Рішення № 138210450, 13.07.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

13.07.2026 Справа №: 518/2259/25 Провадження № 2/518/170/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі

головуючого судді Гуржій А.В.,

за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання коштів на умовах,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про надання коштів на умовах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.03.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №674627 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки встановлені договором. Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кошти в розмірі визначеному умовами договору. Відповідач у свою чергу не виконав умови кредитного договору.

Позивач вказує, що на підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу, яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Позивач посилається на те, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 виконало та надало їй кредит в сумі 7800,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

22.02.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 015-220221 за плату відступило, а ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача.

21.10.2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі Договору факторингу № 20241021/2 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «Артеміда» просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором загальною сумою в розмірі 21 918,11 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 5 722,82 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 13 047,60 грн.; інфляційне збільшення 3 147,69 грн.

Ухвалою суду від 30.12.2025 року позовну заяву залишено без руху.

У встановлений строк позивачем недоліки позовної заяви усунуті.

Ухвалою суду від 07.01.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року витребувано з АТ КБ «Приватбанк», банківською таємницю.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження разом з копією позовної заяви у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим у порядку ст.187 ЦПК України.

21.01.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів та неналежність і недопустимість поданих позивачем доказів на підтвердження виникнення і розміру заборгованості, зокрема відсутність належних доказів зарахування кредитних коштів саме на банківську картку відповідача.

27.01.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача заперечив проти доводів відповідача та просив їх відхилити. Зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки його перебіг був продовжений на час дії воєнного стану відповідно до законодавства. Також вказав, що надані до позову документи є належними та допустимими доказами укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів на банківську картку, зазначену відповідачем при укладенні договору, та виникнення заборгованості. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідач не надав доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів чи належність зазначеної у договорі банківської картки. Одночасно заявив клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» та відповідача виписки щодо руху коштів по банківській картці для підтвердження факту зарахування кредитних коштів.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 підписано договір № 674627 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на рахунок карти № НОМЕР_1 .

Відповідно до умов Договору кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 7800,00 грн. строком на 30 днів з процентною ставкою 1,90% за кожний день користування кредитом.

Додатковим договором до Договору №674627 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.04.2020 року, строк користування кредитом продовжили до 09.05.2020 року.

Додатковим договором до Договору №674627 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.04.2020 року, строк користування кредитом продовжили до 18.05.2020 року.

Додатковим договором до Договору №674627 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.05.2020 року, строк користування кредитом продовжили до 09.06.2020 року.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед виконало та надало відповідачу ОСОБА_2 кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку 23.03.2020 року о 07:30:02год. на суму 7800,00 грн, номер картки , номер транзакції в системі iPay.ua 51571163, призначення платежу: зарахування 7800 грн на карту НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

При цьому договір укладено в електронній формі та відповідно до реквізитів Договору №674627 відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «3197311844».

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» по договору кредиту №674627 від 23.03.2020 року заборгованість відповідача у період з 23.03.2020 року по 08.06.2020 року становить 8984,72 грн. Заборгованість складається з наступного: 5722,82 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3261,90 грн. - заборгованість за відсотками.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за кредитним договором № 674627 від 23.03.2020 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 частково виконала свої зобов`язання за договором, сплативши на користь кредитора 7 122,85 грн.

22.02.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 015-220221 за плату відступило, а ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача.

21.10.2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі Договору факторингу № 20241021/2 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №20241021/2 від 22.12.2025 року за яким відступаються та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «Артеміда» набуло право вимоги до ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 18770,42 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 5722,82 грн., заборгованості за процентами 13047,60 грн.

У подальшому позивач здійснив нарахування інфляційного збільшення та процентів за прострочення, згідно зі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Артеміда», за період з 10.06.2020 по 23.02.2022 нараховано інфляційні збільшення у розмірі 3 147,69 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Факт укладення договору позики між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 підтверджується долученими до позовної заяви доказами: графіком платежів, довідкою про ідентифікацію, згодою суб`єкта персональних даних, довідкою про ідентифікацію, довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту. Отже, відповідач ознайомився з умовами кредитування та погодився на умови кредитного договору.

Крім того, судом враховано надані АТ КБ «Приват банк» на вимогу суду документи, що містять банківську таємницю щодо відповідачки, у яких, зокрема, підтверджено факт зарахування на рахунок ОСОБА_2 , 23.03.2020 року кошти у розмірі 7800,00 грн. та факт користування вказаними коштами.

Під час розгляду справи на підставі поданих позивачем документів судом встановлено, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання з приводу надання грошових коштів відповідачу.

Отже, позивачем доведено факт виконання кредитором договору позики та факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором позики.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-998св24) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 512, статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом

Встановлено, що 21.10.2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі Договору факторингу № 20241021/2 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право грошової вимоги до відповідача. На підставі вказаного договору ТОВ «ФК «Артеміда» є кредитором за зобов`язаннями ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України проценти є платою за правомірне користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Як встановлено судом, з урахуванням останнього додаткового договору від 09.05.2020 року строк користування кредитом сплив 09.06.2020 року.

Після спливу зазначених строків відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому правовідносини сторін переходять у сферу охоронних правовідносин, врегульованих ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Після цього кредитор має право лише на застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 та від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

Разом із тим, позивач просить стягнути з відповідача проценти які були нараховані вже після закінчення строку кредитування, що призвело до непропорційного збільшення розміру заборгованості.

Суд враховує, що заявлений розмір процентів значно перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим ст. 3 ЦК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що стягненню підлягають лише проценти за правомірне користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування та розрахунком заборгованості розрахованим первісним кредитором, а саме: у розмірі 8984,72 грн.

Разом із тим, згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідачем було частково здійснено погашення кредитної заборгованості у розмірі 7122,85 грн.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що сума фактичної заборгованості підлягає зменшенню на суму платежів, здійснених відповідачем.

Таким чином, станом на закінчення строку кредитування заборгованість відповідача становила 8984,72 грн, яка вже враховує здійснені відповідачем платежі у сумі 7122,85 грн. Крім того, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати у розмірі 3147,69 грн відповідно до статті 625 ЦК України. Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить 12132,41 грн.

Щодо строку позовної давності.

Представником відповідача також було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог.

Суд не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на таке.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом із тим, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Водночас на момент виникнення у позивача права на звернення до суду на території України діяв карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України, який було скасовано лише 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

Отже, перебіг позовної давності у даному випадку був продовжений на строк дії карантину та воєнного стану, а тому станом на момент звернення позивача до суду строк позовної давності не сплив.

За таких обставин підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України, суд не вбачає, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання представника відповідача слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволено на 55,35 %, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 340,88 грн.

У позовній заяві представником позивача адвокатом Бачинським О.М. подано заяву про розподіл судових витрат, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У цьому випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу такими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги № 21110019 від 18.12.2025 року; розрахунком суми судових витрат; актом № 1 приймання - передачі наданих послуг згідно договору № 21110019 від 18.12.2025 року.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює очікувані понесення позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання коштів на умовах задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», за Договором № 674627 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.03.2020 року в розмірі 12132,41 грн (дванадцять тисяч сто тридцять дві гривні 41 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», понесені судові витрати у розмірі 1340,88 грн (одна тисяча триста сорок гривень 88 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», Код ЄДРПОУ 42655697, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, оф. 54. реквізити IBAN НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Гуржій