Рішення № 138216180, 14.07.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3700/26

Провадження № 2/211/4040/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

при секретарі Зоріній С.М.,

у відсутність сторін

розглянувши в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,-

встановив:

Позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернувся до суду з позовом до відповідача вказавши що згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до ДП «Криворізька теплоцентраль» передано об`єкти теплопостачання у Довгінцівському, Жовтневому (нова назва Покровському), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином з 01.10.2013 року виконавцем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_1 є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль». З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 39,9 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі 9-ти поверхового житлового будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач здійснює постачання теплової енергії до зазначеного приміщення, але відповідач не здійснює своєчасно та в повному обсязі оплату за отриману теплову енергію, у зв`язку із чим в період з листопада 2021 року по листопад 2025 року виникла заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі основного боргу 53499,74 гривень, плата за абонентське обслуговування у розмірі 397,28 гривень, що просить стягнути з відповідача, а також у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язків щодо сплати заборгованості просять також стягнути інфляційні втрати у розмірі 913,24 гривень, 3% річних у розмірі 329,79 гривень, пеню у розмірі 401,25 гривень, всього 55541,40 гривень. Крім того, просять стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до вимог ст. 178 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення розгляду справи у заочному порядку не заперечує.

Відповідач, будучи повідомленим у встановленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов не надавав, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Згідно вимог статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити у цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом, з огляду на приписи ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» передано об`єкти теплопостачання в Довгинцівському, Жовтневому (Покровському), Інгулецькому та Саксаганському районах.

З інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 39,9 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі 9-ти поверхового житлового будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Приміщення за вказаною адресою перебуває на обслуговуванні у Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль».

01.10.2021 року АТ «Криворізька теплоцентраль» на своєму офіційному сайті розмістило Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу Позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 року з відповідачем фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме: за адресою: АДРЕСА_2 .

В будинку АДРЕСА_1 , встановлено вузол обліку теплової енергії, що підтверджується актом технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 08.10.2021 та 31.10.2025.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_2 , за період з листопада 2021 року по листопад 2025 рік, становить 53499,74 грн., інфляційні витрати у розмірі 913,24 грн., 3% річних у розмірі 329,79 грн., пеня в розмірі 401,25 грн., плата за абонентське обслуговування в розмірі 397,38 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

На підставі ч. 5ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги.

При цьому за ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 року № 830(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року № 1022) (далі - Правила № 830).

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг, 01.10.2021 року на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Отже, надання теплової енергії на потреби опалення приміщення 3 у будинку АДРЕСА_3 з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Типовий договір).

За п. 4 Типового договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до п. 5 Типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Згідно із п. 30 Типового договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

На підставі п п. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до ст. 901 ЦК за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов`язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) та ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання.

На підставі п. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, опалювана площа (об`єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об`єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.

За п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.

Також суд зазначає, що за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.

Так, на підставі розрахунків представника позивача 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК за період прострочення погашення заборгованості споживача вбачається, що відповідачі заборгували за спірний період позивачу 3% річних в розмірі 329,79 грн., інфляційні втрати у розмірі 913,24 грн., пеня 401,25 грн.

Однак, враховуючи те, що відповідачем приміщення використовується не для постійного проживання, враховуючи статус нерухомого майна, як нежитлового приміщення, то суд дійшов висновку, що АТ «Криворізька теплоцентраль» нараховувало відповідні суми за ст. 625 ЦК за прострочення оплати послуг з теплопостачання вірно за тарифом для категорії «інші споживачі», а не для «населення», бо таке приміщення не призначене для проживання, а використовується у інший спосіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; а власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

За ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Суд зауважує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Натомість, за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Суд при цьому зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК власність зобов`язує, тому власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи наведені норми загального цивільного законодавства та спеціального в сфері житлово-комунальних послуг, суд робить висновок, що саме власник нерухомості повинен нести відповідальність через несплату наданих житлово-комунальних послуг.

Отже, суд дійшов переконання, що заявлені вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволено з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст.79-82,141,265,280-282,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850, зареєстроване місцезнаходження: 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) заборгованість за адресою: м. Кривий Ріг. вул. Лісового, будинок 25 приміщення 3, яка складається з: основної суми боргу у розмірі 53499 ( п`ятдесят три тисячі чотириста дев`яносто дев`ять ) гривень 74 коп., компенсації за інфляційні втрати у розмірі 913 ( дев`ятсот тринадцять ) гривень 24 коп., 3% річних у розмірі 329 ( триста двадцять дев`ять ) гривень 79 коп., пеню у розмірі 401 ( чотириста одну ) гривню 25 коп., плату за абонентське обслуговування у розмірі 397 ( триста дев`яносто сім) гривень 38 коп., а всього 55541 ( п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок одну ) гривню 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328 ( три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: Н. О. Сарат