Ухвала суду № 138210337, 14.07.2026, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/565/25

Провадження 2-п/574/9/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Буринь

Буринський районний суду Сумської області в складі судді Гука Т.Р., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тальчук Поліни Іллівни про перегляд заочного рішення Буринського районного суду Сумської області від 10.10.2025 року по справі №574/565/25 за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Буринського районного суду Сумської області від 10.10.2025 року позов АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2021 року в розмірі 29027,85 грн. та стягнуто судові витрати в розмірі 3028 грн.

13.07.2026 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тальчук П.І. про перегляд заочного рішення Буринського районного суду Сумської області від 10.10.2025 року, яка мотивована тим, що у відповідачки відсутній зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС і вона не отримувала копію заочного рішення засобами поштового зв`язку і остання була позбавлена можливості своєчасно дізнатися про зміст ухваленого заочного рішення та реалізувати своє право на його оскарження у встановлений законом строк. Також зазначає, що заочне рішення Буринського районного суду Сумської області від 10.10.205 року було отримане нею, як представником відповідачки 09.07.2026 року в підсистемі Електронний суд, що підтверджується повідомленням №120386 про надання адвокату доступу до справи. Враховуючи вищевикладене просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відступаючи від попередніх позицій у постанові від 24 червня 2024 року по справі №554/7669/21 виснувала наступне.

Реєстрація (декларування) місця проживання чи перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

ЦПК передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня.

Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Звернення позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження реєстрації не відповідає нормам статті 28 ЦПК України.

З урахуванням викладеного Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм процесуального права (частина перша статті 28 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18 щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Так, звертаючись до Буринського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 представник позивача зазначив її адресу: АДРЕСА_1 .

Судом було зроблено запити, щодо місця реєстрації відповідача з метою виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України.

З відділу ЦНАП апарату виконавчого комітету Буринської міської ради Сумської області надійшла інформація, що згідно реєстру територіальної громади громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

За цією адресою судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами, але конверт було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також, після ухвалення заочного рішення, а саме 10.10.2025 року на вказану зареєстровану адресу відповідача було направлено копію такого рішення суду, однак конверт повернутий до суду також без вручення.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною шостою статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18.

За змістом статті 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX, декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, серед іншого, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Отже, з урахуванням викладеного, судом направлялися листи на зареєстровану адресу проживання відповідача ОСОБА_2 , які, від незалежних причин від суду, поверталися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, у заяві про перегляд заочного рішення місцем проживання відповідачки також зазначено зареєстровану адресу її проживання, на яку їй судом надсилалась вся поштова кореспонденція.

Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Як зазначалося вище, копія заочного рішення від 10.10.2025 року направлена рекомендованою поштою із зворотнім повідомленням на адресу реєстрації місця проживання відповідачки, яка також зазначена в заяві про перегляд заочного рішення.

Однак, поштовий конверт з копією рішення суду був повернутий до суду без вручення.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, а саме повідомлення №106588 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (а.с.67) адвокат Максімов В.М. 01.03.2026 року отримав доступ до справи №574/565/25, провадження №2/574/298/2025 на підставі ордеру на надання правничої допомоги (правової) допомоги ОСОБА_3 №АТ1130660 від 28.02.2026 р., виданого на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №б/н від 18.02.2026 р., для представництва у судах по справі з єдиним унікальним номером справи 574/565/25.

Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, визначено, що користувач ЄСІТС, який підтвердив свої повноваження адвоката, має можливість видати ордер на конкретну справу для отримання в автоматичному режимі доступу до документів у справі або загальний ордер (без зазначення номера справи) для представлення інтересів фізичних та юридичних осіб, які не мають власних зареєстрованих Електронних кабінетів. За наявності у користувача зареєстрованого Електронного кабінету ордер не створюється. Після отримання адвокатом доступу до конкретної справи до Автоматизованої системи документообігу суду в автоматичному режимі засобами ЄСІТС надсилається відповідне повідомлення із зазначенням інформації про справу та адвоката.

Отже, наявні матеріли у даній справі вказують на те, що відповідач по справі ОСОБА_1 ) щонайменше у березні 2026 р. була обізнана із заочним рішення суду від 10.10.2025 р.

Відтак твердження представника відповідача адвоката Тальчук П.І., ордер на надання правничої допомоги якою виданий також на підставі договору про надання правової допомоги від 18.02.2026 року, про те, що відповідач не знала про існування заочного рішення суду від 10.10.2025 року є безпідставні та судом відхиляються.

Інших обґрунтованих мотивів, пов`язаних з можливістю поновлення строку, матеріали справи не містять та такі не встановлені судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду слід відмовити, а подану до суду заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 126, 260, 284-286 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Тальчук Поліни Іллівни про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення відмовити.

Заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Тальчук Поліни Іллівни про перегляд заочного рішення Буринського районного суду Сумської області від 10.10.2025 року по справі №574/565/25 за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 14.07.2026 року.

Суддя: Т.Р. Гук