Ухвала суду № 138212520, 14.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25139/25

Провадження 2/127/5386/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі: секретаря судового засідання Карпенка А. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мельник Л. С.,

представника третьої особи Кислицької Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство Охорони Здоров`я України, про визнання незаконним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває вище вказана цивільна справа.

В судовому засіданні, представник відповідача Мельник Л. С. в усному порядку повторно заявила клопотання про відвід головуючого судді Антонюка В. В. посилаючись на те, що суддя Антонюк В. В. при розгляді справи, де стороною є Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова необєктивно та упереджено відноситься до сторони відповідача, оскільки суддею Антонюком В. В. було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, чим на переконання представника відповідача грубо порушено норми процесуального права та створено передумови для винесення незаконного рішення. Окрім того представниками Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова було виявлено в коридорі Вінницького міського суду Вінницької області, як суддя Антонюк В. В. вітався та спілкувався із стороною позивача, що може свідчити про його зацікавленісь у вирішенні справи на користь позивача.

Позивач ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення клопотання представника відповідача про відвід головуючого судді, посилаючись на його необгрунтованість, безпідставність та зловживання стороною відповідача своїми правами.

Представник третьої осіби Кислицька Ю. О. при вирішенні даного клопотання поклалась на думку суду.

Заслухавши заяву представника відповідача про відвід головуючого судді Антонюка В. В., позицію позивача і представника третьої особи, вивчивши матеріали цивільної справи, суд зважає на те, що однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, головною метою якого є відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є обґрунтовані сумніви.

Статтею 2 ЦПК України визначено, як мету цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, що відповідає засадам «Права на справедливий судовий розгляд», які закріплені в ст..6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997 року.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 р. передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Також, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі "Гаусшильдт проти Данії" , "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України ).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

«Правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення Європейського суду з прав людини у справі « Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні викликати у громадськості у демократичному суспільстві (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland).

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Проте, при розгляді справи жодної з перелічених у ч. 1 ст. 36 ЦПК України обставин, судом не встановлено.

З аналізу заяви про відвід вбачається, що представник відповідача не стільки вказує на упередженість чи необ`єктивність судді під час розгляду вказаної цивільної справи, скільки на невпевненість у постановленні рішення на користь відповідача, що і зумовило внесення на розгляд суду клопотання про відвід головуючого по справі.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Разом з тим, заява про відвід головуючого судді розглядається як тиск на суддю, який приймає передбачені законом міри для швидкого, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Однак, не зважаючи на те, що факти наведені в заяві не є обґрунтованими та не відповідають дійсності (не свідчать про будь-яку побічну чи пряму зацікавленість головуючого по справі у результатах її розгляду), проте з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя та на розгляд її справи поза будь-яким сумнівом для відповідача, щодо об`єктивності та неупередженості складу суду, та враховуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477, відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та практику Європейського Суду як джерело права, суд зважає на положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (зокрема, Рішення у справі Delcourt v. Belgium від 17 січня 1970 року № 2689/65, Рішення у справіTocono and Profesorii Prometeisti v. Moldova від 26 червня 2007 року № 32263/03, а також Рішення у справі De Cubber v. Belgium від 26.10.1984 року, згідно якого правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (п. 26)).

Право сторін на справедливий суд закріплений у нормах міжнародного права, зокрема, у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Крім того, згідно з положеннями «Бангалорських принципів поведінки судді», що ухвалені резолюцією № 2006 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, допускається самовідвід (відвід) судді у тому випадку, коли сторонньому спостерігачеві може здатись, що суддя не здатен винести неупереджене рішення.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що з метою попередження в подальшому безпідставних заяв та скарг на необ`єктивність та упередженість головуючого в розгляді даної справи, що призводить до затягування судового розгляду справи, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини, які викладені в його рішеннях у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ), з приводу недовіри суду, вважає за доцільне задовольнити заяву про відвід головуючого, а справу передати в канцелярію суду для визначення іншого судді у порядку встановленому ст.33 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 36, 39, 40, 41, 258-259, 261 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача про відвід головуючого судді Антонюка В. В. -задовольнити.

Цивільну справу №127/25139/25 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство Охорони Здоров`я України, про визнання незаконним та скасування наказу, передати до канцелярії Вінницького міського суду Вінницької області для визначення іншого судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2026 року.

Суддя: