Ухвала суду № 138222853, 08.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

08.07.2026 Справа № 756/10921/26

Справа № 756/10921/26

Провадження № 2-о/756/421/26

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

08 липня 2026 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин,

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва в порядку окремого провадження з вказаною заявою, у якій просить встановити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідними сестрами.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що заяву необхідно залишити без руху, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

При цьому, слід зазначити, що юридичні факти це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Однак не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі.

Із системного аналізу положень статті 293 ЦПК України, глави 6 розділу ІV ЦПК України слідує, що в судовому порядку підлягають встановленню юридичні факти, які мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України суд встановлено перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути розглянуті судом.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом частини другої вказаної статті, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні.

Частиною 1 статті 318 ЦПК України передбачено, що у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (ч. 4 ст. 294 ЦПК України).

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Верховний Суд України узагальнюючи судову практику у своєму листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 зокрема вказав, що при визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

Метою встановлення факту, що має юридичне значення, заявником зазначено оформлення спадкових прав, проте у заяві не конкретизовано, після смерті кого саме заявник як спадкоємець позбавлена можливості у позасудовому порядку оформити спадкові права, у чому саме полягають ці перешкоди, не надано відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, тощо.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у справах про спадкування заінтересованими особами є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом.

Таким чином, заявнику, у залежності від мети встановлення факту, спадкового майна, необхідно визначити коло заінтересованих осіб у встановленні факту, тобто осіб, на права та обов`язки яких може вплинути юридичний факт, який заявник просить встановити, якими можуть бути інші спадкоємці, які прийняли спадщину, за відсутності спадкоємців територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з тим, до заяви не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.

Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу фізичною особою заяви у справах окремого провадження справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2026 року встановлено у розмірі 3 328,00 грн.

Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 665,60 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Оболон.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача - UA718999980313111206000026006; код класифікації доходів бюджету 22030101, та надати суду докази на підтвердження сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно зі ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163:2020, що затверджений Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») № 144 від 01.07.2020 .

Так, пункт 5.26 даного стандарту зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з тим, заявником заява про встановлення юридичного факту подана в єдиному екземплярі, копії письмових доказів не посвідчені у встановленому законом порядку.

Таким чином, заявнику необхідно з урахуванням викладеного судом вище визначити коло заінтересованих осіб та надати суду копії заяви з усіма доданими до неї документами для заінтересованих осіб, посвідчені у встановленому законом порядку, а також надати посвідчені належним чином копії додатків до заяви для суду.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, заявнику рекомендовано усунути вищевказані недоліки заяви для подальшого вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.

Суд вважає за необхідне надати заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 261, 294, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику разом з усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Тиха