Позивач не довів, що він є належним кредитором та має законні підстави вимагати будь-які кошти. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів (первинних банківських документів, виписок із карткових рахунків). У разі встановлення судом наявності зобов`язання просила застосувати строк позовної давності. Відмовити ТОВ «ФК «Ейс» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

1.3. Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» адвокат Сахарова О.І. подала до суду відповідь на відзив, у якому просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з огляду на наступне. Щодо строків позовної давності. 18.01.2022 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Відповідачем укладено кредитний договір № 850648314. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України

доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14 травня 2024 року, з 14 травня 2024 року до 12 серпня 2024року та з 12 серпня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб. Слід зазначити, що Закон від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Проте вищезазначений Закон, також зазначає, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, тобто

набрання чинності відбулося 04.09.2025, саме з цієї дати відбулося відновлення обчислення строків позовної давності. Виходячи з цього, до 04.09.2025 діяли вищезазначені нормативно-правові акти. Отже, строки позовної давності в Україні були зупинені на період карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023 ) та на період дії воєнного стану (з 17.03.2022 до 03.09.2025). Починаючи з 04.09.2025 року, перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом № 4434-IX, який виключив відповідні норми з ЦК України. Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 850648314 від 18.01.2022 року подана до суду 03.04.2026 року. Отже, оскільки перебіг строку позовної давності на момент виникнення права вимоги був зупинений і розпочався 04.09.2025, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився. Позивач надав беззаперечні докази того, що: саме Відповідач уклав договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; кошти в розмірі 5 800,00 грн. перераховано на карту Відповідачу, а саме, до позовної заяви долучено платіжні доручення та документ, виданий та підписаний первинним кредитором, з якого вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових послуг вищезгаданої платіжної інструкції. Окрім цього, на виконання ухвали суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла інформація з якої вбачається наступне: На ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . За період з 18.01.2022 до 23.01.2022 р. на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 4400,00 грн. За період з 10.02.2022 до 15.02.2022 р. на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 1400,00 грн. Також Банком були емітовані інші платіжні картки, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Таким чином, вищезазначені докази в їх сукупності, свідчать про те, що Відповідач отримав зазначені кредитні кошти за Договором кредитної лінії № 850648314 від 18.01.2022 у розмірі 5 800,00 грн., тобто кредитодавець ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» належним чином виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором. За встановленої обставини перерахування на банківську картку Відповідача, та водночас заперечення факту надання йому кредитних коштів є суперечливими. У такий спосіб відповідач намагається уникнути належного виконання зобов`язання. Відповідач ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», а саме того, що відповідні кошти не зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідачка не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/ інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

1.4. Відповідач ОСОБА_1 01.06.2026 подала до суду заперечення (на відповідь на відзив), з яких вбачається, що ознайомившись із виписками руху коштів, надісланими АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідач зазначає, що ці документи повністю спростовують позовні вимоги ТОВ «ФК "ЕЙС"» та підтверджують

безпідставність позову: Відповідно до Додатку №1 (виписка за січень 2022 року),

18.01.2022 року о 10:42:48 на рахунок Відповідача надійшли кошти в сумі 4 400,00 грн. Призначення платежу: «IVAN». Цей платіж є приватним P2P-переказом від фізичної особи. Відповідно до Додатку №2 (виписка за лютий 2022 року), 10.02.2022 року о 10:04:34 на рахунок надійшли кошти в сумі 1 400,00 грн. Призначення платежу: «Платіжний сервіс Глобус Банку». Жодних зарахувань коштів, де відправником було б зазначено безпосередньо ТОВ «Манівео» (Moneyveo), від первісного кредитора ТОВ «Манівео» (Moneyveo), а також від самого Позивача ТОВ «ФК "ЕЙС"» надані офіційні банківські виписки не містять. Жодна з цих компаній ніколи не перераховувала відповідачу кошти.

2. Рух справи у суді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільна справа №495/2761/26 передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишка В.В.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2026 витребувано докази по справі.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за його відсутністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» відмовити у повному обсязі.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

4. Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» далі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір №850648314 на суму 4 400 грн. в формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV47B6R.

Згідно умов Кредитного договору, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 4400 грн.

У подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 5 800 грн.

Згідно умов Кредитного договору, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 4400 грн. 18.01.2022 та 1400 грн. 10.02.2022 на банківську карту № НОМЕР_3 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» подав до суду наступну інформацію: на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . За період з 18.01.2022 до 23.01.2022 р. на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 4400,00 грн. За період з 10.02.2022 до 15.02.2022 р. на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 1400,00 грн. Також Банком були емітовані інші платіжні картки, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118/-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги №175 від 05.05.2022. В подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.

30.10.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №30/1023-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором, вказаними у реєстрі прав вимоги №1 від 30.10.2023 до договору факторингу №2.

11.07.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладеного договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 за договором факторингу №3 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 10 805,95 грн. Відповідач належним чином умови договору не виконувала і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в сумі 10 805,95 грн., з яких: 5 791,36 грн. - заборгованість по кредиту, 5 014,59 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС".

Відповідно до ст.526,527 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким , що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання та не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами , то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотків.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії» тому підстав для застосування строків позовної давності немає.

Відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами, що нараховані станом на час пред`явлення позову підлягають задоволенню.

5. Щодо судових витрат

5.1 Щодо судового збору

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір у сумі 2 662,40 гривень.

5.2. Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно дост.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту ч.4ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви про зменшення витрат на правничу допомогу матеріали справи не містять.

У ч.3ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Позивач як доказ понесення останнім витрат на послуги адвоката подав договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року, додаткова угода №25770932023 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025.

Таким чином, розмір суми наданої адвокатом професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи складає 7 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, від відповідача ОСОБА_1 заперечень щодо розміру понесених судових витрат до суду надано не було та не доведено неспівмірності даних витрат.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що стороною відповідача не подані заперечення щодо заявленого стороною позивача розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що понесені позивачем ТОВ «ФК «Ейс» судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, у вигляді витрат за надання правничої допомоги у розмірі 7 000 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Ейс».

Керуючись ст.ст.3-7, 10-13, 18, 11, 76-83, 95, 133, 141, 174, 213, 228, 229, 241-246, 258, 259, 263-268, 272, 273, 280-283 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №850648314 від 18.01.2022 у розмірі 10 805,95 грн, з яких тіло кредиту 5 791,36 грн. та заборгованість за процентами 5 014,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у сумі 2 662,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14.07.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Віталій МИШКО