Ухвала суду № 138213496, 09.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6186/26

1-кс/308/3848/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власників майна - адвоката ОСОБА_4 власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розглянувши клопотання заступника начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12024070000000483 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України, про арешт майна, -

встановив:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання заступника начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12024070000000483 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305 та ч. 3 ст. 307 КК України, про арешт майна.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в у межах міжнародної спільної слідчої групи, сформованої на підставі угоди про створення спільної слідчої групи «Операція «LEO», укладеної між Україною, Словацькою Республікою та Чеською Республікою 11.11.2025 встановлено, що громадяни України у 2024 році створили на території України організоване злочинне угрупування до якого входять більше 5 осіб з числа громадян України, які попередньо зорганізувались для вчинення на території України, Словацької Республіки, Чеської Республіки та інших країн Європейського Союзу тяжких і особливо тяжких злочинів пов`язаних з незаконним виготовленням, перевезенням, пересиланням, зберіганням та збутом психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів у великих та особливо великих розмірах.

Зокрема встановлено, що громадяни України, які перебувають на території Чеської Республіки та Словацької Республіки, отримують психотропні речовини, прекурсори та їх аналоги з інших країн Європейського Союзу та надалі переправляють такі заборонені речовини на територію України з метою подальшого збуту.

В свою чергу, як встановлено в рамках досудового розслідування після ввезення психотропної речовини на територію України учасники злочинного об`єднання таку речовину розфасовують та шляхом залучення інших учасників збувають мешканцям Закарпатської області. Зокрема, як було встановлено, що:

- 01.12.2025 об 11 год 50 год учасниками злочинного об`єднання організовано та забезпечено незаконне пересилання до міста Ужгорода рейсовим автобусом з Чеської Республіки транзитом через Словацьку Республіку психотропну речовину «метамфетамін», загальною вагою близько 40 грам. (Висновок експерта № СЕ-19/107-25/14740-НЗПРАП), яку надалі за грошові кошти розповсюдили серед мешканців Закарпатської області.

- 24.12.2025 о 15 год 00 хв учасниками злочинного об`єднання організовано та забезпечено незаконне пересилання до міста Ужгорода рейсовим автобусом з Чеської Республіки транзитом через Словацьку Республіку психотропну речовину «метамфетамін», загальною вагою близько 41 грам. (Висновок експерта № СЕ-19/107-26/404-НЗПРАП), яку надалі за грошові кошти розповсюдили серед мешканців Закарпатської області

- 29.01.2026 учасниками злочинного об`єднання організовано та забезпечено незаконне пересилання до міста Ужгорода рейсовим автобусом «Пльзень-Рахів» з Чеської Республіки транзитом через Словацьку Республіку пакунок, із 12-ма пресованих полімерними пакетами з білою кристалічною речовиною, яку було вилучено працівниками поліції під час огляду місця події 30.01.2026.

Крім цього, учасники злочинного об`єднання у невстановлений органом розслідування точний час, але не пізніше 21.12.2025, перебуваючи в Словацькій Республіці, отримали психотропну речовину «метамфетамін» вагою 1458, 9744 грам, яку розділили на 2 (два) прозорі поліетиленові пакети, та надалі приховуючи від митного контролю забезпечили незаконне перевезення зазначеної психотропної речовини до міста Ужгорода та умисно, незаконно зберігали її при собі до моменту виявлення та вилучення зазначеної психотропної речовини працівниками поліції.

18 червня 2026 року працівниками правоохороних органів було проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_5 а саме: АДРЕСА_1 та належному йому транспортному засобі «VOLKSWAGEN POLO, д.н.з. НОМЕР_1 в ході яких було вилучено:

-мобільний телефон Айфон 11;

-мобільний телефон Айфон 14;

-мобільний телефон Самсунг Галакси- 1 од;

-Банківські картки - 3 од;

-Грошові кошти - 4500 дол;

-Обладнання (бота ферма, 4 шафи);

-Артилирийський порох 2 упак по 1,5 кг (загалом 3 кг);

-Транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2

18 червня 2026 року вказані речі та мобільний телефон на підставі ст. 98 КПК України, було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Прокурор зазначає, що з огляду на те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, а також те, що у разі задоволення вказаного клопотання може бути виконане завдання арешту, тобто запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, просить клопотання задовольнити.

У судове засідання прокурор з`явився, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

Представник власників майна в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити, повернути вилучені речі, надав пояснення аналогічні раніше поданим письмовим запереченням.

Власники майна ОСОБА_5 , ОСОБА_9 судовому засіданні підтримали думку адвоката, ОСОБА_5 пояснив, що його брат виїхав закордон ще у 2023 році, і з ними ніколи не проживав. Грошові кошти належать його матері, остання їх принесла йому у випадку негативних наслідків повязаних із її хворобою. Щодо бото ферм, зазначив, що він дійсно із ще одним знайомим їх купив ще у 2019 році, хотіли заробити , але цей знайоомий виявився шахраєм, і зник, він ними не користується дуже давно бо не знає як, та відключив їх, щоб не оплачувати електрику.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

В частині 1статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст.173 КПК України).

З матеріалів клопотання встановлено, що 18 червня 2026 року працівниками правоохороних органів було проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_5 а саме: АДРЕСА_1 та належному йому транспортному засобі «VOLKSWAGEN POLO, д.н.з. НОМЕР_1 в ході яких було вилучено:

-мобільний телефон Айфон 11;

-мобільний телефон Айфон 14;

-мобільний телефон Самсунг Галакси- 1 од;

-Банківські картки - 3 од;

-Грошові кошти - 4500 дол;

-Обладнання (бота ферма, 4 шафи);

-Артилирийський порох 2 упак по 1,5 кг (загалом 3 кг);

-Транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2

18 червня 2026 року вказані речі та мобільний телефон на підставі ст. 98 КПК України, було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що доводи органу досудового розслідування про відповідність речей, критеріям передбаченим ст.98КПК України та наявність в матеріалах клопотання постанови слідчого про визнання вилученого майна та речей речовими доказами у даному кримінальному провадженні не є безумовною підставою для накладення арешту на майно, оскільки при накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченимст.98 КПКУ України, при цьому висновки слідчого судді не залежать лише від наявності чи відсутності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»). Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

В свою чергу статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Слідчий суддя наголошує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. наприклад пункт 53 рішення Європейського Суду у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Таким чином, право на володіння речами не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Важливим в даних правовідносинах є те, що в кримінальному проваджені арешт допускається в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим відповідно до п. 2 ч. 3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя приходить до висновку, що даних, що на теперішній час транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 потрібен для проведення експертизи чи виконання слідчих (розшукових), процесуальних дій стороною обвинувачення не доведено.

Враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до часткового задоволення, слід накласти арешт на автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 із забороною відчуження та розпорядження.

Транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 передати на відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_5 з покладенням на нього обов`язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку, а також обов`язку щодо представлення транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 на вимогу слідчого, прокурора, з метою проведення слідчих, процесуальних дій, експертиз та попередити останнього про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Що стосується вимог клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) доларів США, то слідчий судя зазначає наступне.

На переконання слідчого судді, у клопотанні не доведено той факт, що вказані грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та мають значення речових доказів для кримінального провадження № 12024070000000483 від 04 жовтня 2024 року. Разом з тим представником ласника майна долучено відповідні докази які свідчать про те що вказані гроші малежати ОСОБА_10 , яка проживає за вказаною адресою, протилежного органом досудового розслідування не доведено.

Таким чином, слідчий суддя, враховуючи зазначені положення закону, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, приходить до висновку, що клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Грошові кошти в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) доларів США слід негайно повернути володільцю ОСОБА_10 .

З урахуванням викладеного, слідчий суддя враховує наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та приходить до висновку про часткове задоволення клопотання прокурора.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на речі та документи з метою збереження речових доказів, які були вилучені 18.06.2026 в ході обшуку на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської за адресою проживання ОСОБА_5 а саме: АДРЕСА_1 та належному йому транспортному засобі "VOLKSWAGEN PASSAT", д.н.з. НОМЕР_2 , а саме:

-мобільний телефон Айфон 11;

-мобільний телефон Айфон 14;

-мобільний телефон Самсунг Галакси- 1 од;

-Банківські картки - 3 од;

-Обладнання (бота ферма, 4 шафи);

-Артилирийський порох 2 упак по 1,5 кг (загалом 3 кг);

-Транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 , із забороною відчуження, розпорядження даним майном;

В іншій частині клопотання відмовити.

-Грошові кошти в сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) доларів США повернути власнику майна ОСОБА_10 .

Транспортний засіб марки "VOLKSWAGEN PASSAT", д.н.з. НОМЕР_2 повернути власнику майна - ОСОБА_5 .

Покласти на власника майна ОСОБА_5 обов`язок забезпечити зберігання вказаного автомобілю "VOLKSWAGEN PASSAT", д.н.з. НОМЕР_2 у переданому вигляді до скасування арешту майна у повному обсязі у встановленому КПК України порядку до розгляду кримінального провадження № 12024070000000483, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України, а також покласти обов`язок щодо представлення транспортного засобу марки на вимогу слідчого, прокурора, з метою проведення слідчих, процесуальних дій, експертизи.

Попередити власника майна про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження майна.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Копію ухвали вручити учасникам, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали було оголошено 13 липня 2026 року о 13 год. 50 хв..

Слідчий суддя ОСОБА_1