Ухвала суду № 138222286, 13.07.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"13" липня 2026 р. Справа № 924/479/26

м.Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "Альянс", м Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіва", м.Хмельницький

про стягнення 45 522,26 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сизий О.М. на підставі ордеру серії АА №1703987 від 24.04.2026 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Рибчинська О.В. в порядку самопредставництва (в залі суду)

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали у справі

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 07.05.2026 надійшла позовна заява Приватного підприємства "Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіва" про стягнення неустойки (штрафу) у розмірі 45 522,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує що 31.05.2022 між Приватним підприємством "Альянс", як туроператором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіва", як турагентом, укладено договір №374/22Е, на виконання якого позивач за заявою відповідача від 16.01.2026 забронював тур до м.Шарм-ель-Шейх (Арабська Республіка Єгипет) з 21.02.2026 по 28.02.2026 для туристів в кількості 3 чол., а відповідач зобов`язався до 18.01.2026 оплатити вартість заброньованого туру в сумі 85872,26 грн., з яких оплатив лише 40 350 грн. Внаслідок неповної оплати відповідачем заброньованого туру, що за умовами договору №374/22Е від 31.05.2022 вважається відмовою турагента від заброньованого туру, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 45 522,26 грн. неустойки як різниці між вартістю туру (85 872,26 грн.) і сумою фактично сплачених коштів (40 350 грн.).

Ухвалою суду від 08.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.06.2026.

02.06.2026 ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 18.06.2026.

Ухвалою суду від 18.06.2026 за клопотанням представника відповідача у судовому засіданні оголошено перерву до 30.06.2026.

29.06.2026 до суду через підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) надійшов відзив на позов та клопотання відповідача про поновлення процесуального строку, до якого платіжні інструкції №453 від 21.01.2026 на суму 25 750 грн., №521 від 13.03.2026 на суму 3 000 грн., №522 від 14.03.2026 на суму 2 000 грн., №523 від 26.03.2026 на суму 9 600 грн., №524 від 07.04.2026 на суму 2 000 грн., №560 від 12.05.2026 на суму 9 200 грн., №591 від 02.06.2026 на суму 5 000 грн., №604 від 10.06.2024 на суму 7 000 грн., №612 від 16.06.2026 на суму 15 000 грн., №613 від 17.06.2026 на суму 12 042 грн.

У прохальній частині відзиву відповідачем сформовано ряд клопотань, а саме: про витребування у позивача фінансових доказів фактично понесених витрат, які стали підставою для визначення суми штрафу у загальному розмірі 84 689,38 грн.; про закриття провадження у справі в частині стягнення неустойки (залишку штрафу), що була добровільно сплачена відповідачем після відкриття провадження, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також прохання відмовити у позові в частині стягнення 2 000 грн. штрафних санкцій, які сплачені відповідачем до пред`явлення позову, та 25 000 грн. моральної шкоди з огляду на їх безпідставність.

Ухвалами суду від 30.06.2026 поновлено відповідачу процесуальний строк та прийнято відзив на позов з долученими доказами, а саме: платіжними інструкціями №453 від 21.01.2026 на суму 25 750 грн., №521 від 13.03.2026 на суму 3 000 грн., №522 від 14.03.2026 на суму 2 000 грн., №523 від 26.03.2026 на суму 9 600 грн., №524 від 07.04.2026 на суму 2 000 грн., №560 від 12.05.2026 на суму 9 200 грн., №591 від 02.06.2026 на суму 5 000 грн., №604 від 10.06.2024 на суму 7 000 грн., №612 від 16.06.2026 на суму 15 000 грн., №613 від 17.06.2026 на суму 12 042 грн., а також за клопотанням представника позивача оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.07.2026.

03.07.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява Приватного підприємства "Альянс" про відмову в позові та закриття провадження у справі, згідно якої позивач просить суд прийняти відмову у позову та у зв`язку з цим закрити провадження у справі, а також на підставі ч.3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 662,40 грн. та на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

Ухвалами суду від 06.07.2026 за клопотанням відповідача його ж клопотання про витребування у позивача фінансових доказів фактично понесених витрат, які стали підставою для визначення суми штрафу у загальному розмірі 84 689,38 грн., залишено без розгляду, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.07.2026 за клопотанням представника відповідача про необхідність ознайомитись з матеріалами позовної заяви, позаяк отримана відповідачем позовна заява за змістом відрізняється від позовної заяви, що знаходиться в матеріалах судової справи.

13.07.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли письмові заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіва" щодо заяви позивача від 03.07.2026 в частині розподілу судових витрат з клопотанням про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність зі складністю справи фактичному обсягу наданої правової допомоги, а також невідповідність критеріям розумності та пропорційності. Відповідач просить відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення з нього судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, а у разі наявності підстав для її задоволення - зменшити розмір судових витрат до розумного та співмірного розміру.

У підготовчому засіданні 13.07.2026 представник позивача просив прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, з підстав, викладених у заяві від 03.07.2026. Проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору заперечив.

Представник відповідача у підготовчому засіданні не заперечувала проти закриття провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову, але заперечила щодо покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат з підстав, зазначених у письмових запереченнях, а в разі задоволення такої заяви просила зменшити розмір судових витрат до розумного та співмірного розміру.

Розглянувши заяву Приватного підприємства "Альянс" від 03.07.2026, дослідивши матеріали справи, суд встановив та врахував таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом ч.ч.1-3 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Проаналізувавши зміст і суть поданої 03.07.2026 Приватним підприємством "Альянс" заяви про відмову від позову за підписом представника позивача адвоката Сизого Олександра Миколайовича, врахувавши відомості, зазначені у ордері про надання правничої (правової) допомоги серії АА №1703987 від 24.04.2026, щодо відсутності обмежень повноважень адвоката договором про надання правової (правничої) допомоги, та взявши до уваги положення ст.191 ГПК України, суд відзначає, що представник відповідача не обмежений у повноваженнях на вчинення цієї процесуальної дії, у зв`язку з чим дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову у справі №924/479/26.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (п.4 ч.1 ст.231 ГПК України).

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч.3 ст.231 ГПК України).

Отже, зважаючи на те, що позивач відмовився від позову та відмова прийнята судом, провадження у справі №924/479/26 підлягає закриттю відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відмовою позивача від позову і прийняттям відмови судом.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як вбачається із заяви Приватного підприємства "Альянс" позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Суд враховує, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку із вирішенням конкретної справи (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України, які кореспондуються з положеннями ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. згідно платіжної інструкції №0440-4442-3464-4744 від 06.05.2026.

Відтак, позивачу належить право на повернення з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1 331,20 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Заразом суд враховує, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (ч.3 ст.130 ГПК України).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 у справі №917/1161/25 сформувала такий висновок щодо застосування ч.3 ст.130 та пункту 4 ч.1 ст.231 ГПК України:

(1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 ч.1 ст.231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем;

(2) при цьому, немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду;

(3) у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому, за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі.

Задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи. Вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття.

У справі, що розглядається, спірні відносини сторін виникли з підстав невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повної оплати заброньованого туру, що за умовами укладеного між ними договору №374/22Е від 31.05.2022 вважається відмовою турагента від заброньованого туру, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 45 522,26 грн. неустойки як різниці між вартістю туру (85 872,26 грн.) і сумою фактично сплачених коштів (40 350 грн.).

З поданих відповідачем у матеріали справи платіжних інструкцій №453 від 21.01.2026 на суму 25 750 грн., №521 від 13.03.2026 на суму 3 000 грн., №522 від 14.03.2026 на суму 2 000 грн., №523 від 26.03.2026 на суму 9 600 грн., №524 від 07.04.2026 на суму 2 000 грн., №560 від 12.05.2026 на суму 9 200 грн., №591 від 02.06.2026 на суму 5 000 грн., №604 від 10.06.2024 на суму 7 000 грн., №612 від 16.06.2026 на суму 15 000 грн., №613 від 17.06.2026 на суму 12 042 грн. вбачається, що станом на 07.05.2026 (дата подання позову позивачем) відповідачем сплачено 42 350 грн. Відтак, на час звернення позивача до суду сума неустойки (штрафу) становила 43 522,26 грн. та була повністю погашена відповідачем після відкриття провадження у справі.

У даній справі позивач відмовився від позову внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову шляхом сплати суми неустойки (штрафу), що стало підставою для закриття провадження у справі відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК.

З урахуванням наведеного вище, позивач має право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору, суд розглядає клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ПП "Альянс" повідомлено суд про те, що у зв`язку з розглядом даної справи позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

Також, у заяві від 03.07.2026 позивач просить стягнути з відповідача 15 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

До цієї заяви позивачем додано договір про надання правничої допомоги №04-26/02 від 07.04.2026, протокол узгодження розміру гонорару від 07.04.2026, як додаток №1 до договору, а також акт про прийняття наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №04-26/02 від 07.04.2026.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиції, викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

За умовами п.1.1 договору про надання правничої допомоги №04-26/02 від 07.04.2026 (далі - Договір), укладеного між приватним підприємством "Альянс", як клієнтом, та адвокатським бюро Олександра Сизого клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов`язання з надання клієнту за винагороду (гонорар) правничої допомоги в формі представництва інтересів клієнта при розгляді в суді першої інстанції (Господарському суді Хмельницької області) господарської справи за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіва" про стягнення неустойки (штрафу).

До складу послуг, що надаються клієнту за його дорученням та відповідно до умов цього договору входить: а) складання і надсилання на адресу ТОВ "Сіва" письмової вимоги клієнта про сплату неустойки; б) вивчення наданих клієнтом документів (доказів), що стосуються предмету цього договору та формування правової позиції клієнта у справі; в) складання, підписання адвокатом Сизим О.М. від імені клієнта та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви і доданих до неї матеріалів; г) надання клієнту усних консультацій з питань, пов`язаних з предметом позову; д) підготовка до судових засідань та участь адвоката Сизого О.М. у судових засіданнях під час розгляду справи; е) складання, підписання адвокатом Сизим О.М. від імені клієнта, подання до Господарського суду Хмельницької області заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань (заяв, клопотань, заперечень тощо), необхідність у яких виникне під час розгляду справи (п.1.2 Договору).

У пунктах 3.1, 3.2, 3.5 Договору сторони узгодили, що розмір винагороди (гонорару) за послуги, що надаються адвокатським бюро клієнту відповідно до умов цього договору, визначається Протоколом узгодження розміру гонорару, який є додатком №1 до Договору; суму гонорару клієнт сплатить адвокатському бюро в розмірі і в строки, що визначені Протоколом узгодження вартості гонорару, який є Додатком №1 до даного Договору; оформлення надання/прийняття послуг здійснюється сторонами шляхом підписання акту про прийняття наданих послуг; в акті зокрема фіксується факт надання клієнту відповідних послуг, вартість послуг (розмір гонорару), а також інші дані, які сторони вважатимуть за необхідне вказати в акті.

Згідно з п.1 Протоколу узгодження розміру гонорару від 07.04.2026, як додатку №1 до Договору, сторони домовились визначити розмір винагороди за надання послуг, передбачених договором про надання правничої допомоги №04-26/02 від 07.04.2026 у фіксованому розмірі на загальну суму 15 000 грн.

Як вбачається з наданого акту від 03.07.2026 про прийняття наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №04-26/02 від 07.04.2026, адвокатським бюро Олександра Сизого надано, а ПП "Альянс" прийнято такі послуги:

а) складання і надсилання на адресу ТОВ "Сіва" письмової вимоги клієнта від 08.04.2026 №044 про сплату неустойки;

б) вивчення наданих клієнтом документів (доказів), що стосуються предмету цього договору та формування правової позиції клієнта у справі;

в) складання, підписання адвокатом Сизим О.М. від імені клієнта та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви від 07.05.2026 про стягнення неустойки і доданих до неї матеріалів;

г) надання клієнту усних консультацій з питань, пов`язаних з предметом позову;

д) підготовка до судових засідань та участь адвоката Сизого О.М. у судових засіданнях (в т.ч. 02.06.2026, 18.06.2026 та 30.06.2026) від імені та в інтересах клієнта;

е) складання і подання адвокатом Сизим О.М. до Господарського суду Хмельницької області заяви про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;

є) складання і подання адвокатом Сизим О.М. до Господарського суду Хмельницької області заяви про відмову позивача від позову.

Загальна вартість наданих клієнту в межах Договору послуг (розмір гонорару) складає у фіксованому розмірі 15 000 грн.

Суд враховує, що відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18 виснував, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21).

У постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 та ін.).

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Представництво інтересів позивача у справі №924/479/26 здійснював адвокат Сизий Олександр Миколайович на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1703987 від 24.04.2026, виданого на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №04-26/02 від 07.04.2026.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява Приватного підприємства "Альянс" та заява позивача про відмову від позову та стягнення з відповідача судових витрат від 03.07.2026 підписані представником позивача адвокатом Сизим О.М. Також адвокат Сизий О.М. як представник позивача брав участь у судових засіданнях Господарського суду Хмельницької області 02.06.2026, 18.06.2026, 30.06.2026, 06.07.2026 та 13.07.2026.

Відтак, позивачем згідно з вимогами ст.74 ГПК України доведено надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/479/26 у Господарському суді Хмельницької області.

Відповідач у письмових запереченнях вказує на необґрунтованість заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, його неспівмірність із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, у зв`язку з чим просить суд відмовити у їх стягненні або суттєво зменшити їх розмір.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У частинах 5-7, 9 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

У своїй постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Суд зауважує, що адвокат та клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження. Проте, інший учасник у справі, на якого просить клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, суд враховує складність спору, обсяг зібраних та наданих суду доказів, час витрачений адвокатом на надання послуг, значенням справи для позивача, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони.

Так, спір про стягнення неустойки (штрафу) за договором про надання послуг є спором незначної складності за відсутності особливостей у такому спорі. При цьому, судова практика щодо спірних правовідносин є сталою.

Зібрані та надані суду докази не мають значного обсягу, на дослідження та підготовку яких адвокат витратив би значний час. Суд звертає увагу, що до позовної заяви на підтвердження наявності заборгованості додано агентський договір, заявку на бронювання туру, підтвердження, рахунок-фактуру, платіжні інструкції. Очевидно, що збір таких доказів не потребував значного часу.

Суд зазначає, що обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, до якого, зокрема, входить правовий аналіз документів, опрацювання доказів, пошук та аналіз судової практики щодо співних правовідносин є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст.164 ГПК України.

Враховуючи наведене, підготовка позовної заяви не потребувала від представника позивача значних затрат часу, зусиль та аналізу великої кількості документів, норм чинного законодавства і судової практики для підготовки правової позиції у справі.

Також суд враховує задоволення заяви позивача про відмову в позову та, як наслідок, закриття провадження у справі, з огляду на що розгляд справи по суті фактично не відбувався.

Окрім того, суд звертає увагу, що досудовий порядок врегулювання спору з огляду на обставини справи №924/479/26 не є обов`язковим, відтак витрати на послуги адвоката щодо складання і надсилання письмової вимоги позивачу від 08.04.2026 №044, які включені до акта від 03.07.2026 про прийняття наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №04-26/02 від 07.04.2026, не є необхідними у даній справі.

Оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши обсяг послуг, наданих адвокатом, предмет спору та складність справи, що розглядалася господарським судом, а також результат вирішення спору, взявши до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства та наведені вище критерії, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. частково не відповідають критерію пропорційності, розумності та справедливості та є завищеним з огляду на складність цієї справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ПП "Альянс", та стягнення з ТОВ "Сіва" на користь позивача 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), пропорційності, справедливості та розумності їхнього розміру. В іншій частині заяви ПП "Альянс" суд не покладає такі витрати на відповідача.

Також, враховуючи закриття провадження у справі №924/479/26 у зв`язку з відмовою позивача від позову, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіва" про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору суд залишає без задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 20, 46, 123, 129, 130, 191, 231, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Приватного підприємства "Альянс" про відмову від позову та стягнення з відповідача судових витрат від 03.07.2026 задовольнити частково.

Прийняти відмову Приватного підприємства "Альянс" від позову.

Провадження у справі №924/479/26 за позовом Приватного підприємства "Альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіва" про стягнення 45 522,26 грн. закрити на підставі п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Повернути Приватному підприємству "Альянс" (04210, м.Київ, просп. Івасюка Володимира, 24, секція 9, літ. А, ідентифікаційний код 30059210) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 331,20 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції №0440-4442-3464-4744 від 06.05.2026 на підставі ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Дана ухвала є підставою для повернення із Державного бюджету України зазначеної суми судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіва" (29021, м.Хмельницький, вул. Нагірна, 27, ідентифікаційний код 42559291) на користь Приватного підприємства "Альянс" (04210, м.Київ, просп. Івасюка Володимира, 24, секція 9, літ.А, ідентифікаційний код 30059210) 1 331 (тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору та 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

В задоволенні решти заяви Приватного підприємства "Альянс" відмовити.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіва" про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору залишити без задоволення.

Ухвала проголошена, набрала законної сили 13.07.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 14.07.2026.

Суддя О.І. Шевчук