Ухвала суду № 138216994, 14.07.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/477/26

Номер провадження 2/383/491/26

УХВАЛА

14 липня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Зербул С.В.,

представника відповідача Бобринецької міської ради Кіровоградської області - Рожкована С.М.,

представника відповідача Відділу «Центру надання адміністративних послуг» Бобринецької міської ради «Центр Дії» - Мельнікової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу № 383/477/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Бобринецької міської ради Кіровоградської області та Відділу «Центру надання адміністративних послуг» Бобринецької міської ради «Центр Дії» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.

14 липня 2026 року від представника відповідача Бобринецької міської ради Кіровоградської області Кравченко Л.Г. до суду надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача Бобринецької міської ради Кіровоградської області Рожкован С.М. в судовому засіданні підтримав заяву та додав, що аналогічний позов між тими самими сторонами про той самий предмет вже розглядається адміністративним судом.

Представник відповідача Відділу «Центру надання адміністративних послуг» Бобринецької міської ради «Центр Дії» Мельнікова Н.В. не заперечила проти задоволення заяви про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, врахувавши підставу та предмет позову, дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Бобринецької міської ради в особі відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бобринецької міської ради «Центр Дії» щодо надання неповної відповіді на адвокатські запити адвоката Гриців Ольги Ярославівни від 10.03.2026 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зобов`язати Бобринецьку міську раду в особі відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бобринецької міської ради «Центр Дії» надати адвокату Гриців Ользі Ярославівні інформацію, запитувану нею в адвокатських запитах у формі витягу, довідки або іншого офіційного документа з Реєстру територіальної громади стосовно реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , за період з 2012 по 21.07.2024 (включно), а саме: адреси зареєстрованого місця проживання, дати реєстрації місця проживання, дати зняття з реєстрації (у разі наявності), орган (суб`єкт), який здійснив відповідні реєстраційні дії.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Завданням та метою положень пункту 1 статті 6, що вимагає, щоб суди були «встановлені законом», є забезпечення того, щоб судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежала від розсуду органів виконавчої влади, а регулювалася законом, що приймається Парламентом. Проте це не означає, що делеговане законодавство є як таке неприйнятним у справах, що стосуються судової гілки влади. Пункт 1 статті 6 не вимагає від законодавчого органу врегульовувати кожну деталь у цій сфері шляхом прийняття офіційного акту Парламенту, якщо законодавчий орган встановить хоча б організаційну структуру судової влади (див. доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Лео Цанд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76).

Суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду, а саме: від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17(пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 (пункти 37-42), від 12 грудня 2024 року у справі № 990/133/24 (пункти 70-71).

Варто зазначити, що характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Своєю чергою приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Водночас до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Ключовим у розв`язанні питання юрисдикційної належності цього спору є те, чи є запитувана в адвокатському запиті позивача інформація публічною.

Інформація у розумінні статті 1 Закону України «Про інформацію» означає будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

За приписами статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про інформацію» за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) обумовлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно зі статтею 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.

Водночас частиною першою статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Правове регулювання відносин щодо внесення і розгляду адвокатського запиту визначено статтею 24 Закону № 5076-VI, зокрема, детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено адвокатський запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат.

Так, адвокатським запитом є письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Наведене свідчить, що питання права на отримання запитуваної інформації перебуває у площині двох законів, а саме Закону № 2939-VI та Закону № 5076-VI.

У справі, що розглядається предметом позову цій справі є оскарження позивачем бездіяльності відповідача щодо ненадання запитуваних в адвокатському запиті ОСОБА_1 від 10.03.2026 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто неналежного розгляду такого адвокатського запиту та просила надати конкретну інформацію, що перебуває у володінні Бобринецька міська рада Кіровоградської області, в особі відділу Центр надання адміністративних послуг Бобринецької міської ради Центр Дії.

Таким чином, спірні правовідносини, які склались у цій справі, не мають цивільно-правового компоненту, адже спір між сторонами виник виключно у площині публічно-правових відносин.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) визначено, що якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Приписи закону «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.

Враховуючи вищевикладене, наведені приписи законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що заява представника відповідача Бобринецької міської ради Кіровоградської області Рожкован С.М. про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України є обґрунтованою. Дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір є публічно-правовими у розумінні КАС України, тому на підставі пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України дана справа підлягає закриттю.

Правова позиція суду зі спірно питання узгоджується також з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від від 07.04.2026 у справі № 520/27910/25.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

Керуючись, п.1 ч. 1 ст.255, ст.ст. 2, 12, 13, 256,260, 261, 353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 383/477/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Бобринецької міської ради Кіровоградської області та Відділу «Центру надання адміністративних послуг» Бобринецької міської ради «Центр Дії» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що розгляд зазначеного спору віднесено до юрисдикції адміністративного суду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України та у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення скороченої частини, з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 15.07.2026.

Суддя І. М. Адаменко