Ухвала суду № 138219805, 15.07.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2882/26

15 липня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3 (дистанційно)

обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно)

захисника ОСОБА_5 (дистанційно)

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62026240030004618 від 07.05.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62026240030004618 від 07.05.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.

Посилаючись на обґрунтованість оголошеної ОСОБА_4 підозри та наявність ризиків, визначених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України просить суд продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на відсутність визначених ст.177 КПК України ризиків. Просять обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд, розглянувши подане прокурором клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, близько 06 год. 00 хв. 03.04.2026 (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на службі) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , натомість перебував поза місцем служби, проводив час на власний розсуд та обов`язки військової служби не виконував до 10 год. 46 хв. 21 травня 2026 року, коли був затриманий працівниками правоохоронних органів та його протиправна діяльність припинена.

21.05.2026 ОСОБА_4 затримано та повідомлено останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2026 року до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 липня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом встановлено, що обвинуваченому інкриміновано вчинення злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Обгрунтованість підозри щодо ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, а саме: актом службового розслідування військової частини за фактом вчинення вищевказаного правопорушення, протоколами допиту свідків, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Суд враховує, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що оскільки обвинувачений ОСОБА_4 ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, знає місце проживання свідків у кримінальному провадженні, що дає підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно на них впливати, чинити фізичний, психологічний тиск на свідків, заради зміни показань з метою зменшення чи ухилення від відповідальності.

Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження доказів, який закріплений у ч.1 ст.23 КПК України, свідки судом ще не допитані, а надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.

Суд також враховує, що фактично обвинувачений вчинив вказане кримінальне правопорушення під час виконання службових обов`язків, порушуючи вимоги ст.65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, що у подальшому і слугувало причинно-наслідковим зв`язком настанню негативних наслідків для держави України під час відсічі збройної агресії рф та дискредитації ЗС України, що також свідчить про можливість обвинуваченогопродовжувати вчиняти такий злочин та/або вчинити новий злочин чи інше суспільно-небезпечне діяння.

Відтак судом встановлено, що на даний час є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Під час розгляду клопотання було доведено, що вищевказані ризики, які попередньо були встановлені слідчим суддею при постановленні ухвали від 22 травня 2026 року про обрання запобіжного заходу не зменшилися.

Крім того, ч.8 ст.176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України, тобто тримання під вартою.

Відтак, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, запобігання його переховуванню від суду, впливу на свідків, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у межах строку, встановленого ст.331 КПК України, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 206, 208, 331, 369-372 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 /шістдесят/ днів, тобто до 12 вересня 2026 року,з утриманням в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

СуддяОСОБА_1