Рішення № 138225514, 15.07.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 505/4736/25

Провадження № 2/493/886/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Тітової Т.П.

за участю секретаря Сирота О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 року до Балтського районного суду Одеської області надійшли матеріали цивільної справи № 505/4736/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, направлені за підсудністю Подільським міськрайонним судом Одеської області відповідно до ухвали суду від 19.02.2026 року.

Ухвалами судді від 21.05.2026 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.02.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 00-9614043 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору 61117.

Під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

На виконання умов кредитного договору 07.02.2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням в розмірі 10150 грн. через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.

В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, в результаті чого виникла заборгованість у загальномурозмірі 48000 грн., яка складається з: 11165 грн. - заборгованість по кредиту; 36835 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

21.10.2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 21102024-МК/Ейс згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9614043 від 07.02.2024 року. Відповідно до якого клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 48000 грн., про що також свідчить Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальній сумі 48000 грн. та понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судові засідання, які були призначені на 16.06.2026 року та на 15.07.2026 року не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, а саме копії ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду по суті, а також судової повістки про його виклик до суду, які повернулись на адресу суду.

У зв`язку з неявкою відповідача в судові засідання та не повідомленням про поважні причини такої неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано, відповідно до ст. 280 ЦПК України, заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 00-9614043, підписаний одноразовим ідентифікатором «61117», про що свідчить довідка про ідентифікацію.

Відповідно до п. 1.1. кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Як вбачається з п. 1.2. сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 10150,00 гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання Кредиту) - на споживчі потреби.

Згідно п. 1.3. строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму Кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 01 лютого 2025 року.

П. 1.3.1. передбачено, що позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 03 березня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).

Як вбачається з п.1.4.1. стандартна процента ставка складає 2,47% (два цілих 47 сотих) від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.3. цього договору.

Як вбачається з п. 1.6. за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає: 1015 грн.

Відповідно до п. 2.8. кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 07 лютого 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 10150 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Одночасно з кредитним договором відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, де зазначена інформація про контактні дані кредитодавця, про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту, про додаткову інформацію та про інші важливі правові аспекти. Також в Паспорті зазначено, що відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Підтверджує отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в сумі 10150,00 грн., перерахувавши їх на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 1289/10 від 30.10.2024 року, відповідно до якої ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомило, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішні транзакції, та реєстром транзакцій, дата та час проведення транзакції 07.02.2024 року о 12:06 год., номер транзакції 40730-03601-21124.

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09.06.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260603/64054-БТ, наданої на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою по рахунку за період з 07.02.2024 року до 12.02.2024 року, відповідно до якої вбачається рух коштів, зокрема 07.02.2024 року на рахунок відповідача зараховано суму 10150 грн.

21.10.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «МАКС КРЕДИТ» суму фінансування, а ТОВ «МАКС КРЕДИТ» зобов`язується відступити права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 21.10.2024 року до Договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00-9614043 від 07.02.2024 року в сумі 48000 грн., з яких: 11165 грн. - заборгованість по кредиту, 36835 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Як вбачається з виписки з особового рахунка за договором № 00-9614043 від 07.02.2024 року, який сформований ТОВ «ФК «ЕЙС» загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 25.12.2025 року становить 48000 грн., що складається з: 11165 грн. - заборгованість по кредиту; 36835 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості за договором № 00-9614043 від 07.02.2024 року, який сформований ТОВ «Макс Кредит» загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 21.10.2024 року становить 48000 грн., що складається з: 10150 грн. - заборгованість по кредиту; 36835 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1015 грн. комісія за надання кредиту.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором № 00-9614043 від 07.02.2024 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем первісному кредитору або позивачу отриманої у кредит за вказаним договором суми кредиту у розмірі 10150,00 грн., відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за тілом кредиту у розмірі 10150 грн. та за відсотками у розмірі 36835 грн., що були обумовлені договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з п.1.6. за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає: 1015 грн.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно. За наведених обставин, вимоги про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії за надання кредиту у розмірі 1015 грн. не підлягають задоволенню.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Зі змісту ч. 1 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 31426 від 30.12.20258 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, стороною позивача подано до суду: Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладеного з Адвокатським бюро «Соломко та партнери», Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Додаткову угоду № 25770797294 від 20.12.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року; Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.12.2025 року (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року), відповідно до якого надано послуги на загальну суму 7000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача в позові було заявлено клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС». Крім того, суд звертає увагу, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не є позовними вимогами в розумінні вимог ст. 4 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення 97,89%, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2371,29 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимогта витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 253, 256, 257, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а, код ЄДРПОУ 42986956, рахунок НОМЕР_4 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) заборгованість за кредитним договором № 00-9614043 від 07.02.2024 року у розмірі 46985 (сорок шість тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн., судовий збір в сумі 2371,29 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а всього: 52356 (п`ятдесят дві тисячі триста п`ятдесят шість) грн. 29 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 15.07.2026 року.

СУДДЯ