Рішення № 138218597, 14.07.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/790/26

Провадження по справі №2/276/685/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №1693113 від 03.07.2024 року у розмірі 20700 грн. та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.07.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1693113 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Позивач зазначає, що 15.07.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1693113 складає: 20700 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №1693113 від 03.07.2024 становить: заборгованість за сумою кредиту 3000 грн; заборгованість по відсотках - 16200 грн; пеня, штраф 1500 грн; загальна заборгованість 20700 грн.

З метою захисту порушених прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява проти розгляду справи у спрощеному провадженні, в якій він просить призначити розгляд цивільної справи №276/790/26 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 29.05.2026 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача та до його електронного кабінету.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження і постановити заочне рішення.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.07.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1693113 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який був підписаний електронним підписом позичальника Е551, згідно з яким товариство надало відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 360 днів.

Згідно з п. 1.5 договору стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту.

Відповідно до пункту 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

ТОВ «Слон Кредит» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , перерахувавши йому 3000,00 грн кредитних коштів на банківську картку, яку останній вказав в у пункті 2.1 кредитного договору. Факт отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250815-1704 від 15.08.2025 року.

Згідно наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за Договором №1693113 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, проценти та тіло кредитуне сплачував, в зв`язку із чим, заборгованість відповідача складає 20700 грн, з яких: 3000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 16200 грн заборгованість за процентами; 1500 грн - пеня, штраф.

15.07.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-23/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Сторони зазначеного договору факторингу у повному обсязі виконали взяті на себе зобов`язання, зокрема, ТОВ «Свеа Фінанс» перерахувало ТОВ «Селфі Кредит» обумовлений у пункті 2.2 договору факторингу розмір фінансування за реєстром боржників (а.сп. 32-36).

Відповідно до витягу з реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу від 15.07.2025 року №01.02-23/25, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором споживчого кредиту №1693113 в сумі 20700 грн з яких: 3000 грн заборгованість по основному боргу; 16200 грн заборгованість за процентами; 1500 грн - пеня, штраф.

Позивачем будь яких нарахувань не здійснювалось.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов`язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.

З огляду на вказане, враховуючи несплату відповідачем заборгованості за тілом кредиту, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також нараховано проценти за період з 03.07.2024 року по 28.06.2025 року в межах строку дії кредитного договору, розмір яких згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1693113 від 03.07.2024 становить 16200 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач платежі за нарахованими відсотками не здійснював, а тому, враховуючи умови кредитного договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 16200 грн підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті регулюються Законом України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, від 22.11.2023 який набрав чинності 24.12.2023 внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема до статті 8, яка визначає порядок визначення реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальну вартість кредиту для споживача.

Внесеними змінами обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, який не може перевищувати 1 % (п. 5 ч. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до пункту 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Кредитний договір між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 був укладений 03.07.2024, тобто після набрання чинності змінами, внесеними до Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», які набрали чинності 24.12.2023 розмір відсотків, встановлених договором із 24.12.2023 по 22.04.2024 не може перевищувати 2,5%, із 23.04.2024 по 20.08.2024 -1,5%, а із 21.08.2024 - 1,0%.

Судом встановлено, що кредитодавцем за період із 03.07.2024 по 20.08.2024 нараховувались відповідачу відсотки за стандартною процентною ставкою 1,5 %, що не перевищує встановлений законодавством розмір.

Однак, починаючи із 21.08.2024 - розмір денної відсоткової ставки згідно з нормами Закону № 3498-IX, від 22.11.2023 не може бути більшим - 1,0%, отже нарахована кредитодавцем заборгованість за відсотками за період із 21.08.2024 по 28.06.2025 за ставкою 1,5% не відповідає його вимогам.

Таким чином, розмір заборгованості за відсотками, які підлягають стягненню із відповідача за період із дати укладення договору - 03.07.2024 по 20.08.2024 складає 2205 грн (3000,00 грн х 1,5% х 49 днів), а за період із 21.08.2024 по 28.06.2025 9330 грн (3000,00 грн х 1% х 311 днів). З огляду на вказане, загальна сума процентів за користування кредитними коштами, яка відповідає умовам укладеного з відповідачем кредитного договору та не суперечить нормам Закону № 3498-IX від 22.11.2023, складає 11535 грн (2205 грн + 9330 грн).

З огляду на вказане, стягненню з відповідача підлягає прострочений залишок процентів за користування кредитними коштами в розмірі 11535 грн, оскільки нарахування позивачем процентів за період з 21.08.2024 по 28.06.2025 за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,50 % на день перевищує розмір, встановлений законодавством, а тому є неправомірним.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу за договором в розмірі 1500,00 грн, то суд дійшов такого висновку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно з п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, а положення Цивільного кодексу покращують становище споживача та є пріоритетним у застосуванні.

Крім того, Закон України "Про правотворчу діяльність", який набрав чинності 20.09.2023, визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.

Так, ч.2 ст. 66 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.

Частиною 3 ст. 66 вказаного закону визначено, що у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:

1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті);

2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.

Нормами пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України не передбачено винятків щодо його застосування, зокрема, у сфері споживчого кредитування.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України (пункти 17-18 постанови).

Таким чином, оскільки кредитний договір №1693113 був укладений сторонами 03.07.2024 року та діяв в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована Товариством неустойка (штраф) у розмірі 1500,00 грн. не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою ЦК України звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.

Враховуючи викладене, позов у частині стягнення з відповідача штрафу (пені), нарахованого за кредитним договором, задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1693113 від 03.07.2024 року у загальному розмірі 14535 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000 грн, заборгованість за відсотками 11535 грн.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, то, враховуючи часткове задоволення позову (70%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1863,68 грн (2662,4 х 70%) судового збору.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598-599, 610-612, 614, 615, 623, 625-629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитними договором №1693113 від 03.07.2024 року в розмірі 14535 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 3000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредитом, 11535 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) гривень 68 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул.Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Д.О. Бобер