Рішення № 138221841, 01.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Справа № 915/273/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представників сторін: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія,

до відповідача: Оздоровчого центру Орлятко Миколаївської обласної ради,

про: стягнення 765286,01 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Оздоровчого центру Орлятко Миколаївської обласної ради 765286,01 грн заборгованості за спожиту у жовтні грудні 2025 року по договору №36/57 від 12.03.2025 електричну енергію.

В обґрунтування вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати вартості спожитої по договору електричної енергії.

Ухвалою суду від 18.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.04.2026.

Відповідач у письмових поясненнях від 25.03.2026 вимоги позивача про стягнення основного боргу визнав у повному обсязі.

23.04.2026 судом відкладено підготовче засідання на 15.06.2026.

Ухвалою суду від 15.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 01.07.2026.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 01.07.2026 не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, позивач у клопотанні від 25.06.2026 просив суд розглядати справу за відсутності його представника, відповідач причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 01.07.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні» положень Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію па провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП №429 від 14.06.2018).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 12.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», як постачальником, та Оздоровчим центром «Орлятко» Миколаївської обласної ради, як споживачем, було укладено договір №36/57 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Відповідно до п.13.1 Договору, даний договір про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з моменту підписання і укладається на строк до 31.12.2025 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2025 році електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п.1 Комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до Договору, ціна на електричну енергію, що постачається споживачу за цим договором, розраховується постачальником щомісячно відповідно до механізму визначення ціни (без укладання додаткової угоди) та визначається в розрахунковому документі, виставленому за підсумком відповідного розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 Комерційної пропозиції, постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Платіжний документ формується постачальником безкоштовно.

Підпунктом 1 п.6.2 Договору визначено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до п.4 Комерційної пропозиції, оплата рахунка постачальника за відповідним договором має бути здійснена споживачем після оплатою у строк визначений у рахунку, який не може бути меншим 10 робочих днів з моменту отримання його споживачем.

Відповідно до п.5.5. Договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. При цьому, споживач здійснює оплату за цим договором через банківську платіжну систему. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію.

В жовтні 2025 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах 27601 кВт/год на суму 234561,36 грн, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.10.2025 та рахунком №36/57/10/1 від 03.11.2025.

В листопаді 2025 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах 32389 кВт/год на суму 292150,08 грн, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 30.11.2025 та рахунком №36/57/11/1 від 02.12.2025.

В грудні 2025 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах 38396 кВт/год на суму 363293,74 грн, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.12.2025 та рахунком №36/57/12/1 від 22.12.2025.

Таким чином, у спірний період з жовтня по грудень 2025 року відповідач по Договору спожив електричної енергії на загальну суму 890005,18 грн.

Відповідачем було проведено часткову оплату по вказаним рахункам в сумі 124719,17 грн, що підтверджується банківськими виписками за 07.11.2025 та за 18.12.2025.

24.02.2026 позивачем на поштову адресу відповідача було направлено лист №14-08762/14-14/26 з проханням сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором, протягом 5-ти днів з дня отримання листа та повторно відправлених рахунків.

Позивач вказує, а відповідач визнає, що у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань у останнього утворилась заборгованість за активну електроенергію спожиту у період з жовтня по грудень 2025 року включно у сумі 765286,01 грн.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов Договору, вартість спожитої електричної енергії у спірному періоді на користь позивача повністю не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 765286,01 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені приписи чинного законодавства та положення Договору в частині своєчасності здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідачем позовні вимоги про стягнення 765286,01 грн визнані в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 765286,01 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, відповідачем визнані, а тому підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

При цьому, за приписами ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом враховано, що відповідач у письмових поясненнях від 25.03.2026 визнав позовні вимоги про стягнення 765286,01 грн основного боргу.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви у даній справі позивачем за платіжною інструкцією №5708 від 13.03.2026 сплачено 9183,43 грн судового збору.

Оскільки відповідачем у письмових поясненнях від 25.03.2026, тобто до закриття судом підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, визнано суму заборгованості, то суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4591,71 грн судового збору, сплаченого при поданні позову, а інші 4591,71 грн судового збору підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 130, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Оздоровчого центру Орлятко Миколаївської обласної ради (57460, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, Коблівська СТГ, с.Рибаківка, квартал №1, будівля №8; ідент.код 23088262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія (54055, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.39/1; ідент.код 42129888) 765286,01 грн основного боргу та 4591,71 грн судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія (54055, м.Миколаїв, вул.Погранична, буд.39/1; ідент.код 42129888) з Державного бюджету України 4591,71 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №5708 від 13.03.2026.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 15.07.2026.

Суддя М.В.Мавродієва