Рішення № 138219701, 15.07.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/945/26

Провадження № 2/548/596/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2026 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у приміщенні суду м. Хорола у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Представник позивача Лановий Є.М. 22.04.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд", діючи в інтересах свого довірителя, звернувся до Хорольського районного суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 18.12.2020 між ТОВ ''Алекскредит" та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір про надання кредиту № 4304139. Відповідно до умов договору відповідач отримав від кредитодавця кредитні кошти у розмірі 12000,00 грн, які були перераховані на вказану останнім банківську картку.

29.10.2025 ТОВ ''Алекскредит" та ТОВ "Секвоя Капітал" уклали договір факторингу № 29/10-2025, за яким до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 4304139 від 18.12.2020.

31.10.2025 ТОВ ''Алекскредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Солвеніс" уклали договір факторингу № ДФ-31102025, за яким до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 4304139 від 18.12.2020.

У зв`язку із непогашенням отриманого кредиту відповідачем, заборгованість останнього становить 79867,20 грн, з яких заборгованість по кредиту - 12000,00 грн, за процентами - 67867,20 грн, яку позивач прохає стягнути із останнього на свою користь разом із судовими витратами.

Ухвалою судді Старокожка В.П. від 24.04.2026 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідача не надходив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Слід вважати відповідача ОСОБА_1 належним чином повідомленим про відкриття провадження у цій справі, оскільки відповідні судові документи, що повернулися до суду із відміткою про відсутність адресата, надіслані безпосередньо за місцем його реєстрації - АДРЕСА_1 .

Представник позивача у позовній заяві прохав про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні за його відсутності.

02.07.2026 представник позивача Щава Є.В. за допомогою підсистеми "Електронний суд" надіслала до суду клопотання про витребування доказів, а саме інформації від АТ КБ "Приватбанк" щодо належності банківської картки ОСОБА_1 та зарахування на цю картку коштів за кредитним договором у вказані час та дату. Прохала поновити позивачу пропущений строк для подання цього клопотання.

Ухвалою суду від 14.07.2026 у задоволенні клопотання представника позивача відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.

18.12.2020 між ТОВ ''Алекскредит" та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір про надання кредиту № 4304139. Відповідно до умов договору відповідач отримав від кредитодавця кредитні кошти у розмірі 12000,00 грн, які були перераховані на вказану останнім банківську картку. Строк кредитування за лояльними (покращеними) умовами - 28 днів, за загальними умовами кредитування - 208 днів, тобто до 14.07.2021, з яких базовий період - 28 днів, спеціальний - 180 днів.

Процентна ставка фіксована за лояльними (покращеними) умовами кредитування до 15.01.2021 - 372,30% річних (1,02% в день); за загальними: до 15.01.2021 - 620,50% річних (1,70% в день), до 14.07.2021 - 1095,00% річних (3% в день).

Перерахування коштів в сумі 12000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , вказану позичальником, доводиться довідкою ТОВ "ФК "Елаєнс" від 02.11.2024.

29.10.2025 ТОВ ''Алекскредит" та ТОВ "Секвоя Капітал" уклали договір факторингу № 29/10-2025, за яким до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 4304139 від 18.12.2020, що підтверджується копією договору факторингу та витягу із реєстру боржників до цього договору. Відповідно до цього реєстру загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на дату відступлення права вимоги складає 79867,20 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 67867,20 грн - заборгованість за процентами.

Вказаний розмір заборгованості та її складові відповідають розрахунку заборгованості, складеному первісним кредитором станом на 29.10.2025 (дату відступлення права вимоги). Як вбачається із цього розрахунку, відповідач оплат за кредитом не вносив, нарахування процентів за кредитом здійснювалося за загальними умовами кредитування до 14.07.2021.

31.10.2025 ТОВ ''Алекскредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Солвеніс" уклали договір факторингу № ДФ-31102025, за яким до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 4304139 від 18.12.2020, що підтверджується копією договору факторингу та витягу із реєстру боржників до цього договору. Відповідно до цього реєстру загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на дату відступлення права вимоги залишилася незмінною та складає 79867,20 грн.

Станом на дату звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідачем не погашена, доказів протилежного суду не надано.

У позовній заяві представник позивача прохає стягнути із відповідача вищевказану заборгованість у сумі 79867,20 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 67867,20 грн - заборгованість за процентами разом із судовими витратами.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.ч.1,2 ст. 1046 ЦК).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;

3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч.1 - 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 536 ЦК України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Указаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9510/12.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог. Так, матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги позивача до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 4304139 від 18.12.2020.

Цей договір, як і договори факторингу від 29.10.2025 та 31.10.2025 є чинними, доказів повного погашення заборгованості ні позивачу, ні попередньому кредитору відповідачем не надано, а тому вимога позивача про стягнення з нього заборгованості в сумі 79867,20 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 67867,20 грн - заборгованість за процентами ґрунтується на законі та підлягає до задоволення.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, сторонніх та неправомірних нарахувань не містить, відповідачем не спросований.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

По справі позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 4304139 від 10.04.2026.

Зважаючи на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню ці судові витрати.

У позовній заяві позивач прохає стягнути із відповідача понесені ним судові витрати в частині отриманої професійної правничої допомоги в сумі 6000,00 грн.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд доходить до таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги адвоката згідно з договором про надання правової допомоги № 43657029/03 від 02.01.2026 від 02.12.2024 з додатковою угодою від 27.03.2026 до нього, укладених між адвокатом Міньковською А.В. та позивачем, детального опису робі (наданих послуг), акту надання послуг на суму 6000,00 грн від 27.03.2026, приймання-передачі наданих послуг, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на юридичну (правничу) допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт понесення таких витрат та їх розмір.

Клопотання про неспівмірність таких витрат відповідачем не надано, їх розмір не заперечувався. Отже, суд вважає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн та необхідність їх стягнення із відповідача.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 526, 611, 615, 1049, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Солвентіс" заборгованість за договором про надання кредиту № 4304139 від 18.12.2020 у загальному розмірі 79867 (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 20 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Солвентіс" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та 6000 (шість тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Солвентіс", адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, 29-31, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий