Рішення № 138216498, 14.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11156/25

№ 2/183/3601/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м.Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Щербини С.В.,

представника третьої особи Піщанської с-р - Пікулика В.В., суд -

у с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щербина Станіслав Володимирович звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом, який у подальшому уточнив, про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачка ОСОБА_2 є онукою позивача та відповідно прабабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини внесені у актовий запис про народження дитини зі слів матері. Після народження дитини відповідач збиралася залишити її у пологовому будинку, одна позивач наполягла на тому, щоб дитину забрати. Із самого народження дитина постійно проживає з позивачем, яка її виховує та утримує. Відповідач проживає зі своїм співмешканцем, і у них народилася спільна дитина. Відповідач взимку 2024 року намагалася забрати дини ту до свого нового помешкання, але в цей же день її співмешканець вигнав її з дому разом дитиною. Через що позивач вимушена була викликати та оплачувати таксі для того, що відповідач привезла дитину додому. Після такого випадку відповідач більше не намагалася забирати дитину. Вважає, що займатися дитиною відповідач бажання не має, тому як не цікавиться а ні її станом здоров`я, а ні її життям, утриманням дитини також ніколи не займалася. Крім того, відповідач зловживає спиртними напоями через що притягалася неодноразово до адміністративної відповідальності. Дитина перебуває на обліку у сімейного лікаря, стан здоров`я дитини гарний; також дитина відвідує дошкільну групу Орлівщинської гімназії. Усе це забезпечує виключно позивач. Дитина знає свою матір, має змогу спілкуватися із нею, однак не бажає встановлювати з нею емоційний контакт.

Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до провадження суду, відкрите провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

09 грудня 2025 року за клопотання третьої особи - Орган опіки та піклування Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області у справі залучено в якості третьої особи Орган опіки та піклування Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

17 лютого 2026 року прийнятий уточнений позов ОСОБА_1

17 березня 2026 року закрите підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, що рішення про позбавлення батьківських прав їй необхідно для того, щоб належним чином представляти інтереси дитини.

Представник позивача також підтримав позовну заяву ОСОБА_1 та, посилаючись на ті ж підстави що і у позові, просив задовольнити його. Зазначив також що на час розгляду справи не можуть бути підтверджений прямий родинний зв`язок позивача з позивачем, через неточності у актових записах, у той же час наказом завідувача сектору служби у справах дітей Черкаської селищної ради дозволено тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в родину бабусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та, зазначила, що вона любить свою старшу дитину ОСОБА_4 та бажає її виховувати та утримувати. Так дійсно раніше вона зловживала спиртними напоями, однак останнім часом вона не вживає спиртні напої, любить своїх дітей та має бажання їх виховувати та утримувати. Зараз вона живе зі своїм співмешканцем та їхньою спільною дитиною у місті Самар, бажає спілкуватися з дитиною, виховувати її та утримувати. В останнє судове засідання відповідач не з`явилася, про причини неявки не повідомила

Представник органу опіки та піклування Піщанської сільської ради у судовому засіданні вважав за доцільне позов задовольнити, повністю підтримавши висновок, наданий органом.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Черкаської селищної ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені судом.

У судовому засіданні також були допитані ряд свідків:

Свідок ОСОБА_5 будучи допитаною у судовому засіданні показала, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , яка з народження опікується, виховує та утримує свою правнучку ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 періодично з`являється в будинку по АДРЕСА_1 та навіть періодично мешкає у ньому. ОСОБА_1 неодноразово вимушена була переховуватися з правнучкою ОСОБА_4 у неї в дома, тому як ОСОБА_2 будучи у стані алкогольного сп`яніння була дуже агресивною, чим дуже лякала свою доньку. ОСОБА_6 навіть вимушена була викликати поліцію. До досягнення ОСОБА_4 одного року - ОСОБА_2 мешкала разом з дитиною та своєю бабусею ОСОБА_1 , останні три-чотири роки не цікавиться дитиною, дитиною повністю опікується ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_7 будучи допитаною у судовому засіданні показала, що вона є хрещеною другої дитини ОСОБА_2 , з якою разом навчалася в училищі у 2016 році. Однак під час навчання особливо не спілкувалися, бачила її декілька разів. Нещодавно зустрілися та стали подругами. 26 червня 2026 року охрестила меншу доньку ОСОБА_2 . Їй відомо зі слів ОСОБА_8 , що бабуся ОСОБА_1 не дає їй спілкуватися зі старшою дитиною. Старшій дитині ОСОБА_2 - років 6 або 7.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши докази, допитавши свідків, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження.

Відомості про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внесені на підставі ч.1 ст. 135 СК України, що вбачається з відповідного повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованого 13.12.2025 року.

Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з моменту народження і до сьогодні, що підтверджується відповідними актами про проживання а також не заперечується учасниками справи.

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 з 23.07.2021 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , у судовому засіданні відповідачем зазначено, що вона разом із співмешканцем та меншою дитиною фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

З довідки Орлівщинської гімназії Піщанської сільської ради № 174/01-16 від 10.09.2025 року, вбачається, що вона виховується у дошкільній групі «Калинонька» у 2025-2026 навчальному році в Орлівщинської гімназії Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області.

З характеристики на ОСОБА_1 наданою депутатом Піщанської сільської ради 10 вересня 2025 року вбачається, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з правнучкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зі слів сусідів позивач займається вихованням та доглядом своєї правнучки з народження дитини. Сусіди характеризують позивача як позитивну, добру, відповідальну, чемну сусідку, яка приділяє належну увагу вихованню своєї правнучки ОСОБА_4 . Дитина завжди доглянута, охайна, забезпечена харчуванням, одягом, взуттям, всім необхідним для розвитку дитини. Позивач опікує дитину своїм теплом, ОСОБА_9 та постійною турботою. ОСОБА_4 відвідує дошкільне відділення гімназії, зі слів вихователя бабуся завжди дитину приводить вчасно, охайною та доглянутою. ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за своєю правнучкою ОСОБА_10 в повному обсязі та забезпечує її всім необхідним.

З копії рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області у справі № 2-67/2008 від 06 березня 2008 року, яке набрало законної сили 24 березня 2008 року за позовом прокурора - ОСОБА_11 було позбавлено батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням виконкому Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 89 від 02 квітня 2008 року призначено опікуном над неповнолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - гр.. ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки за № 1235/2185 від 22 березня 2017 року Новомосковського РВ ГУНПУ України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 була документована паспортом гр..України у зв`язку з уточненням по батькові з ОСОБА_12 .

З висновку органу опіки та піклування Піщанської сільської ради за вих.. № 85/0/2-26 від 14.01.2026 року, затвердженого рішенням № 15 від 14.01.2026 року убачається, що за матеріалами справи ССД Піщанської сільської ради було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , 2002 р.н., народила дитину ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_1 . Батько дитини внесений до актового запису про народження дитини на підставі ст. 135 СК України (за вказівкою матері). Фактично з часу народження малолітня дитина проживає в родині ОСОБА_1 , яка вважає себе прабабою дитини (офіційно родинні стосунки з дитиною не підтверджені відповідними документами) за адресою АДРЕСА_1 . За довідкою Орлівщинської гімназії Піщанської сільської ради від 10.09.2025 р. ОСОБА_3 , 2021 р.н. виховується в дошкільній групі «Калинонька». За інформацією навчального закладу ОСОБА_3 з 01.09.2024 року почала відвідувати дошкільну групу «Калинонька» Орлівщинської гімназії Піщанської сільської ради. ОСОБА_1 займається вихованням дитини, цікавиться успіхами в навчанні, поведінкою, емоційним станом, розвитком дитини та її досягненнями. Постійно спілкується з вихователем, відвідує батьківські збори, забезпечує дитину усім необхідним (сезонним одягом, шкільним приладдям тощо). Мати дитини - ОСОБА_2 , 2002 р.н. дитиною не цікавиться, ніколи не приводила та не забирала з садочка дитину, вихованням та забезпеченням дитини не займається та не цікавиться. За довідкою КНП «ЦПМСД» Піщанської сільської ради від 09.09.2025 року №б/н дитина здорова, дитячий колектив відвідувати може. За характеристикою Піщанської сільської ради від 10.09.2025 року ОСОБА_1 займається вихованням та доглядом своєї правнучки - ОСОБА_3 з народження дитини. Дитина завжди доглянута, охайна, забезпечена харчуванням, одягом, взуттям та усім необхідним для розвитку. ОСОБА_4 відвідує дошкільне відділення Орлівщинської гімназії, приводить завжди дитину вчасно. ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_10 в повному обсязі та забезпечує її усім необхідним. Відповідно акту ССД Піщанської сільської ради обстеження умов проживання дитини від 02.10.2025 р. №б/н умови проживання дитини задовільні, відповідають санітарно-гігієнічним нормам та матеріальнопобутовим вимогам. У дитини окреме спальне місце, письмовий столик, абетка, інтерактивний букварик, олівці, маркери, м`які іграшки, розмальовки, дитина забезпечена сезонним одягом та взуттям, засобами гігієни. Порушень соціальних прав та інтересів дитини не виявлено. За інформацією служби у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради від 25.12.2025 р. №769 ОСОБА_2 , 2002 р.н. разом із співмешканцем та новонародженою дитиною, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 . За актом обстеження умов проживання від 01.12.2025 р. №б/н умови проживання задовільні, в кімнаті чисто, наявна шафа для одягу, стіл, ліжко, є візок для новонародженої дитини, проте умови для проживання старшої доньки - ОСОБА_3 , 2021 р.н. відсутні. Окремого ліжка для дитини в кімнаті немає, не створено умов для виховання та розвитку старшої доньки. Відповідно наданих пояснень ОСОБА_2 до ССД Піщанської сільської ради від 17.12.2025 р. остання судовий позов не визнає, оскільки вважає, що виховує дитину, раніше брала дитину до себе на вихідні дні та в подальшому ОСОБА_1 заборонила їй брати дитину до себе. Ще раніше ОСОБА_2 давала ОСОБА_1 гроші на придбання дитині молочних сумішей та памперсів. На даний час вона не має можливості забрати у баби дитину, оскільки остання погрожує їй поліцією, забрала свідоцтво про народження дитини. За інформацією КНП «ЦПМСД» Піщанської сільської ради від 05.12.2025 року №550 малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 не задекларовані і за допомогою до лікарів закладу не звертались. З огляду на вищевказане вбачається, що мати дитини - ОСОБА_2 будь-якої турботи про виховання, фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, життя, спілкуванням з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, інтересу до внутрішнього світу дитини протягом тривалого часу не виявляла та не виявляє, що також можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками. Виходячи із вищевказаного та керуючись ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 164 Сімейного Кодексу України, враховуючи інтереси малолітньої дитини, а також у зв`язку з тим, що мати дитини протягом тривалого часу свідомо самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по її утриманню та вихованню, не відвідує доньку, не виявляє бажання спілкуватися з нею, матеріально не забезпечує орган опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З копій постанов у справах про адміністративне правопорушення убачається, що відповідач кілька разів притягалася до адміністративної відповідальності у тому числі постановою суду від 10 листопада 2025 року у справі № 183/11184/25 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.. 184 КУпАП - ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З повідомлення Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області за вих..№ 103 від 08.07.2026 року убачається, що на території Черкаської об`єднаної територіальної громади за адресою: АДРЕСА_4 зареєстрована ОСОБА_2 . Станом на 08.07.2026 року не мешкає за вказаною адресою близько п`яти років. Останній раз перебувала у селищі Зарічне (декілька годин) у квітні поточного року. Також інформують, що ОСОБА_2 мешкає з співмешканцем у місті Самар, та отримує соціальну послугу супроводу в КЗ «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради з листопада-грудня 2025 року.

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, позивач, як на підставу позову, посилається на ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

Оцінюючи наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з до ч.2 ст.258 СК України баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Статтю 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частинами 2, 4 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з п. 16 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що: «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав, є обов`язковою участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

У даному випадку суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки вважає його недостатньо обґрунтованим. У висновку не наведено достатніх мотивів того, чому орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини та які позитивні наслідки для дитини можуть настати у такому випадку.

У судовому засіданні позивач зазначила, що якби відповідач добре ставилася до дитини та належним чином дбала про неї, вона б не перешкоджала спілкуванню відповідача з донькою ОСОБА_4 .

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Як установлено судом після того, як позивач разом з відповідачем забрали дитину з лікарні, де дитина перебувала з ОСОБА_2 , перший рік дитини її вихованням, доглядом займалися і позивач і відповідач. Пізніше відповідач перестала виконувати свої материнські обов`язки належним чином, також відповідач створила нову сім`ю, де у неї ІНФОРМАЦІЯ_9 народилася ще одна дитина. В той же час, відповідач має бажання виконувати свої батьківські обов`язки, про що неодноразово зазначала у судовому засіданні, однак а ні відповідних умов для проживання дитини ОСОБА_4 , а ні відповідного матеріального утримання остання не здійснює.

Таким чином, поведінка матері свідчить про неналежне виконання батьківських обов`язків, а не про повне ухилення відповідача від їх виконання. Дитина постійно проживає з ОСОБА_1 , відповідач відвідувала дитину, навіть намагалася забрати її до свого нового помешкання, однак через сварку зі співмешканцем вимушена була повернути дитину ОСОБА_1 .

Сімейні стосунки мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини (див. постанову Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20).

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. У цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачкою своїх материнських обов`язків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

В абз.2 п. 18 постанови Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом, який за своєю правовою природою відрізняється від позбавлення батьківських прав, що має безстроковий характер. У разі усунення причин, які перешкоджали належному виконанню батьківських обов`язків, суд за заявою батьків може ухвалити рішення про повернення дитини, керуючись її найкращими інтересами (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 308/12188/18).

При цьому, суд враховує неналежне виконання відповідачем її батьківських обов`язків. Як встановлено органом опіки та піклування, за актом обстеження умов проживання житла, у якому проживає відповідач зі співмешканцем та меншою дитиною,умови проживання задовільні, в кімнаті чисто, наявна шафа для одягу, стіл, ліжко, є візок для новонародженої дитини, проте умови для проживання старшої доньки ОСОБА_3 , 2021 р.н. відсутні. Окремого ліжка для дитини в кімнаті немає, не створено умов для виховання та розвитку старшої дитини.

Таким чином, під час розгляду справи судом установлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належним чином не доглядала за дитиною, створювала несприятливі умови для виховання, проживання, розвитку малолітньої дитини, не дбала про здобуття дитиною освіти.

Виходячи з наведеного, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків; приймаючи до уваги невжиття протягом тривалого часу заходів щодо забезпечення належних умов для фізичного, духовного розвитку та виховання доньки; враховуючи намагання ОСОБА_2 повернути дитину та з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, - суд, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, дійшов висновку про наявність підстав саме для відібрання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строком на один рік без позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.

За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частинами 1, 2 ст.182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд враховує, що відповідач є працездатною, не надала суду доказів про наявність у неї інших дітей, в той же час органом опіки та піклування встановлено наявність у неї на утриманні ще однієї малолітньої дитини ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , також немає на утриманні непрацездатних чоловіка, батьків та про проведення з неї стягнень на утримання зазначених осіб. Відповідач не скористалася своїм правом на подання суду відзиву на позов та доказів на яких вони ґрунтуються та не надала суду відомостей щодо її майнового стану, стану здоров`я чи інших відомостей, які впливають на визначення розміру аліментів, а тому суд вважає за необхідне стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

За змістом ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Черкаської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Відібрати у ОСОБА_2 , малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав та передати дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 жовтня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити сторонам, що якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її матір`ю, суд за заявою матері може постановити рішення про повернення їй дитини. Якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

Рішення в частині стягнення з аліментів у межах суми виплати за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 , електронна пошта: відсутня).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 , електронна пошта: невідома).

Третя особа - орган опіки та піклування Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04338836, адреса місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 4 с. Піщанка, Самарівський район Дніпропетровська область, 51283, електронна пошта: info@pischanska.otg.dp.gov.ua).

Третя особа - орган опіки та піклування Черкаської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 21927787, адреса місцезнаходження: вул. Лісна, буд. 24 с. Черкаське, Самарівський район Дніпропетровська область, 51272, електронна пошта: cherksel@ukr.net).

Повний текст рішення складений 14 липня 2026 року.

Суддя І.Г. Дубовенко