Рішення № 138220947, 15.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 Справа № 904/1950/26За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський ваговий завод», м. Дніпро

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Союзцветметавтоматика», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 92 775,14грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Представники сторін : не викликались

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «Дніпровський ваговий завод» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «НВК «Союзцветметавтоматика» (відповідач) про стягнення 92 775,14грн. (в т.ч.: 85 000,00грн. - основний борг, 5141,30грн. - інфляційні витрати, 2 633,84грн. - 3%річних) попередньої оплати за непоставлений товар.

Ухвалою суду від 13.04.26р. було відкрито провадження у справі №904/1950/26, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження.

24.06.26р. до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «НВК «Союзцветметавтоматика» (відповідач) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач поміж іншого зазначає: жодні умови поставки не були узгодженими між сторонами, відповідач не отримував претензію від позивача, інфляційні та 3% річних не визнає, оскільки ним не було здійснено порушення зобов`язань, договір не був укладений та узгоджений між сторонами.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 119 ГПК України, враховуючи обставини на які вказує відповідач, рекомендації Ради суддів України від 02.03.22р. щодо роботи судів в умовах воєнного стану, встановлення різного роду строків, їх продовження, для всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, суд поновлює відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та приймає відзив до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Дніпровський ваговий завод» як покупцем ( позивач ) та ТОВ «НВК «Союзцветметавтоматика» як постачальником ( відповідач ) була досягнута усна домовленість про поставку збірного фундаменту. 02.10.24р. на виконання вказаної домовленості та на підставі виставленого ТОВ «НВК «Союзцветметавтоматика» рахунку-фактури №СФ-0000150 від 27.09.24р. ТОВ «Дніпровський ваговий завод» оплатив повну вартість товару у сумі 85 000,00 грн., що підтверджується платіжної інструкцією № 1584 від 02.10.24р. Проте, відповідач взятого на себе зобов`язання з поставки товару не виконав.

11.03.25р. ТОВ «Дніпровський ваговий завод» на адресу ТОВ «НВК «Союзцветметавтоматика» було направлено лист №ВВС-С-400/333 від 11.03.26р. з вимогою поставити товар за рахунком-фактурою №СФ-0000150 від 27.09.24р. або повернути кошти у сумі 85 000,00грн. протягом п`яти робочих днів з моменту отримання цього листа. Доказом направлення цього листа є опис вкладення до цінного листа АТ «Укрпошта» від 13.03.25р., накладна № 4908301018785 та фіскальний чек.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару та у добровільному порядку не повернув позивачу передоплату за вказаний товар у сумі 85 000,00 грн., останній вирішив звернутися до суду із цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

В силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання цього правочину позивачем 02.10.24р. оплачено вартість товару у сумі 85 000,00 грн., що підтверджується п/і №1584 від 02.10.24р., однак такий товар від відповідача на суму попередньої оплати позивач не отримав.

При цьому, судом визначено правову природу сплаченої суми коштів у розмірі 85 000,00грн. саме як оплату за збірний фундамент згідно рахунку-фактури №СФ-0000150 від 27.09.24р., тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань за договором зі здійснення попередньої оплати вищенаведеного товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем своїх зобов`язань.

Водночас судом встановлено, що відповідач оплачений позивачем товар на суму 85 000,00грн. на момент звернення того до суду з цим позовом та на час розгляду цієї справи не поставив. Докази, які спростовують вказані обставини, у матеріалах справи відсутні.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, припис частини 2 статті 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Беручи до уваги, що спірні правовідносини врегульовані статтею 693 ЦК України, а також зважаючи, що законом не визначено форму пред`явлення відповідної вимоги покупця про повернення передоплати за непоставлений товар, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 85 000,00 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості чи поставку позивачу погодженого між сторонами товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення з останнього вищенаведеної суми боргу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Позивач просить стягнути з відповідача 5 141,30 грн. інфляційних витрат за період з квітня 2025р. по лютий 2026р. та 2633,84 грн. - 3% річних за період з 28.03.25р. по 08.04.26р. Відповідач контррозрахунку не надав, вимогу заперечив. Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а сума 3 % річних у розмірі 2633,84 грн. та інфляційних витрат у сумі 5 141,30 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс «Союзцветметавтоматика» (50074, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Бизова, буд. 24, кв. 68 ; код ЄДРПОУ 31550930) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський ваговий завод» (49081, м. Дніпро, пр. Мануйлівський , буд. 73, офіс 611; код ЄДРПОУ 44133084): 85 000,00 грн. заборгованості , 5 141,30грн. інфляційних втрат , 2633,84 грн. - 3% річних та 2662,40 грн. - судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст.240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 15.07.26р.

Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.