Ухвала суду № 138212322, 08.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 639/3361/26

Провадження № 2/761/13688/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Пономаренко Н.В., вивчаючи матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної міграційна служба України про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України в якому просить стягнути з Державної міграційної служби України відшкодування шкоди, завданої позивачу протиправною відмовою 20.05.2017 року, оформити паспорт громадянина України в формі книжечки, у будь-який спосіб передбачений ст. 16 ЦК України, наслідком застосування якого має бути оформлення та видача ОСОБА_1 безоплатно та без використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру Новобаварський районним відділом у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області паспорт громадянина України у формі книжечки із за значенням адреси реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Ухвалою судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 22.04.2026 2ивільну справу № 639/3361/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційна служба України про відшкодування шкоди - передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2026 року вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.

Разом з тим, вивчивши подану заяву, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява серед іншого повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Разом з тим, позивачем у позовній заяві не зазначено усіх відомостей відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України щодо себе та відповідача.

Таким чином, на усунення недоліків, позивачу слід зазначити в позовній заяві щодо себе та відповідача усі відомості, як того вимагає п. 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України.

Так, згідно п.п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною п`ятою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин 1, 2 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

При цьому, у Постанові № 990/150/23 від 22.02.2024 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Проте, вивчивши матеріали позовної заяви, встановлено, що вони не відповідають вимогам вищенаведених ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: у позовній заяві неповно зазначений зміст позовних вимог, оскільки в позовній вимозі (її прохальна частина) про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди, взагалі не зазначено суми, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивачу на виконання вищевказаних положень чинного законодавства необхідно усунути вказані недоліки, а саме уточнити зміст позовних вимог та вказати усі дані щодо відповідача відповідно до вимог п. 2 ч.3 ст. 175 ЦПК Україник.

Відповідно до вимог п.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить суд: стягнути з Державної міграційної служби України відшкодування шкоди, завданої позивачу протиправною відмовою 20.05.2017 року.

Таким чином, з позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру.

Позивачем не сплачено судовий збір, та в обґрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору, позивачем вказано, що позивач вважає, що підлягає звільненню від сплати судового збору згідно пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, позивача взагалі не надано доказів чи підтвердження наявності у позивача статусу ветерана війни - учасника бойових дій.

Однак, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Стаття 22 Закону про соцзахист ветеранів війни має назву «Оскарження рішень підприємств, установ і організацій, які надають пільги». У контексті цього Закону та за логічним змістом його статей вона покликана уточнити окремі пільгові умови реалізації захисту прав відповідної категорії осіб, визначених саме у його статті 12, а не визначає та не може обмежувати дію пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір. Тобто за своєю дією пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір як спеціальна норма, яка визначає загальний порядок звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України, є значно ширшою за статтю 22 Закону про соцзахист ветеранів війни, яка є спеціальною нормою лише по відношенню до судового захисту прав, закріплених у статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни.

Разом з тим, перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими звернувся ОСОБА_1 , у цій справі.

Тому, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з приводу стягнення з Державної міграційної служби України відшкодування шкоди, завданої позивачу протиправною відмовою 20.05.2017 року, який не стосується порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання даної позовної заяви підлягає сплаті.

Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, в ухвалі від 06 травня 2020 року (справа № 9901/70/20).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що пункт 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону про соцзахист ветеранів війни. А у статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону про судовий збір суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону про соцзахист ветеранів війни. Відповідно до цього Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не бачить підстав для відступу від цієї правової позиції та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня2024 року у справі № 567/79/23 вказано, що Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості (п. 83).

Таким чином, підстави для звільнення сплати судового збору відсутні.

Керуючись Законом «Про державний бюджет України на 2026 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 гривня.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на день звернення із позовом становить (16640,00 грн.).

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір» щодо ставок судового збору, а також порядку його сплати, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимоги позовної заяви майнового у розмірі 1 відсотока ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на день звернення із позовом становить (16640,00 грн.).

Реквізити для сплати судового збору за подання заяв до Шевченківського районного суду міста Києва: отримувач коштів - УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н ; код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37995466; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача (МФО) - 899998 ; рахунок отримувача - UA628999980313151206000026011; код класифікації доходів бюджету - 22030101 ; призначення платежу: - «*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шевченківський районний суд міста».

Таким чином, позивачу на виконання вищевказаних положень чинного законодавства необхідно усунути вищевикладені недоліки, сплатити суму судового збору та надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.

У разі виправлення недоліків, нову позовну заяву необхідно подати разом із її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості учасників процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України, передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Разом із тим, суд роз`яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 175, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційна служба України про відшкодування шкоди, - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: