Рішення № 138212883, 08.06.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3677/20

Провадження № 2-о/505/14/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.06.2026 року м.Подільськ Одеської області

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Павловської Г.В.

за участю секретаря Марченко Н.Б.

роглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні,-

встановив:

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Подільської міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні та просить встановити факт її постійного проживання з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад п`ятнадцять років, з 23.11.2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до часу його смерті, встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як члена сім`ї строком понад 15 років, з 23.11.2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до часу його смерті.

В обґрунтування вимог зазначила, що 23.04.1977 року вона із ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Від даного шлюбу у них народились двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Її чоловік був ветераном військової служби і інвалідом 2 групи та мав право позачергового отримання квартири у м.Подільську (колишня назва Подільськ) Одеської області, у зв`язку із чим у листопаді 2004 року він звернувся до виконавчого комітету з метою отримання квартири. Для пришвидшення отримання квартири він запропонував їй шлюб розірвати, але фактично продовжувати жити як чоловік та жінка, а після отримання квартири знову офіційно одружитись.

23.011.2004 року вони розірвали шлб, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.11.2004 року видане відділом РАЦС по м.Котовськ, Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

Після офіційного розірвання шлюбу, вони із ОСОБА_2 продовжували спільно жити разом як чоловік та жінка в будинку їх сина, продовжували спільно користуватись тим рухомим майном, яке вони придбали разом коли ще були у шлюбі, меблями, телевізором, диваном ліжками, столами. Вона і ОСОБА_2 отримували пенсії, у них був спільний бюджет та спільні витрати на придбання продуктів харчування, одягу та взуття, разом відпочивали, у разі необхідності надавали один одному матеріальну допомогу, мали взаємні права та обов`язки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.

Розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2020 року і до дня його смерті складав 4000,00 грн, тоді як розмір її пенсії складав тільки 1793,13 грн., тобто фактично вона перебувала на утриманні ОСОБА_2 .

Таким чином, вона є непрацездатним членом сім`ї померлого пенсіонера з числа військовослужбовців, перебувала на його утриманні до дня його смерті та одержувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, оскільки вона отримувала невелику пенсію, і після смерті ОСОБА_2 має право користуватись пільгами, передбаченими п.6 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких осіб та їх соціальний захист», у зв`язку з чим звернулась до суду із вказаною заявою.

Ухвалою суду від 25.05.2021 року відкрито провадження у справі.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшло заперечення на заяву, яке зареєстроване в канцелярії суду за вх.№ 9553 від 09.07.2021, в якому останній просив заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, у зв`язку з тим, що із вказаної заяви вбачається спір про право.

22.09.2021 року від заявниці ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на заперечення, яка зареєстрована за вх.№ 13247, згідно якої заявниця просила відмовити в задоволенні заперечення представника ГУ ПФУ в Одеської області Морозова С.В. та задовольнити її вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні.

В судове засідання заявниця та її представник адвокат Осокін С.Ю. не з`явились, представник заявниці надав заяву, зареєстровану за вх.№ 10495 від 09.06.2026 року про розгляд справи у його відсутності та відсутності заявниці ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Подільської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не зявився, але надав заяву, яка зареєстрована за вх.№8193 про розгляд справи за відсутності представника Департаменту соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Подільської міської ради.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в судове засідання не з`явився, на надав заяву, яка зареєстрована в канцелярії Подільського міськрайонного суду Одеської області 08.06.2026 року за вх.№10414 про розгляд справи без участі представника.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що заявницю ОСОБА_6 знає з 2006 року. Також був знайомий із ОСОБА_2 , якого знав як чоловіка заявниці. ОСОБА_2 працював у м. Києві, а він неодноразово підвозив подружжя до залізничного вокзалу. Приблизно з 2000 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, вели спільний побут та господарство і проживали разом до дня смерті ОСОБА_2 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що мешкає по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 є її свекрухою, з якою у неї склалися добрі стосунки. З 2014 року вона знайома зі своїм чоловіком та його батьками, вони проживали разом в одному будинку однією сім`єю, вели спільний побут та господарство. У сім`ї панували доброзичливі стосунки, усі важливі питання вирішували спільно., свекор працював в м.Обухів позмінно, а ІНФОРМАЦІЯ_6 помер.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що заявниця ОСОБА_6 є його сусідкою, яку він знає з 2000 року. До цього часу в будинку проживали батьки ОСОБА_2 . Зазначив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 проживали разом, вели спільне господарство та він знав їх як чоловіка та дружину і не був обізнаний про те, що їхній шлюб було офіційно розірвано. Також пояснив, що ОСОБА_2 працював вахтовим методом.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він є сусідом заявниці ОСОБА_6 , знає давно цю сім?ю.

Заявниця ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_2 мешкали завжди разом по АДРЕСА_1 , у них був хворий син, вони все робили задля його лікування.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Судом встановлено, що згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00027645285 від 03.09.2020 року, 23.04.1977 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту котовську Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області було укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , актовий запис №122. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 .

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , 23.11.2004 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис №11.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21.08.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 65 років в м.Обухів Київської області, актовий запис №639.

Заявниця ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 .

Згідно копії довідки №4/550 від 11.08.2005 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , 1954 року народження проходив службу в Збройних Силах з 10.05.1974 року по 31.05.1976 року; 22.02.1977 року по 12.09.2002 року.

Згідно копії свідоцтва про хворобу №2/139 від 13.08.2002 року, виданої Військово-лікарською комісією в/ НОМЕР_6 , ОСОБА_2 , 1954 року народження мав захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_7 , від 07.05.2004 року, виданого Котовським міськвійськоматом, ОСОБА_2 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.

Згідно копії довідки серії МСЕ №098976 від 09.11.2004 року, ОСОБА_2 , 1954 року народження має другу групу інвалідності, загальне захворювання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію. З наданих документів убачається, що її перерахунок здійснювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», що свідчить про отримання ним пенсії, призначеної відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби.

Заявниця ОСОБА_1 перебуває на обліку в Подільському об`єднаному ПФУ в Одеській області, розмір її пенсії складав у 2020 році за період червень 2020-листопад2020 10758,78 грн., що підтверджується копією довідки №3180121164170162.

Згідно копії свідоцтва про поховання №285 від 21.08.2020 року ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно довідки від 18.09.2020 року, виданої головою квартального комітету м.Подільська Одеської області ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 дійсно з 2002 року і до дня смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали за адресою: АДРЕСА_2 і вели спільне господарство.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до змісту ст. 315 ЦПК України, судом можуть бути встановлені юридичні факти, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 у поєднанні із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб», пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійнимі основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність взаємної матеріальної та моральної підтримки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03червня 1999№ 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, міських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а встановлення факту перебування на утриманні має значення для реалізації права на відповідні пенсійні виплати.

Згідно до п.2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/17552/18 підкреслив, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Також Верховний Суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона не була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування на утриманні ОСОБА_2 , оскільки вказані обставини мають для неї юридичне значення, пов`язане з реалізацією права на пенсійне забезпечення у зв`язку із втратою годувальника.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію, перерахунок якої здійснювався відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших прирівняних категорій.

Свідченнями допитаних у судовому засіданні свідків, які є послідовними, узгодженими між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності, підтверджується, що заявниця та ОСОБА_2 протягом тривалого часу проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет та взаємно підтримували один одного як подружжя.

Зокрема, свідки підтвердили, що сторони сприймалися оточуючими як чоловік і дружина, проживали разом за однією адресою, спільно вирішували побутові питання, здійснювали взаємну матеріальну та моральну підтримку, що відповідає ознакам сім`ї, визначеним статтею 3 Сімейного кодексу України.

Наявні у справі докази свідчать про те, що дохід ОСОБА_2 , був для заявниці постійним і основним джерелом засобу існування, оскільки, вона є пенсіонеркою, та отримує мінімальну пенсію. Надана ОСОБА_2 матеріальна допомога заявниці мала постійний характер і забезпечувала основні потреби сім`ї, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що заявниця перебувала на його утриманні.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що встановлення факту спільного проживання заявниці та ОСОБА_2 , на час його смерті та перебування її на утриманні чоловіка, який помер, має для неї юридичне значення і потрібне для оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а відтак заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров`я Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 постійно проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.11.2004 року та по день смерті ОСОБА_2 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Су д д я Г.В. Павловська

Повне судове рішення складено 08.06.2026 року.