Рішення № 138219837, 22.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3168/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку ст.625 ЦК України,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 3 % річних у розмірі 76119,89 грн та інфляційні в розмірі 251034,09 грн за період прострочення виконання рішення суду з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, а також судовий збір у розмірі 4907,31 грн у рівних частках з кожного 2453,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Рівненський міський суд рішенням від 12 травня 2010 року у справі № 2-921/10 встановив прострочення виконання кредитних зобов`язань та наявність заборгованості за кредитними договорами № 11341619000 та № 11348553000 у розмірі 66636 дол.США та 41196,15 дол.США, неустойка по 500 грн по кожному договору, пеня в розмірі 1213,87 грн та 1003,99 грн, а всього у гривневому еквіваленті 838810,89 грн та вирішив стягнути на користь ПАТ "УкрСиббанк" солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за вказаними договорами у загальній сумі 838810,89 грн та судові витрати у сумі 1820 грн. АТ "УкрСиббанк" простив позичальнику кредитну заборгованість за кредитним договором № 11348553000. Однак, залишаються невиконаними зобов`язання щодо погашення боргу за кредитним договором №11341619000. Рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором №11341619000 не виконано відповідачами у добровільному порядку та наразі перебуває на примусовому виконанні у Відділі ДВС у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 3 моменту подання позову було сплачено лише 400,28 грн. Залишок несплаченого боргу за кредитним договором №11341619000 становить 517677.66 грн. Виконання рішення суду триває. За прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №11341619000 у розмірі 517677,66 грн необхідно стягнути солідарно з відповідачів 3 % річних у розмірі 76119,89 грн та інфляційні у розмірі 251034,09 грн за період прострочення виконання рішення суду з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року.

У відзиві на позовну заяву, який поданий в межах 15-денного строку з дня отримання стороною відповідача доступу до матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Зражевський О.В., позов визнає частково в сумі 146966,31 грн. Заперечення проти решти позовних вимог мотивує тим, що розрахунок заборгованості, зазначений в змісті позовної заяви, не відповідає вимогам законодавства України, оскільки охоплює період близько 5 років з усього періоду невиконання рішення починаючи з 2010 року, проведений з порушенням вимоги дотримання строку позовної давності, а також при розрахунку заборгованості в неї безпідставно включені суми пені та неустойки, на які ст.625 ЦК України не може поширюватися. Розрахунок заборгованості повинен проводитися від основного боргу, який складає 476009,45 грн, а не 517677,66 грн, від якої проводив розрахунок позивач. Позивач фактично самостійно обрав період розрахунку суми заборгованості починаючи з 02 квітня 2017 року - як початок періоду нарахування до 23 лютого 2022 року (строку завершення обрахунку), хоча фактично невиконання судового рішення мало місце з часу його прийняття і набрання ним законної сили, тобто з 2010 року. Так як порушення по невиконанню рішення суду про сплату судового збору є триваючим, відповідач вважає правильним розрахунок заборгованості в межах 3-річного строку давності пред`явлення вимоги, а саме за період часу з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 (дату закінчення нарахування, яку вказав позивач). З урахуванням 3-річного строку пред`явлення вимоги, сума заборгованості відповідача повинна складати не 327153,98 грн, а всього 146966,31 грн (42879,97 грн 3 % річних + 104086,34 грн збитків від інфляції).

У відповіді на відзив представник позивача Гладиш Я.М. зазначила, що з урахуванням положень п.12, 18, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України вимоги банку щодо стягнення 3 % річних та інфляційних за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року заявлені в межах строку позовної давності.

У запереченнях представник відповідача вказав, що базою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є сума основного боргу, не обтяжена іншими нарахуваннями. Отже, 3 % річних та інфляційні втрати нараховуються виключно на суму основного боргу, а не на суму пені, неустойки чи інших санкцій. Продовження та зупинення строку позовної давності (карантин та воєнний стан) не скасовують сам 3-річний строк і не дають права стягувати суми за період, що виходить за межі останніх 3 років перед поданням позову. Вони лише продовжують/зупиняють перебіг давності для тих вимог, щодо яких давність ще не сплинула.

Ухвалою від 23 лютого 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

У відповіді на відзив від 18 травня 2026 року представник позивача Гладиш Я.М. просить розглядати справу за відсутності представника АТ "УкрСиббанк".

У заяві від 22 червня 2026 року представник відповідача Зражевський О.В. просить розгляд справи проводити без участі відповідача ОСОБА_2 та її представника.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання вважається повідомленим своєчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 29 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (нині Акціонерне товариство "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11341619000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), а 02 лютого 2009 року - додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11341619000 від 29 квітня 2008 року (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації).

В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 11341619000 від 29 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 29 квітня 2008 року укладений договір поруки № 201481.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2010 року у справі №2-921/10, яке набрало законної сили 26 травня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_1 ,

ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договорами про надання споживчого кредиту № 11341619000 від 29 квітня 2008 року та № 11348553000 від 22 травня 2008 року в сумі 838810,89 грн, а також судові витрати у сумі 1820 грн.

Заборгованість за кредитним договором № 11348553000 від 22 травня 2008 року АТ "УкрСиббанк" анульована, про що свідчить повідомлення про анулювання боргу від 14 жовтня 2014 року.

04 листопада 2014 року державний виконавець Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смик М.О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 45275056 з примусового виконання виконавчого листа № 2-921/2010, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 08 грудня 2010 року (сума грошових коштів, які підлягають стягненню згідно заяви стягувача - 518077,94 грн).

Залишок заборгованості відповідачів за кредитним договором № 11341619000 від 29 квітня 2008 року становить 517677,66 грн.

За розрахунком позивача, три проценти річних від простроченої суми 517677,66 грн, що підлягає стягненню за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2010 року у справі № 2-921/10, за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року становлять 76119,89 грн, інфляційні втрати - 251034,09 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2012 року у справі № 2-5284/11 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 присвоєно дошлюбне поізвище "Кравчук".

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом ст.524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

За положеннями ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином у встановлені строки, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, а грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Суд встановив, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2010 року у справі № 2-921/10 стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість, зокрема за кредитним договором № 11411619000 від 29 квітня 2008 року в сумі 518077,94 грн, яка станом на час розгляду справи становить 517677,66 грн.

Докази виконання відповідачами вказаного судового рішення у справі відсутні.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи, що невиконання відповідачами зобов`язання триває, позивач вправі вимагати сплати відповідно до ст.625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат унаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Доводи представника відповідача щодо безпідставного включення позивачем при розрахунку заборгованості сум пені та неустойки не заслуговують на увагу.

Застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України у цій справі зумовлене невиконанням відповідачами грошового зобов`язання, визначеного рішенням суду, складовою якого є не лише сума основного боргу, а й суми пені та неустойки.

Оскільки рішенням суду стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 11341619000 від 29 квітня 2008 року в сумі 518077,94 грн, однак це зобов`язання відповідачі не виконали, здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму заборгованості 517677,66 грн (станом на дату подання позову) є правомірним.

Не заслуговують на увагу твердження представника відповідача про проведення позивачем розрахунку з порушенням вимоги дотримання строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц вказала, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався та був відмінений 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває донині.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Цей Закон набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року, який набрав чинності 30 січня 2024 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

У постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Оскільки у цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо вимог про стягнення коштів в порядку ст.625 ЦК України не спливла, так як невиконання відповідачами рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором триває, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 22 лютого 2022 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обгрунтованими.

За встановлених у справі обставин позов належить задовольнити.

За правилами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 2453,65 грн з кожного.

На підставі наведенного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов Акціонерного товариства Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку ст.625 ЦК України.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" три проценти річних від простроченої суми в розмірі 76119 (сімдесят шість тисяч сто дев`ятнадцять) грн 89 коп та інфляційні втрати в розмірі 251034 (двісті п`ятдесят одна тисяча тридцять чотири) грн 09 коп за період прострочення виконання рішення суду з 02 квітня 2017 року по23 лютого 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" 2453 (дві тисячі чотириста п`ятдесят три) грн 65 коп у відшкодування судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" 2453 (дві тисячі чотириста п`ятдесят три) грн 65 коп у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк", місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.2/12; код ЄДРПОУ 09807750;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя