Рішення № 138214073, 13.07.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2500/26

Провадження № 2/456/1747/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 164/54511518 від 24.12.2019 на його користь у розмірі 33280,00 грн, поклавши судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 24.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 164/54511518. Відповідно до Розділу 1 договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити плату за договором у порядку та строки, передбачені цим договором. Сума позики за договором становить 4000,00 грн. Строк, на який надається позика, 14 днів. Оскільки договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь позикодавця: плата за договором (у фіксованому розмірі) 1120,00грн і проценти за договором у розмірі 2,00% від суми позики (залишку суми позики) на день (п. 5.6 договору). Плата нараховується лише за строк користування позикою. Проценти нараховуються лише у випадку користування позикою понад строк користування позикою. Також договором передбачена можливість позикодавця нараховувати пеню у розмірі 2% від суми позики (залишку суми позики) за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до розділу 3 договору позикодавець надає позику позичальнику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику в день укладення договору. Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що ним було отримано відповідну суму позики шляхом отримання готівкових коштів у день укладення договору. Таким чином на виконання умов вищезазначеного договору позикодавець свої зобов`язання щодо видачі відповідних сум позики виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи передбачені договором платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», яке в подальшому змінило назву на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу № 01.02-91/23, яким було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед первісним кредитором за договором № 164/54511518 від 24.12.2019.

Згідно з розрахунком заборгованості до договору № 164/54511518 від 24.12.2019 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подання позову складає 33280,00 грн, а саме: заборгованість за основним боргом 4000,00 грн; заборгованість за платою 1120,00 грн; заборгованість за пенею 28160,00 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, останній змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

01.05.2026 до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 травня 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 46/

На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідача 05 травня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача /а.с. 47/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у цій справі доказами. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 48/.

Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.12.2019 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 164/54511518 від 24.12.2019. Відповідно до Розділу 1 договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити плату за договором у порядку та строки, передбачені цим договором. Сума позики за договором становить 4000,00 грн. Строк, на який надається позика, 14 днів. Оскільки договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь позикодавця: плата за договором (у фіксованому розмірі) 1120,00 грн і проценти за договором у розмірі 2,00% від суми позики на день (п. 5.6 договору). Плата нараховується лише за строк користування позикою, а проценти нараховуються лише у випадку користування позикою понад строк користування позикою. Також договором передбачена можливість позикодавця нараховувати пеню у розмірі 2% від суми позики за кожен день прострочення виконання зобов`язання /а.с. 7/.

Відповідно до розділу 3 договору позикодавець надає позику позичальнику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику в день укладення договору.

Підписанням цього договору позичальник підтвердив, що ним було отримано відповідну суму позики шляхом отримання готівкових коштів у день укладення договору. Таким чином, на виконання умов вищезазначеного договору позикодавець свої зобов`язання щодо видачі відповідної суми позики виконав повністю.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 164/54511518 від 24.12.2019 станом на 28.12.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 33280,00 грн, а саме: заборгованість за основним боргом 4000,00 грн; заборгованість за платою за позику 1120,00 грн; заборгованість за пенею 28160,00 грн /а.с. 11-16/.

Згідно з договором факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023, укладеним між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», ТОВ «Партнер Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» приймає належні ТОВ «Партнер Фінанс» права вимоги до боржників, що вказані в реєстрі боржників до договору /а.с. 17-27/.

Відповідно до реєстру боржників № 4 до договору факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023 та витягу з нього сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором позики №164/54511518 від 24.12.2019 становить 33280,00 грн, а саме: заборгованість за основним боргом 4000,00 грн; заборгованість за платою 1120,00 грн; заборгованість за пенею 28160,00 грн /а.с. 25-27, 29-30/.

Відповідно до платіжного доручення № 9408 від 29.12.2023 ТОВ «Росвен Інвест Україна» сплатило за договором факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023 1100073,09 грн ТОВ «Партнер Фінанс» /а.с. 28/.

Відповідно до рішення № 1 єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» від 25.03.2024 назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» /а.с. 31/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором позики № 164/54511518 від 24.12.2019.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Матеріалами справи підтверджується укладення договору позики № 164/54511518 від 24.12.2019 між ТОВ «Партнер Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 , який підписано відповідачем. Ні договір позики № 164/54511518 від 24.12.2019, ні окремі його умови в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалася, а відтак такі є чинними і підлягають обов`язковому виконанню обома їх сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальником ОСОБА_2 , наявність заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до правонаступника.

Суд вважає доведеним розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №164/54511518 від 24.12.2019 в розмірі 10320,00 грн, яка складається: 4000,00 грн заборгованість за основним боргом; 1120,00 грн заборгованість за платою; заборгованість за пенею 5200,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 28160,00грн суд виходить з наступного.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, з 12.03.2020 до 30.06.2023 на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК встановлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики заборгованість нараховано за період з 24.12.2019 по 23.12.2020.

Разом з тим, суд встановив, що нарахування пені на підставі ст. 625 ЦК України здійснено за період з 07.01.2020 по 23.12.2020.

З огляду на викладене, оскільки відповідачу нарахована неустойка (штраф, пеня) у період дії в Україні карантину, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас підлягає стягненню неустойка за 64 дні прострочення, що передували запровадженню карантину (з 07.01.2020 по 11.03.2020), що становить 5200 грн.

Відтак позов підлягає до часткового задоволення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у сумі 10320,00 грн (десять тисяч триста двадцять грн 00 коп.), яка складається: 4000,00 грн заборгованість за основним боргом; 1120,00 грн заборгованість за платою; заборгованість за пенею 5200,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до часткового задоволення.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 825,60 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області 19.04.2001; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», (ЄДРПОУ 37616221; адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8), заборгованість за договором позики № 164/54511518 від 24.12.2019 в розмірі 10320,00 грн (десять тисяч триста двадцять грн 00 коп.), яка складається: 4000,00 грн заборгованість за основним боргом; 1120,00 грн заборгованість за платою; заборгованість за пенею 5200,00 грн, та 825,60 грн (вісімсот двадцять п`ять грн 60 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення 13 липня 2026 року.

Суддя Л.В.Гула