Рішення № 138216607, 13.07.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8228/25

2/214/626/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Авдєєва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження цивільну справу №214/8228/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопкова М.С. звернулась до суду з позовною заявою шляхом подання через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №248249754 від 23.12.2023, у загальному розмірі 61 917,96 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 13 599,88 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 48 318,08 грн.; стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2 422,40 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 23.12.2023 між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №248249754 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач ОСОБА_1 використовуючи мережу Інтернет, здійснила реєстрацію на офіційному веб-сайті кредитодавця, створила особистий кабінет, заповнила та подала заявку на отримання кредиту, в якій зазначила свої персональні дані, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, контактний номер телефону, адресу електронної пошти, реквізити платіжної картки та адресу проживання. Перед укладенням кредитного договору кредитодавцем було здійснено перевірку (верифікацію) наданих відповідачем даних, у тому числі перевірку належності платіжної картки, зазначеної у заявці. Кредитний договір №248249754 від 23.12.2023 підписано відповідачем ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на фінансовий номер телефону, який є електронним підписом у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору, відповідачу надано кредитні кошти у сумі 13 600 грн., які підлягали поверненню на умовах строковості, зворотності та платності, із сплатою процентів за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором. Після підписання договору кредитодавцем перераховано грошові кошти у повному обсязі на платіжну картку відповідача, вказану у заявці. Однак відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 61 917,96 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами за користування кредитом.

28.11.2018 між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01 та ряд додаткових угод, у відповідності до умов яких ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права вимоги за кредитним договором №248249754 від 23.12.2023, укладеним між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .

У подальшому, 10.10.2024 між ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №10/1024-01. Надалі, ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №248249754 від 23.12.2023, у загальному розмірі вимог 61 917,96 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси дійсного кредитора - ТзОВ «ЮНІТ КАПТІАЛ», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувані докази надійшли на адресу суду 11.11.2025.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

26.08.2025 від представника відповідача - адвоката Мартинюк М.Р. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача у поданому відзиві заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за спірним кредитним договором, оскільки не підтверджено безперервного переходу такого права від первісного кредитора - ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», через усі ланки відступлення права вимоги. Зокрема, представник відповідача вказувала, що договори факторингу, на які посилається позивач, не містять належної індивідуалізації спірного зобов`язання та не дозволяють ідентифікувати саме право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , як предмет відступлення, що, на її думку, свідчить про відсутність належного предмета правочинів про відступлення права вимоги. Крім того, представник відповідача посилалася на відсутність у матеріалах справи належних доказів повідомлення ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» боржника ОСОБА_1 про відступлення права вимоги, що, на її переконання, порушує порядок заміни кредитора у зобов`язанні та умови кредитного договору. Також представник відповідача зазначала, що на момент укладення первісного договору факторингу у ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не існувало визначеного права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, на думку представника відповідача, відступлення майбутніх та невизначених вимог є таким, що не відповідає вимогам цивільного законодавства. У зв`язку з наведеним представник відповідача вважає, що ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не набув статусу належного кредитора у спірних правовідносинах, а отже, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, представник відповідача заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн., вважаючи його завищеним та таким, що не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності. Представник відповідача зазначає, що дана справа не є складною, не потребувала значного обсягу правової чи технічної роботи, а також значних витрат часу. Предмет спору є типовим та стосується одного епізоду кредитних правовідносин, без значного обсягу доказової бази чи складних правових питань. Крім того, заявлений розмір витрат є неспівмірним із судовою практикою в аналогічних справах, де розмір витрат на правничу допомогу значно нижчий (від 1 900 до 3 400 грн.), що свідчить про завищеність заявленої суми. Середня вартість правничої допомоги в аналогічних справах становить близько 2 564,32 грн., що підтверджує непропорційність заявлених витрат. У зв`язку з викладеним, представник відповідача вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню з 7 000,00 грн. до 2 564,32 грн. або до іншого обґрунтованого судом розміру.

29.08.2026 від представника ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопкової М.С., через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», до суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача заперечив проти доводів відповідача та просив їх відхилити як безпідставні. Зазначив, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє та не змінює його обов`язку щодо належного виконання кредитного зобов`язання, а лише надає право виконати його первісному кредиторові. Посилався на положення ст.ст.516, 517 ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» та відповідну судову практику Верховного Суду. Також представник позивача вказав, що право вимоги за кредитним договором було послідовно відступлене від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі укладених договорів факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги. На думку позивача, перехід права вимоги відбувався у момент підписання сторонами відповідних реєстрів прав вимоги (реєстрів боржників), які є невід`ємними частинами договорів факторингу та належним чином підтверджують факт такого переходу. Крім того, представник позивача зазначив, що надані до позовної заяви витяги з реєстрів прав вимоги містять усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та є належними і допустимими доказами набуття позивачем права вимоги до відповідача. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, посилаючись на подані докази їх понесення та положення ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 23.12.2023 між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №248249754, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 13 600,00 грн. Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом акцепту позичальником публічної оферти кредитодавця та підписання договору з використанням одноразового ідентифікатора «KMES-9692», який був направлений на фінансовий номер телефону позичальника. Перед укладенням кредитного договору позичальник самостійно, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, у якій зазначив свої персональні дані, контактну інформацію, реєстраційні дані, а також реквізити банківської платіжної картки для перерахування кредитних коштів, та пройшов процедуру верифікації. Також позичальник підтвердив ознайомлення та згоду з умовами кредитування, зокрема з умовами публічної оферти, індивідуальними умовами кредитного договору та правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору та розміщені у вільному доступі на офіційному веб-сайті кредитодавця. Факт укладення кредитного договору підтверджується здійсненням позичальником акцепту умов договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису. Згідно з умовами договору, кредитодавець виконав свій обов`язок та перерахував ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 13 600,00 грн. на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені позичальником під час оформлення заявки, що підтверджується платіжними документами, наявними у матеріалах справи. Таким чином, між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо предмета договору, розміру кредиту, строку його повернення, порядку нарахування та сплати процентів, що свідчить про належне укладення кредитного договору та виникнення між сторонами договірних зобов`язань.

Відповідач ОСОБА_1 підписанням кредитного договору підтвердила, що перед укладенням цього кредитного договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; вказана в ч.1-2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті. Також, відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма Правилами надання грошових коштів в кредит ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст.628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №248249754 від 23.12.2023 дійсно укладений сторонами правочину - ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, з наданих суду позивачем доказів вбачається, що відповідач вчинила певну сукупність конклюдентних дій у чітко визначеній послідовності, спрямовану на отримання кредиту від ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що підтверджується заявкою щодо дій позичальника в ІТС товариства, сформованій від 23.12.2023. Доказів зворотного відповідач суду не надала, як і не спростувала факт укладення договору.

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника - ОСОБА_1 , її персональні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , на який відправлено одноразовий ідентифікатор «KMES-9692», в якості аналога власноручного підпису позичальника. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача ОСОБА_1 - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Цього ж дня відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №248249754 від 23.12.2023, який містить деталізовану інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Судовим розглядом також встановлено, що ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за кредитним договором №248249754 від 23.12.2023 виконало належним чином, здійснивши 23.12.2023 безготівкове перерахування коштів Moneyveo SFD Visa Transfer, на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у сумі 13 600 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.12.2023 та довідкою ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за №248249854/23052025/Э від 23.05.2025.

За інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду від 20 серпня 2025 року про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 банком дійсно було емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , фінансовий номер телефону клієнта НОМЕР_2 . На вказану платіжну картку № НОМЕР_3 , за період з 23.12.2023-23.12.2023 було зараховано кошти в сумі 13 600 грн., деталі операції: «payway1*tr4av, Visa Direct», на підтвердження чому надано виписку по рахунку за 23.12.2023, де вказана операція відображена у хронологічній послідовності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №248249754 від 23.12.2023 щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування кредитом. З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки за особовим рахунком убачається, що станом на дату звернення до суду заборгованість за вказаним кредитним договором становить 61 917,96 грн., з яких: 13 599,88 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 48 318,08 грн. - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено лише один платіж - 20.01.2024 у сумі 2 323,00 грн., з яких 2 322,88 грн. зараховано в рахунок погашення нарахованих процентів, а 0,12 грн. - у рахунок погашення основної суми боргу. Після зазначеної дати будь-яких платежів на виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 не здійснювала, у зв`язку з чим утворилася вказана заборгованість.

Доводи представника відповідача щодо недоведеності позовних вимог у частині наявності та розміру заборгованості суд оцінює критично. Так, відповідачем ОСОБА_1 та її представником не надано доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором №248249754 від 23.12.2023, не подано контррозрахунку заборгованості, не наведено конкретних заперечень щодо порядку нарахування процентів, розміру заборгованості за тілом кредиту чи арифметичної правильності розрахунку, наданого позивачем. Матеріали справи також не містять доказів здійснення відповідачем ОСОБА_1 платежів у розмірі більшому, ніж враховано позивачем при формуванні розрахунку заборгованості.

За таких обставин суд вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими письмовими доказами та не спростований відповідачем у встановленому законом порядку. Отже, суд дійшов висновку, що наявність заборгованості за кредитним договором №248249754 від 23.12.2023 у розмірі 61 917,96 грн. знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

28.11.2018 між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01 та ряд додаткових угод, у відповідності до умов яких ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права вимоги за кредитним договором №248249754 від 23.12.2023, укладеним між ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 . У подальшому, 10.10.2024 між ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу №10/1024-01. Надалі, ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №248249754 від 23.12.2023 у загальному розмірі вимог 61 917,96 грн.

Отже, ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги щодо відповідача кінцево на користь позивача ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» і таке відступлення є доведеним, відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.512 та ст.513 ЦК України, що визначає правомірність звернення ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до суду з вимогами до ОСОБА_1 , як дійсним кредитором.

Суд зауважує, що належне підтвердження відступлення права вимоги (цесії) включає в себе наявність договору про відступлення права вимоги, який має бути укладений у письмовій формі та містити істотні умови, а також докази передачі права вимоги, такі як акти, накладні, або інші документи, що підтверджують факт передачі. За обсягом наданих позивачем доказів, суд вважає доведеним факт відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем. Щодо реєстру боржників суд вважає за необхідне також зазначити, що позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, скільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечитиме положенням Закону України «Про захист персональних даних».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Посилання представника відповідача на відсутність належної індивідуалізації предмета відступлення права вимоги спростовуються наявними у матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстрів прав вимоги та реєстром боржників, які містять відомості про відповідача, номер кредитного договору, дату його укладення та розмір заборгованості. Зазначені документи у своїй сукупності дають можливість достеменно встановити як особу боржника, так і конкретне право вимоги, що було предметом послідовного відступлення. Не заслуговують на увагу й доводи представника відповідача про відсутність безперервного переходу права вимоги від первісного кредитора ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до позивача, оскільки матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги на підставі договорів факторингу від ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від останнього до ТзОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому до ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Також суд відхиляє посилання представника відповідача на відсутність повідомлення боржника про відступлення права вимоги.

Відповідно до положень ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не впливає на дійсність відступлення права вимоги та не припиняє обов`язку боржника щодо виконання зобов`язання, а лише покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків у разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові. Водночас матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання перед первісним кредитором - ТзОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» або будь-яким із наступних кредиторів.

Крім того, суд не бере до уваги доводи представника відповідача про неможливість відступлення права вимоги за договором факторингу у зв`язку з тим, що на момент укладення рамкового договору факторингу право вимоги до відповідача ОСОБА_1 ще не існувало. Такі доводи суперечать положенням ст.1078 ЦК України, відповідно до яких предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога. При цьому право вимоги за кредитним договором №248249754 від 23.12.2023, укладеним із відповідачем ОСОБА_1 , було передано на підставі відповідних реєстрів прав вимоги після виникнення кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем, тобто після виникнення самої грошової вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи представника відповідача не спростовують належними та допустимими доказами факт набуття позивачем ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 та не містять підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 не здійснила погашення заборгованості по кредиту ні перед попереднім кредитором, ні перед дійсним, та не повернула кредит протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору, тим самим допустила істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов`язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, які підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, необхідними та співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Судом встановлено, що позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., які підтверджуються договором про надання правничої допомоги, протоколом погодження вартості послуг та іншими матеріалами справи. З урахуванням характеру спору, який хоч і є типовим для категорії справ про стягнення заборгованості за кредитним договором, та обсягу підготовлених процесуальних документів та виконаних представником позивача робіт, зокрема, підготовки адвокатського запиту, підготовки та подання позовної заяви, подання відповіді на відзив та клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є співмірним, обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям, визначеним ст.137 ЦПК України.

Доводи представника відповідача щодо завищеності витрат на професійну правничу допомогу судом відхиляються, оскільки вони є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами неспівмірності заявленої суми із фактично наданими послугами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, втручання суду у визначений сторонами розмір витрат на професійну правничу допомогу можливе лише у випадку встановлення їх явної неспівмірності або необґрунтованості, що у даній справі не встановлено.

Відтак, суд виходить з ухвалення рішення на користь позивача, а тому понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. (сплаченого із застосуванням коефіцієнту 0,8 за подання позову в електронній формі) та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №765722210 від 27.02.2023, у загальному розмірі 61 917,96 грн., що складається з: заборгованість по тілу кредиту - 13 599,88 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 48 318,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2 422,40 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано без проголошення 13 липня 2026 року.

Суддя О.І. Євтушенко