Рішення № 138221098, 13.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/969/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Новік О.І., виписка з ЄДР;

Тепенчак С.В., в порядку самопредставництва, виписка з ЄДР;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи на стороні відповідача: Музика Г.Й., паспорт серія НОМЕР_1 від 26.12.2000;

прокурор: Тарасюк В.С., службове посвідчення №071188 від 01.03.2023;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особіКоростишівської міської ради (м.Коростишів Житомирського району Житомирської області)

до Фізичної особи-підприємця Абдулгадер Олени Ігорівни (с.Мала Рача Житомирського району Житомирської області)

за участю у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (с. Козіївка, Коростишівського району, Житомирської області)

про зобов`язання звільнити зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу розміщеної на ній

тимчасової споруди.

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Керівник Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просить зобов`язати фізичну особу-підприємця Абдулгадер Олену Ігорівну звільнити зайняту земельну ділянку із кадастровим номером 1822510100:01:009:0547 шляхом демонтажу за власний рахунок встановленої нею тимчасової споруди розміром 3.1м х 6.1м - торгового павільйону за адресою - вул.Київська, 58 у м.Коростишів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ФОП Абдулгадер О.І. на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1822510100:01:009:0547 незаконно, без відповідних дозвільних документів розмістила тимчасову споруду, щодо якої не видавався паспорт прив`язки. Таке незаконне користування земельною ділянкою комунальної власності порушує інтереси держави і територіальної громади, оскільки здійснюється всупереч встановленому законодавством порядку.

Ухвалою суду від 07.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (за правилами загального позовного провадження); підготовче засідання призначено на 22.09.2025.

На адресу суду 22.09.2025 надійшла заява Музики Г.Й. від 19.09.2025 про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т.1, а.с.85-86).

В судовому засіданні 22.09.2025 суд оголосив перерву до 17.11.2025, згідно з ч.5 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою суду від 11.11.2025 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 09.12.2025.

17.11.2025 від Коростишівської окружної прокуратури надійшло заперечення на заяву Музики Г.Й. від 19.09.2025 про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т.1, а.с.112-114).

03.12.2025 від представника позивача надійшло заперечення на заяву Музики Г.Й. від 19.09.2025 про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т.1, а.с.126-128).

09.12.2025 від Музики Г.Й. надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до заяви від 19.09.2025 про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т.1, а.с.138-140).

Ухвалою суду від 09.12.2025 відкладено підготовче засідання на 13.01.2026.

06.01.2026 від представника позивача надійшла заява, в якій зазначено, що на виконання вимог ухвали від 09.12.2025 здійснено повторне виїзне засідання комісії з метою обстеження торгівельного павільйону за адресою АДРЕСА_1 , та надано належним чином складений акт від 18.12.2025 комісійного обстеження тимчасової споруди - торгівельного павільйону встановленого за адресою АДРЕСА_1 , з детальними описом та поясненнями до нього (т.1, а.с.178-179).

06.01.2026 Коростишівською окружною прокуратурою до суду подано додаткове заперечення на заяву Музики Г.Й. від 19.09.2025 про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т.1, а.с.201-203).

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 13.01.2026, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки ФОП Абдулгадер О.І. не є власником тимчасової споруди розміром 3.1м х 6.1м за адресою: АДРЕСА_1 та не має повноважень щодо її демонтажу за власний рахунок, а використовує торговий павільйон на підставі укладеного з Музикою Г.Й. договору оренди тимчасової споруди (кіоску) від 20.10.2021 (т.1, а.с.210-211).

Ухвалою суду від 13.01.2026 відкладено підготовче засідання на 16.02.2026.

23.01.2026 від Коростишівської міської ради надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що відповідач вводить в оману суд, стверджуючи, що вона не є власником тимчасової споруди розміром 3.1м х 6.1м за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки саме ФОП Абдулгадер О.І. письмово зверталася до Коростишівської міської ради із заявою про надання попереднього погодження на встановлення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 тимчасового павільйону з наданням додатково схеми розміщення ТС та погодження. Також позивач не погоджується з твердженнями, що право власності Музики Г.Й. є беззаперечним та що відповідач не є власником спірної тимчасової споруди. Крім того, 30.07.2024 працівниками міської ради засвідчено факт демонтажу кіоску (ймовірно здаваного в оренду Музикою Г.Й.), який також було встановлено без будь-яких дозвільних документів ФОП Абдулгадер О.І. (т.1. а.с.229-231).

У відповіді на відзив від 28.01.2026 прокурор зазначає, що тимчасова споруда (кіоск), на яку вказує в відзиві відповідач, як на об`єкт оренди, не є предметом спору у даній справі. Доводи ФОП Абдулгадер О.І., що вона не є власником спірного павільйону є непослідовними, суперечать її попередній поведінці та фактичним обставинам справи, оскільки після встановленого комісією Коростишівської міської ради 30.07.2024 факту демонтажу кіоску, який раніше знаходився на місці, де наразі здійснює торгівельну діяльність ФОП Абдулгадер О.І., саме останньою подавались дозвільні документи для розміщення МАФ за вказаною адресою (т.1, а.с.240-241).

Ухвалою суду від 16.02.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Музику Галину Йосипівну; відкладено підготовче засідання на 16.03.2026.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкладено підготовче засідання на14.04.2026.

02.04.2026 від третьої особи на стороні відповідача надійшли письмові пояснення від 31.03.2026, у яких серед іншого зазначено, що позовні вимоги прокурора у заявленому вигляді є необґрунтованими, без належного обґрунтування підстав для представництва, пред`явленими до неналежного відповідача та без залучення усіх зацікавлених сторін (т.2, а.с.18-25).

08.04.2026 від представника позивача надійшли заперечення на письмові пояснення третьої особи на стороні відповідача від 31.03.2026 (т.2, а.с.31-34).

10.04.2026 Коростишівською окружною прокуратурою до суду подано заперечення на письмові пояснення третьої особи на стороні відповідача від 31.03.2026 (т.2, а.с.44-49).

Ухвалою суду від 14.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/969/25 до судового розгляду по суті на 12.05.2026.

12.05.2026 прокурор надав суду письмово оформлене вступне слово у справі №906/969/25 (т.2, а.с.62-64).

В судовому засіданні 12.05.2026 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 16.06.2026, яку було продовжено до 29.06.2026.

У судовому засіданні 29.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 13.07.2026.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Коростишівської міської ради від 28.08.2018 №165 затверджено комплексну схему розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності по вул.Київська в м.Коростишеві (т.1, а.с.59).

09.08.2024 фізична особа-підприємець Абдулгадер Олена Ігорівна (відповідач) звернулась до Коростишівської міської ради із заявою щодо погодження на встановлення за земельній ділянці тимчасового павільйону за адресою вул.Київська 58 у м.Коростишів (т.1, а.с.26).

Не отримавши відповідного погодження Коростишівської міської ради, ФОП Абдулгадер О.І. без належних дозвільних документів розміщено тимчасовий торгівельний павільйон по вул.Київська 58 у м.Коростишів.

На заяву ФОП Абдулгадер О.І. Коростишівською міською радою надано письмову відповідь від 04.11.2024 № 08.1-14/297, що тимчасовий павільйон за адресою м.Коростишів, вул.Київська, 58 розташовується на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1822510100:01:009:0547, площею 0,11га, з цільовим призначенням 03.03 Для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, яка знаходиться в постійному користуванні КП "Коростишівська центральна районна лікарня ім.Д.І.Потєхіна". Встановлення зазначеного павільйону потребує виділення окремої земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням для здійснення торгівельної діяльності. Проект рішення про надання дозволу КП "Коростишівська центральна районна лікарня ім.Д.І.Потєхіна" щодо поділу земельної ділянки площею 0,11 та (кадастровий номер 1822510100:01:009:0547) на дві окремі земельні ділянки площею 0,1069 та площею 0,0031 га було розглянуто на засіданні 38 (позачергової) сесії (II пленарне засідання) Коростишівської міської ради, яке відбулось 25.10.2022, проте зазначений проєкт рішення не підтримано депутатами Коростишівської міської ради. Також ФОП Абдулгадер О.І. рекомендовано в найкоротший термін здійснити демонтаж незаконно встановленого тимчасового павільйону за вищевказаною адресою (т.1, а.с.37).

Однак відповідач жодних дій щодо демонтажу тимчасового павільйону не вчинила.

Розпорядженням міського голови Коростишівської міської ради від 25.10.2024 №284 створено комісію щодо перевірки дотримання фактичного використання площі при встановленні тимчасових споруд, зазначеної в рішеннях, по вул.Київській та затверджено її склад (т.1, а.с.50-51).

15.11.2024 комісією Коростишівської міської ради проведено перевірку дотримання і відповідності фактичного використання площі тимчасових споруд, зазначеної в рішеннях по вул.Київській у м.Коростишів.

За результатами засідання комісії щодо перевірки дотримання та відповідності фактичного використання площі при встановленні тимчасових споруд, зазначеної в рішеннях по вулиці Київській складений Протокол №4 від 19.11.2024, в якому зафіксовані виявлені порушення під час обстеження встановлених тимчасових споруд по вул.Київська з №48 по №110 у м.Коростишів. Із наведеного протоколу, вбачається, що ФОП Абдулгадер О.І. розміщено на земельній ділянці по вул.Київській, 58 тимчасову споруду розміром 3,1м х 6,1м, щодо якої не видавався паспорт прив`язки (т.1, а.с.20-25).

Прокурор доводить, що розміщення ФОП Абдулгадер О.І. тимчасової споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 1822510100:01:009:0547 по вул.Київській 58 без належних дозвільних документів є незаконним. Комплексною схемою розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженою рішенням Коростишівської міської ради від 28.08.2018 №165 також не передбачено розміщення жодних тимчасових споруд за вказаною адресою.

За інформацією, повідомленою Коростишівською міською радою у листах від 16.01.2025 №03-21/137 та від 25.02.2025 №03-21/507, ФОП Абдулгадер О.І., попереднє погодження на встановлення тимчасової споруди та паспорт прив`язки ТС за адресою: м.Коростишів, вул.Київська, 58 не видавалися (т.1, а.с.45-48)

Бердичівська окружна прокуратура направляла на адресу Коростишівської міської ради повідомлення на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" від 25.07.2025 №53/3-3398вих-25 про виявлені порушення з наданням можливості відреагувати на них, а у разі невжиття відповідних заходів прокуратурою буде ініційовано позов до суду в інтересах держави в особі даного органу місцевого самоврядування (т.1, а.с.56).

Листом від 30.07.2025 за №4510/-25 Коростишівська міська рада повідомила, що заходи на звільнення земельної ділянки від споруди, яка самовільно встановлена відповідачем, не будуть вживатись у зв`язку необхідністю нести додаткові фінансові витрати, та той факт, що прокурор має законні підстави на звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради (т.1, а.с.58).

Таким чином, оскільки суб`єктом владних повноважень протягом тривалого часу з моменту розміщення спірної тимчасової споруди не здійснено захисту законних інтересів територіальної громади та держави в цілому, Коростишівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про зобов`язання звільнити зайняту земельну ділянку із кадастровим номером 1822510100:01:009:0547 шляхом демонтажу за власний рахунок встановленої нею тимчасової споруди розміром 3.1м х 6.1м - торгового павільйону за адресою - вул.Київська, 58 у м.Коростишів.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Згідно з п.3 ч.1ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 ст.53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі№826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі№912/2385/18, 06.07.2021 у справі №911/2169/20, 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 виснувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

Прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч.1 ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно зі ст.80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частинами 5, 8 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (ч.1 ст.12 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів тощо.

Також положеннями ч.1 ст.10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належать, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Виходячи з наведених правових норм та аналізу обставин, встановлених при розгляді даної справи, саме Коростишівська міська рада є уповноваженим державою органом на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах щодо земельної ділянки комунальної власності.

Враховуючи, що компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, зокрема після отримання повідомлення прокуратури, вжито не було, й порушені інтереси держави залишаються незахищеними, керівник Бердичівської окружної прокуратури, дотримавшись вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради.

Позивач проти подання прокурором позову в його інтересах не заперечив, ініціативи щодо самостійного звернення до суду не висловив, водночас не спростував і твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, що по-суті вказує на його бездіяльність в цій частині, а відтак і правомірність звернення прокурора з відповідним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч.ч.1-3 ст.78 ЗК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальний власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

За приписами ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.2 ст.90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 391 ЦК України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод, зокрема заявити негаторний позов про демонтаж спорудженого на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16).

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 №633/211.

На виконання ч.4 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі Порядок №244).

Згідно з п.1.3 Порядку №244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до п.п.2.1, 2.20, 2.21 Порядку №244, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки ТС. Відхилення від паспорта прив`язки ТС не допускається.

Паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності (п.1.4 цього Порядку), типова форма якого поряд з іншими документами затверджена додатком 1 до Порядку, який містить, зокрема, форму схеми розміщення ТС із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (п.2.2 Порядку №244). Перелік документів, які додаються до заяви, наведено у п.2.3 цього Порядку, і є вичерпним.

За змістом п.п.2.4, 2.5 Порядку №244, відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю. У такому випадку строк розгляду заяви становить п`ятнадцять робочих днів.

Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає документи, зазначені у п.2.6 Порядку №244, які замовником отримуються самостійно. Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (п.2.7 Порядку №244).

Відповідно до п.п.2.23, 2.24, 2.25 Порядку, після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки. Паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника ТС, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив`язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних ТС).

Пунктами 2.30, 2.31 Порядку №244 визначено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється.

Матеріалами справи не підтверджено, що облаштування спірної тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності здійснено відповідачем з дотриманням зазначених вище правових норм. Відповідачка не надала суду доказів на підтвердження передачі їй в користування земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:009:0547 та отримання нею паспорта прив`язки на тимчасову споруду площею 3,1м х 6,1м по вул.Київській, 58 в м.Коростишеві, відповідно до Порядку №244, і такі в матеріалах справи відсутній. Відтак господарський суд вважає, що дана споруда встановлена відповідачем самовільно, без відповідного дозволу.

Відповідачка стверджує, що 20.10.2021 між нею та гр. ОСОБА_1 (третя особа) укладено договір оренди тимчасової споруди (кіоску) за адресою м.Коростишів вул.Героїв Небесної Сотні, 56 (на розі вулиці Київська, 58). Тобто, ФОП Абдулгадер О.І. не є власником тимчасової споруди (торгового павільйону) розміром 3,1м х 6,1м по вул.Київській, 58 в м.Коростишеві та не має повноважень щодо її демонтажу за власний рахунок.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Музика Г.Й. також вказує про приналежність їй торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого долучила до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу торгівельного кіоску від 21.11.2008 та копію договору оренди тимчасової споруди (кіоску) від 20.10.2021.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що 21.11.2008 між гр. ОСОБА_2 та гр. Музикою Галиною Йосипівною укладено договір купівлі-продажу торгівельного металевого кіоску (т.1, а.с.89).

20.10.2021 між фізичною особою Музикою Галиною Йосипівною (орендодавець/третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача) та фізичною особою-підприємцем Абдулгадер Оленою Ігорівною (орендар/відповідач) укладено договір оренди тимчасової споруди (кіоску), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування тимчасову споруду (к і о с к) та зобов`язався сплачувати орендодавцю орендну плату.

Пунктом 1.2. договору визначено місцезнаходження об`єкта: Житомирська область, м.Коростишів, вул.Героїв Небесної Сотні 56 (на розі вулиць Київська та Небесної Сотні, поблизу стоматологічної поліклініки.

Загальна площа об`єкта 15м.кв. (п.1.3. договору).

Тобто, вказаний договір оренди стосується іншої споруди - металевого кіоску площею 15м.кв., натомість обставини справи та надані докази свідчать про розміщення на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1822510100:01:009:0547 торгового павільйону площею 18,91м.кв. (3,1м х 6,1м), який виготовлений з полегшених конструкцій.

Із долученої відповідачем копії договору від 15.12.2020 про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії вбачається, що він укладений стосовно об`єкта, без зазначення його конкретної адреси, а звіти про стан розрахунків за енергопостачання містять адресу споживача - с. Козіївка, Коростишівський район, Житомирської області, а не вул. Київська 58 м.Коростишів (т.1, а.с.146-162).

Відтак вказані документи не є належним доказом у справі.

Правилами пожежної безпеки на ринках України, затверджених наказом МНС України від 17.01.2005 17.01.2005 №30 визначено, що павільйон - торговельний об`єкт у роздрібній торгівлі, який призначається для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщується в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців; кіоск - торговельний об`єкт для організації роздрібного продажу товарів, який має постійне просторове місцезнаходження, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце без торговельної зали для покупців та додаткової площі для розміщення запасу товарів.

Суд зауважує, що Коростишівською міською радою здійснено виїзне засідання комісії, з метою обстеження торгівельного павільйону за адресою вул.Київська, 58 в м.Коростишеві, про що складено відповідний акт комісійного обстеження тимчасової споруди - торгівельного павільйону встановленого за адресою вул.Київська, 58 в м.Коростишеві від 18.12.2025, у якому серед іншого встановлено, що тимчасова споруда фактично являється павільйоном, виготовленим за сучасними стандартами із металевих полегшених конструкцій, металопластикових вікон та 2 вхідних дверей та не є кіоском, який Музика Г.Й. передача відповідачці в оренду згідно договору від 20.10.2021 (т.1, а.с.180-181).

При цьому комісією виявлено факт демонтажу кіоску (ймовірно здаваного в оренду Музикою Г.Й. на розі вулиць Київська та Героїв Небесної Сотні) та облаштування бетонних стовпів для існуючого на даний час павільйону (т.1, а.с.198).

Крім того, матеріали справи свідчать, що саме ФОП Абдулгадер О.І. зверталась до Коростишівської міської ради та Департаменту патрульної поліції щодо отримання дозволу на розміщення тимчасової споруди за адресою вул.Київська, 58 в м.Коростишеві, а також що безпосередньо відповідач здійснює підприємницьку діяльність у спірній ТС.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що наявними доказами підтверджено факт незаконного розміщення ФОП Абдулгадер О.І. на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 1822510100:01:009:0547 тимчасової споруди - торгівельного павільйону площею 18,91кв.м. (3,1м х 6,1м) за адресою вул.Київська, 58 в м.Коростишеві.

Невжиття відповідачем заходів, спрямованих на звільнення частини земельної ділянки комунальної власності та демонтаж розміщеної на ній тимчасової споруди, суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні та земельному законодавству, що порушує право Коростишівської міської ради на користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою в інтересах територіальної громади.

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Згідно з ч.1ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

Судом досліджено докази, подані учасниками справи, їх аргументи та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін не береться до уваги, оскільки не спростовує вищенаведених висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом зобов`язання фізичній особі-підприємцю Абдулгадер Олені Ігорівні звільнити зайняту земельну ділянку із кадастровим номером 1822510100:01:009:0547 шляхом демонтажу за власний рахунок встановленої нею тимчасової споруди розміром 3.1м х 6.1м - торгового павільйону за адресою - вул.Київська, 58 у м.Коростишів.

Щодо розподілу судових витрат.

За змістом частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини 3 статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

При зверненні з цим позовом до суду, прокурор сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00грн, який суд покладає на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Фізичній особі-підприємцю Абдулгадер Олені Ігорівні ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звільнити зайняту земельну ділянку із кадастровим номером 1822510100:01:009:0547 шляхом демонтажу за власний рахунок встановленої нею тимчасової споруди розміром 3.1м х 6.1м - торгового павільйону за адресою - вул.Київська, 58 у м.Коростишів.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Абдулгадер Олени Ігорівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир, 10008, на розрахунковий рахунок UA5982017203431100011049, МФО 820172, ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 02909950)

- 3 028,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

2 прим.

1 - в справу;

2- Коростишівська окружна прокуратура через "Електронний суд";

3 - Коростишівська міська рада через "Електронний суд";

4- ФОП Абдулгадер О.І., РНОКПП НОМЕР_2 (рек. з повід);

5 - ОСОБА_1 через "Електронний суд"