Постанова № 138224660, 15.07.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/883/26

Провадження № 1-кп/467/126/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42023152050000061 від 07.12.2023 рокупо обвинуваченню:

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Арбузинка Арбузинського району Миколаївської області, є громадянкою України, не одружена, має вищу освіту, працює на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Південноукраїнської міської ради, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України;

в с т а н о в и в:

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42023152050000061 від 07.12.2023 рокупо обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

Згідно обвинувального акту, 14.09.2016 року ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець (далі ФОП ОСОБА_4 ) із основним видом діяльності (код КВЕД 71.12) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, та з того часу є самозайнятою особою, якій законом надано право у зв`язку з її професійною діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити, у тому числі проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, які містять матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування щодо проведення топографо-геодезичних робіт, польових вимірювань, планів кадастрової зйомки тощо, без яких неможливо здійснити відведення земельних ділянок у власність громадян та їх державну реєстрацію з присвоєнням кадастрових номерів.

Надалі, 12.04.2018 року ОСОБА_4 отримала кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №013882, виданий кваліфікаційною комісією ДВНЗ «Національний гірничий університет», яким підтверджено її відповідність кваліфікаційним вимогам та її спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель (крім експертної грошової оцінки земельних ділянок), проводити інвентаризації земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи при здійсненні землеустрою.

У подальшому, ФОП ОСОБА_4 , будучи сертифікованим інженером-землевпорядником, надавала фізичним особам послуги, спрямовані на набуття ними прав у сфері земельних правовідносин (послуги із землеустрою), право надання яких, їх види, порядок та форма реалізації визначаються Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 (далі Закон).

Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої; заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об`єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів;

Відповідно до ст. 4 Закону ФОП ОСОБА_4 мала статус суб`єкта землеустрою, оскільки була фізичною особою, що здійснювала землеустрій, та надані нею послуги спричиняли (породжували) наслідки правового характеру, а результати надання таких послуг оформлювалися офіційним документом (проектом землеустрою як сукупністю економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом).

Таким чином, з моменту отримання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника, тобто, починаючи з 2018 року, ФОП ОСОБА_4 здійснювала професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг.

Так, рішеннями Арбузинської селищної ради від 16.10.2019 року за №№ 29, 44, 46, 47 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовними площами 1 га кожна у власність зазначених громадян.

Останнім було повідомлено про необхідність подачі упродовж 6 місяців на затвердження до селищної ради розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, попередньо звернувшись до суб`єктів господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою згідно із законом, у зв`язку з чим, вони звернулися до ОСОБА_4 для розробки проекту землеустрою.

У процесі розроблення єдиного проекту землеустрою за зверненнями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_4 , будучи компетентним фахівцем в галузі земельних відносин та застосування в роботі земельного законодавства України, мала можливість реально впливати на факти порушень земельного законодавства та вживати заходи до їх усунення, в тому числі запобігати незаконному отриманню у приватну власність державних земель.

Згідно п. д. ч. 1 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою мають право, вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування.

Крім того, згідно п. а , ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою зобов`язані, дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою.

Однак, ФОП ОСОБА_4 , провівши обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою, достовірно знаючи положення ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України, яким визначений порядок безоплатного отримання земельних ділянок у приватну власність громадянами України із земель державної або комунальної власності, а також те, що вказані земельні ділянки, знаходиться на землях прибережної захисної смуги струмка під назвою річка Осикова лівої притоки річки Гарбузинка району басейну річки Південний Буг, а тому не можуть передаватися у приватну власність, в порушення вимог статей 59-61 Земельного Кодексу України та статей 85, 88 Водного Кодексу України, вирішила скласти та видати завідомо підроблений проект землеустрою.

Так, ФОП ОСОБА_4 , маючи відповідну освіту та кваліфікацію, достатній практичний досвід професійної діяльності, достовірно знала правові норми водного та земельного законодавства, якими регламентувалися правовідносини щодо переходу права власності та наявні заборони щодо переходу права власності на землі водного фонду України.

Зокрема, відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК), ст. 4 Водного кодексу України (далі - ВК), до земель водного фонду належать, у тому числі, землі зайняті річками та прибережними захисними смугами вздовж річок.

Також, ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах малих річок, струмків і потічків уздовж урізу води (у меженний період) шириною 25 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду належать до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність.

У період з 16.10.2019 року по 25.02.2020 року, перебуваючи у невстановленому місці, діючи умисно, зловживаючи своїми повноваженнями сертифікованого інженера-землевпорядника, ФОП ОСОБА_4 , із застосуванням власного комп`ютеру невстановленої моделі, здійснила складання завідомо підробленого (неправдивого) документу Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України 11 чоловік) для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населеного пункту в межах території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області шляхом внесення до нього завідомо неправдивих відомостей щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Так, ФОП ОСОБА_4 внесла завідомо неправдиві відомості до документів, які є невід`ємною складовою проекту землеустрою, - Переліків обмежень у використанні земельних ділянок в кількості 5 шт. (згідно додатку 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1052), що полягало у не проставленні відмітки про наявність обмежень у використанні земельної ділянки (обмеження з кодом «05.02» - Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах), достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка, знаходиться на землях прибережної захисної смуги під назвою річка Осикова лівої притоки річки Гарбузинка району басейну річки Південний Буг, посвідчивши при цьому складені нею завідомо неправдиві документи особистим підписом та круглою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, після чого перетворила оптичну інформацію зазначених документів на дані цифрових зображень та затвердила своїм особистим електронним підписом, скерувавши їх 12.05.2020 на погодження через спеціальний сервіс e.land.gov.ua до Держгеокадастру, тим самим склала та видала завідомо підроблений офіційний документ Проект землеустрою, який надавав ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , право та можливість подати його на затвердження до Арбузинської селищної ради після погодження відповідним експертом державної експертизи (на підставі висновку про розгляд документації із землеустрою).

Відповідно до примітки ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

18.05.2020 року експерт державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області ОСОБА_10 , не будучи обізнаною про злочині наміри ФОП ОСОБА_4 , склала висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі виготовлених ФОП ОСОБА_4 завідомо неправдивих документів, погодивши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , для ведення особистого селянського господарства за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, Арбузинська селищна рада (за межами населеного пункту), загальною площею 1 га. кожен, яким в результаті державної реєстрації присвоєно кадастровий номер 4820355100:11:000:0181, 4820355100:11:000:0185, 4820355100:11:000:0189, 4820355100:11:000:0190.

Рішеннями Арбузинської селищної ради від 30.06.2020 року № № 29, 44, 46, 47, затверджено проекти землеустрою та надано у власність ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки з вказаними вище кадастровими номерами, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 20.07.2020 року внесено відповідні записи за №38694100, 37941595, 38750433, 38750616.

Отже, внаслідок складення та видачі завідомо неправдивого офіційного документу Проекту землеустрою - ФОП ОСОБА_4 , земельні ділянки з кадастровими номерами 4820355100:11:000:0181, 4820355100:11:000:0185, 4820355100:11:000:0189, 4820355100:11:000:0190, які розташовані на частині водного об`єкту - річка Осикова лівої притоки річки Гарбузинка району басейну річки Південний Буг, та у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги зазначеного водного об`єкту вибули із власності Арбузинської селищної ради Арбузинського району (на даний час Первомайського району) Миколаївської області.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 358 КК України, як складання та видача особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 звернулась з клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42023152050000061 від 07.12.2023 року просила закрити.

В обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України. Відповідно до обвинувального акту кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 мало місце у період з 16.10.2019 року по 25.02.2020 року, та з цього часу минуло більше трьох років. Таким чином, строк притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.358 КК України сплинув, що є підставою для звільнення обвинуваченої за її згодою від кримінальної відповідальності, незалежно від визнання вини чи позиції потерпілого.

У судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник, адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Обвинувачена ОСОБА_4 зазначила про те, що обвинувачення є їй зрозумілим, винною вона себе у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнає, при цьому підстави звільнення від кримінальної відповідальності та наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав їй зрозумілі, як і безумовна можливість судового розгляду з вирішенням справи по суті. Вона згодна на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та просить закрити кримінальне провадження.

Прокурор у судовому засідання проти задоволення клопотання не заперечував, зважаючи на те, що строки давності не переривалися та не зупинялися.

Заслухавши обвинувачену та її захисника на підтримку заявленого клопотання, думку прокурора, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, роз`яснивши обвинуваченій суть обвинувачення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження та звільнення її від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, а також безумовну можливість продовження судового розгляду в загальному порядку та обов`язком прокурора довести винуватість поза розумним сумнівом, також роз`яснивши обвинуваченій правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У ч. 2 ст. 285 КПК України передбачено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

За правилами ч. 3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; порядок обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2, 3 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України у період з 16.10.2019 року по 25.02.2020 року.

На момент зазначеної у обвинувальному акті події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, за його вчинення було передбачено покарання у виді штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк від трьох до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.

Відповідно до змін, внесених Законом України від № 3342-IX від 23.08.2023 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, передбачене покарання у виді штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.

Отже, диспозиція ч. 2 ст. 358 України дотепер не зазнала будь-яких змін, та зміни, внесені Законом України від №3342-IX від 23.08.2023 року призвели до виключення покарання у виді арешту за санкцією ч. 2 ст. 358 КК України, натомість передбачено покарання у виді пробаційного нагляду, що є більш м`яким.

Частиною 2 статті 4 КК України визначено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, та частиною 3 статті 4 КК України встановлено, що часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Частинами 1 і 2 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

З огляду на викладене, суд вважає, що стосовно ОСОБА_4 підлягає застосуванню ч. 2 ст. 358 КК України в редакції Закону України №4009-IX від 09.10.2024 року, тобто у редакції, що діє на сьогоднішній день.

Чинною редакцією ч. 1 ст. 12 КК України «Класифікація кримінальних правопорушень» визначається, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Статтею 44 КК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 358 КК України, належить до кримінальних проступків та строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за його вчинення становить три роки.

Частиною 2 ст. 49 КК України визначено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно наявних у матеріалах справи відомостей, відсутні дані про судимості обвинуваченої, а відтак і про переривання перебігу давності відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України, а також про ухилення обвинуваченої від досудового розслідування або суду, що могло б вплинути на зупинення перебігу давності згідно з ч. 2 ст. 49 КК України.

Враховуючи викладене, а також те, що час вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України,у обвинувальному акті визначений періодом з 16.10.2019 року по 25.02.2020 року, передбачений статтею 49 КК України строк давності для такого кримінального правопорушення закінчився 25.02.2023 року.

Зі змісту ст. 284, 288 КПК України слідує, що підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Тобто, саме наявність цих процесуальних умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Суд роз`яснив обвинуваченій ОСОБА_4 підстави і наслідки її звільнення від кримінальної відповідальності, право заперечувати проти такого звільнення й закриття кримінального провадження, після чого ОСОБА_4 підтримала клопотання свого захисника та надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності.

Також суд бере до уваги, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

При цьому, визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 року у справі № 552/5595/18.

Крім цього, як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.05.2025 року у справі №709/2049/17, положеннями КПК України не передбачено імперативних норм, які зобов`язують суд під час розгляду клопотання про застосування ст. 49 КК України встановлювати фактичні обставини справи, оскільки для суду розгляд такого клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є першочерговим. Якщо клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності було подано в ході судового розгляду справи по суті, під час або після стадії з`ясування обставин та перевірки їх доказами (ст. 363 КПК України), то суд за результатами розгляду цього клопотання, установивши наявність підстав для застосування положень ст. 49 КК України, у своєму рішенні може (однак не зобов`язаний) установити факт скоєння обвинуваченим інкримінованого йому кримінально караного діяння та наявність у його діях складу злочину.

Захисник звернулась з клопотанням до початку судового розгляду та судом не здійснювалось з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами, обвинувачена свою вину заперечувала, тому суд позбавлений можливості встановлювати фактичні обставини справи. Водночас, за даних обставин відмова суду у звільненні обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченої, що є недопустимим. Відтак, клопотання слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49 КК України, ч. 2 ст. 284, ст. 288, 369-372, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №42023152050000061 від 07.12.2023 рокупо обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України,закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1