Ухвала суду № 138221591, 15.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.07.2026Справа № 910/8655/26

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат»

про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви

у справі № 910/8655/26

особа, яка може набути статусу учасника справи

Акціонерне товариство «Завод «Маяк» (відповідач)

Суддя Удалова О.Г.

Без виклику представників

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат» (далі заявник/позивач/ТОВ «Агат») звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій зазначено про намір звернутись до суду з позовом до Акціонерного товариства «Завод «Маяк» (далі відповідач/АТ «Завод «Маяк») про визначення недійсним одностороннього правочину щодо припинення орендних відносин за договором оренди нерухомого майна № 92 від 30.09.2022, укладеного з АТ «Завод «Маяк», та визнання за ТОВ «Агат» права володіння та користування (найму оренди) на підставі договору оренди нерухомого майна № 92 від 30.09.2022, укладеного між ТОВ «Агат» та АТ «Завод «Маяк», нерухомим майном, а саме нежитловими приміщеннями загальною площею 5188,0 кв. м., що розміщені за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, частина корпусу № 16А.

Вказана заява обґрунтована тим, що між заявником (орендар) та АТ «Завод «Маяк» (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна № 92 від 30.09.2022, за умовами якого заявнику в строкове платне користування передано нежитлові приміщення загальною площею 5188,0 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, частина корпусу № 16А.

Згідно з п. 10.3 вказаного договору погоджено, що договір діє протягом 2 років 11 місяців в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення до повного виконання. Сторони погодились, що даний договір підлягає автоматичній пролонгації не більше 6-ти разів.

Крім того, згідно з п. 6.5 договору сторони погодили, що після строку дії даного договору, у разі належного виконання своїх зобов`язань, орендар має право перед іншими особами на укладення договору оренди майна на новий строк. Про намір продовжити договір оренди орендар має письмово повідомити орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до завершення строку дії цього договору.

Таким чином, відповідно до умов вищевказаного договору заявник листом від 28.07.2025 повідомив АТ «Завод «Маяк» про пролонгацію (продовження) з 01.09.2025 договору № 92 від 30.09.2022 на тих самих умовах та на той самий строк, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною.

Водночас, як вказує заявник, ним отримано лист АТ «Завод «Маяк» № 1083 від 01.09.2025 про припинення договору оренди № 92 від 30.09.2022, у відповідь на що заявник повідомив про відсутність зміни обставин та відсутність підстав для укладення нового договору, проте вказав про пролонгацію існуючого договору оренди.

Проте, як вказує заявник, з вересня 2025 року АТ «Завод «Маяк» почало створювати перешкоди в користуванні майном, що знаходиться в оренді ТОВ «Агат».

Заявник стверджує, що до нього надійшли численні звернення суборендарів про перешкоджання їх законній господарській діяльності та намагання отримати персональні дані їх працівників. 10.09.2025 було заблоковано доступ відповідального за електрогосподарство ТОВ «Агат» до системи обліку та передачі електричної енергії та трансформаторного обладнання шляхом опечатування. ТОВ "Агат" стверджує, що припинено водопостачання, водовідведення, заблоковано доступ до альтернативних джерел електроживлення, а 20.05.2026 посадовими особами АТ «Завод «Маяк» шляхом втручання в роботу трансформаторної підстанції було припинено електропостачання орендованого позивачем майна.

Враховуючи вищевикладене, позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заявник просить до набрання законної сили рішенням суду за позовом ТОВ «Агат» до АТ «Завод «Маяк» про визнання недійсним одностороннього правочину щодо припинення орендних відносин за договором оренди № 92 від 30.09.2022, укладеним з ТОВ «Агат», та визнання за ТОВ «Агат» права володіння та користування (найму, оренди) на підставі договору оренди нерухомого майна № 92 від 30.09.2022, укладеного з Акціонерним товариством «Завод «Маяк», нерухомим майном, а саме нежитловими приміщеннями загальною площею 5 188,00 кв. м., що розміщені за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, частина корпусу № 16А, вжити наступні заходи забезпечення позову: заборонити Акціонерному товариству «Завод «Маяк», особам, що діють за його дорученням та іншим особам, що здійснюють постачання (продаж), розподіл, передачу електроенергії, водопостачання та водовідведення вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання, систем водопостачання та водовідведення, теплопостачання нежитлових приміщень, загальною площею 5 188,0 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, частина корпусу № 16А, на 1-7 поверхах, що складаються з приміщень: на 1 поверсі - площею 1200 кв. м., на 2 поверсі площею 475, кв. м., на 3 поверсі площею 725 кв. м., на 4 поверсі площею 725 кв. м., на 5 поверсі площею 725, кв. м., на 6 поверсі площею 725 кв. м., на 7 поверсі площею 613 кв. м.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат» заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Так, приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 907/269/22.

Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.12.2022 у справі № 905/255/22 та від 28.11.2022 у справі № 916/731/21.

У даній справі заявник звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову про визнання недійсним одностороннього правочину щодо припинення орендних відносин та визнання права володіння та користування (найму, оренди) приміщеннями.

Відтак, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, в разі задоволення позовних вимог, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 910/21049/17, від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20 та від 16.03.2021 у справі № 921/302/20.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06).

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Як зазначає заявник у поданій заяві, він є користувачем нежитловими приміщеннями загальною площею 5 188,0 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, частина корпусу № 16А на 1-7 поверхах на підставі договору оренди нерухомого майна № 92 від 30.09.2022, яким погоджено автоматичну пролонгацію вказаного договору на більше 6-ти разів (п. 10.3 договору).

При цьому заявник вказує, що у результаті дій Акціонерного товариства «Завод «Маяк» він позбавлений можливості користуватись приміщеннями, майном, що розміщене в них, а також забезпечувати виконання зобов`язань перед контрагентами (суборендарями), не зважаючи на те, що строк дії договору оренди не сплив, оскільки, на переконання заявника, був автоматично продовжений.

На підтвердження доводів заявником надано відповіді на його звернення, зокрема, АТ «Київводоканал» про те, що останнє не здійснювало відключення ТОВ "Агат" від мереж водопостачання та водовідведення, а також ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», що відключення від електропостачання здійснено основним споживачем АТ «Завод «Маяк» і такі дії не узгоджуються з чинним законодавством (Правилами роздрібного ринку електричної енергії).

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості та достовірності.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Виходячи з долучених до заяви доказів, суд встановив, що між сторонами дійсно виник спір щодо чинності правочину найму (оренди) № 92 від 30.09.2022, на підставі якого заявник користується спірним об`єктом нерухомості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

У пунктах 46-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 визначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому статтями 136, 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Водночас, під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За результатом оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін, зважаючи на предмет майбутнього позову, суд дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним заходом забезпечення із предметом позову, який має намір подати ТОВ "Агат", та забезпечить ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі задоволення позову.

Суд врахував, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 317, ст. 319 Цивільного кодексу України).

У той же час, ЄСПЛ у низці своїх рішень вказував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008).

Отже, допускається обмеження судами розпорядження майном особи за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21(910/10070/22) та від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19.

У даному випадку з огляду на предмет позову, який заявник має намір подати, застосування заходів забезпечення не порушує балансу інтересів сторін, не створює загроз для відповідача, як власника приміщень, переданих в оренду, зокрема, не покладає на відповідача додаткових витрат, які б не були відшкодовані позивачем (орендарем) на підставі договору оренди.

Водночас, суд вказує, що заявником на надано суду доказів відключення приміщень оренди від теплопостачання, крім того, суд вказує, що станом на момент звернення до суду з даною заявою опалювальний сезон не розпочався, тому суд вважає вимоги позивача у вказаній частині передчасними та необґрунтованими, у зв`язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

Поряд з цим, заявник не позбавлений можливості повторно звернутись з заявою про вжиття заходів забезпечення шляхом заборони відключення теплопостачання з наданням відповідних доказів на підтвердження вимог.

Також суд зауважує, що заявник просить заборонити вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання, систем водопостачання та водовідведення нежитлових приміщень крім відповідача та осіб, що діють за його дорученням, також іншим особам, що здійснюють постачання (продаж) розподіл, передачу електроенергії, водопостачання та водовідведення.

Проте, суд вказує, що такими "іншими особами" можуть бути представники АТ "Київводоканал" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", тобто постачальники послуг, на яких згідно з нормативними актами можуть бути покладені такі обов`язки у зв`язку з виникненням аварійних ситуацій або задля уникнення таких ситуацій, ліквідації їх наслідків, у зв`язку з чим суд вважає за доцільне обмежити заборону вчинення дій лише відповідачу табудь-якимособам, що діють за його дорученням.

У решті вимог заяви про забезпечення позову, заходи, які просить вжити позивач, є адекватними та співмірними з позовними вимогами. Вони не стосуються права власності відповідача на майно в цілому чи окремих приміщень окремо, а спрямовані виключно на збереження існування стану, який буде за поданим позовом предметом спору.

До того ж застосування таких заходів забезпечення позову стосовно зазначеного майна позивача сприятиме запобіганню невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення. Водночас, такі заходи забезпечення позову не порушують права відповідача та інших осіб, а також здатні захистити порушені права та інтереси позивача у справі у випадку задоволення позовних вимог, дозволять уникнити необхідності звернення з додатковими позовами з метою відновлення становища, яке існувало до порушення прав чи інтересів.

Водночас, забезпечення позову не покладає обтяжливих обов`язків на відповідача, а є тимчасовим обмеженням його прав, оскільки вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням майнових прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2026 у справі № 910/15778/25.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд зауважує, що за приписами статті 146 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» на приписи частини 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Суд зазначає, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.

2. До набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/8655/26 вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Завод «Маяк» та будь-яким іншим особам, що діють за його дорученням, вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та або розподілу (передачі) електричної енергії та/або відключення від електропостачання, систем водопостачання та водовідведення нежитлових приміщень, загальною площею 5 188,0 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, проспект Степана Бандери, 8, частина корпусу № 16А на 1-7 поверхах, що складаються з приміщень: на 1 поверсі - площею 1200 кв. м., на 2 поверсі площею 475, кв. м., на 3 поверсі площею 725 кв. м., на 4 поверсі площею 725 кв. м., на 5 поверсі площею 725, кв. м., на 6 поверсі площею 725 кв. м., на 7 поверсі площею 613 кв. м.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 8, ідентифікаційний код 30697587).

Боржник: Акціонерне товариство «Завод «Маяк» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 8, ідентифікаційний код 14307423).

Ухвала підписана та набирає законної сили 15.07.2026. Ухвала підлягає оскарженню в порядку, встановленому чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.Г. Удалова