Ухвала суду № 138210307, 02.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6872/26

Номер провадження 1-кс/711/2149/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погодженого начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42025120000000111 від 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше несудимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням в якому просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 42025120000000111 від 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що на початку червня 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, житель м. Олександрії Кіровоградської області, ОСОБА_7 , не займаючись і не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, настирливо виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, обрав предметом протиправних посягань чуже майно, а способом заволодіння ним висунення власникам вимог передачі належного їм майна чи права на майно з погрозою застосування насильства над власниками та застосуванням такого насильства.

Продовжуючи реалізацію свого плану злочинної діяльності, на початку серпня 2025 року, але не пізніше 07.08.2025, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , залучив до реалізації злочинного задуму в якості співучасників ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши чітку роль кожного в досягненні результату злочинної діяльності.

Поінформувавши вказаних осіб, щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 запропонував останнім спільну участь у їх реалізації шляхом вчинення вимагання із застосуванням при цьому до власників майна насильницьких дій та погроз вчинення насильницьких дій.

Усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_7 , спонукані корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 надали свою згоду на участь у спільній злочинній діяльності.

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , відповідно до заздалегідь обумовленого плану злочинної діяльності групи, визначив ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 як особу до якої можна вчинити вимогу з погрозою застосування насильства та/або насильство з метою отримання належного йому майна чи права на майно, а підставою вимог нібито існуюче фінансове зобов`язання (борг) ОСОБА_9 перед ОСОБА_5 .

Так, 07.08.2025, близько 19 год. 30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибули на зустріч із ОСОБА_9 .

У ході спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , повідомили ОСОБА_9 про необхідність виплати ним їм грошових коштів в розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) гривень в якості оплати боргу, який нібито виник у нього перед ОСОБА_5 . В разі відмови від виплати «боргу», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 погрожували нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

У подальшому, 20.08.2025, близько 18 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , на автомобілі Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 знову прибули на зустріч з ОСОБА_9 та запросили сісти до них в автомобіль, на заднє сидіння, де знаходився ОСОБА_8 .

Коли ОСОБА_9 сів в автомобіль, ОСОБА_8 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, почав наносити удари кулаками в область шиї та грудей ОСОБА_9 , таким чином здійснюючи фізичний вплив на нього, що супроводжувався психологічним тиском з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які були направлені на отримання від ОСОБА_9 грошових коштів якості оплати неіснуючого боргу, сума якого на той момент зросла до 30000 (тридцяти тисяч) гривень.

У подальшому, 25.09.2025, о 15 год. 40 хв., перебуваючи біля ТЦ «Grand Plaza», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, буд. 77, ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_7 , який на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , повідомив, що ОСОБА_9 має виплатити їм хоча б половину боргу, щоб він ( ОСОБА_7 ) утримав ОСОБА_8 від нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

У подальшому, 26.09.2025 , близько 18 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , на автомобілі Nissan Altima д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 знову прибули на зустріч з ОСОБА_9 та запросили сісти до них в автомобіль, на заднє сидіння, де знаходився ОСОБА_7 .

Після того як ОСОБА_9 сів в автомобіль, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, у зв`язку з невиплатою ОСОБА_9 грошових коштів в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень запропонували йому як альтернативу виплаті коштів фактичну передачу у власність ОСОБА_8 права володіння та користування земельною ділянкою в обслуговуючому кооперативі садово-городньому товаристві «Івушка» (ОК СГТ «Івушка»), розташованою за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Виноградна, буд. 24 на території м. Олександрія, що належить дружині ОСОБА_9 ОСОБА_10 .

Коли на вищевказані умови ОСОБА_9 не погодився, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вивезли ОСОБА_9 у невстановлене в ході досудового розслідування місце, що являє собою лісосмугу за межами м. Олександрія в Олександрійському району Кіровоградської області, де, вийшовши з автомобіля, діючи за попередньою змовою, відповідно до заздалегідь обумовленого з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, з метою здійснення психологічного тиску на ОСОБА_9 , ОСОБА_8 продемонстрував йому предмет, зовні схожий на гумовий кийок, який дістав з багажника автомобіля, а ОСОБА_7 продемонстрував запханий за власний пояс предмет зовні схожий на пістолет.

Отримавши остаточну відмову ОСОБА_9 від передачі права власності на вищевказану земельну ділянку, ОСОБА_7 , взявши до рук гумовий кийок у ОСОБА_8 , почав наносити ним удари по задній частині обох стегон ОСОБА_9 , внаслідок чого останні отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин обох стегон, що супроводжувалось вимогами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 щодо передачі грошових коштів або права власності на земельну ділянку.

Отже таким чином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні вимоги передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілим ОСОБА_9 , вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , вчиненого з поєднанням насильства, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.

Так, на підставі зібраних під час досудового розслідування доказів у вказаному кримінальному провадженні, у порядку ст. ст. 276 278 КПК України, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 4 ст. 189 КК України повідомлено ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Олександрія Кіровоградської області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому:

- 21.07.2022 Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України.

30.01.2026 ОСОБА_5 повідомлений про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст 189 КК України.

04.02.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький підозрюваному ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.03.2026, без визначення розміру застави.

10.03.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький підозрюваному ОСОБА_5 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.05.2026.

06.03.2026 слідчим суддею Подільського районного суду м. Кропивницький строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025120000000111 продовжений до шести місяців, тобто до 13.07.2026.

06.05.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси підозрюваному ОСОБА_5 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.07.2026.

29.06.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025120000000111 продовжений до дев`яти місяців, тобто до 13.10.2026.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження: заявою ОСОБА_9 про вчинений злочин; допитом потерпілого ОСОБА_9 ; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілим ОСОБА_9 ; розсекреченими протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: № 5066т/55/110-25 від 06.11.2025; № 5346т/55/110-25 від 19.11.2025; № 5084т/55/110-25 від 07.11.2025; № 61/27/1144/т від 10.12.2025; № 41т/55/110-26 від 02.01.2026; № 5962т/55/110-25 від 30.12.2025; протоколом обшуку від 13.01.2026 за місцем проживання ОСОБА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Таким чином 04.07.2026 спливає строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , однак завершити досудове розслідування в даному кримінальному провадженні до вказаного часу не є можливим, оскільки для всебічного, повного й неупередженого розслідування всіх обставин кримінального провадження необхідно виконати ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

На виконання зазначеного обсягу роботи потрібен додатковий термін не менше двох місяців, в зв`язку з чим виникла необхідність у порушенні клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

На даний час необхідність в раніше застосованому щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою не відпала, оскільки заявлені раніше ризики до вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися.

З урахуванням наявності вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного та її бажання уникнути кримінальної відповідальності, досудовим розслідуванням встановлено наявність ризиків, які продовжують мати місце і на даний час:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливість підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Так, маючи при цьому всі можливості та засоби, за відсутності стійких соціальних зв`язків, зокрема у вигляді офіційного (легального) постійного місця роботи, підозрюваний може ухилитись від явки до слідчого, прокурора або суду.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених

ч. 4 ст. 189 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, якому на протязі тривалого часу разом з іншими співучасниками, висловлював погрози вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим та їх близьким, які проживають в одному місті з підозрюваними, свідків, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні.Встановлення об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе в тому числі шляхом проведення допитів та інших слідчих (розшукових) дій за участі мешканців Олександрійського району Кіровоградської області.

Зважаючи на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, у сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі

«W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його «вразливій» стадії;

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння підготовки до злочину та обставини, необхідні для встановлення істини у кримінальному провадженні, у тому числі інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об`єкти, що мають значення;

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, на даний час протиправні дії, підозрюваного викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв`язку із чим останній може вчинити протиправні дії на продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, останньому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як такий, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в рамках даного кримінального провадження.

У відповідності до практики Європейського суду, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому, не можуть бути визначальними при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Однак, ОСОБА_5 офіційного місця роботи не має, інформація щодо наявних у нього дітей або інших осіб на утриманні відсутня, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків, у зв`язку із чим, вищевказані ризики є реальними та обґрунтованими.

По справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, оскільки питання збуту здійснення вимагання із погрозами застосування насильства та застосуванням такого насильства досить гостро стоїть в суспільстві та має різко негативне ставлення громадян.

Зокрема, у випадку застосування судом більш м`якого запобіжного заходу, ОСОБА_5 , зважаючи на встановлені факти обраної ним міри поведінки відносно потерпілих, може продовжити злочинну діяльність пов`язану із вимаганням чужого майна для себе або третіх осіб, а також отримає можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, прошу суд оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_5 та особу підозрюваного і визнати за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в продовженні тримання підозрюваного під вартою.

Вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими, вони не відпали і не змінилися та виправдовують даний запобіжний захід. В свою чергу, інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Однак, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний злочин передбачає застосування насильства і є злочином проти життя та здоров`я особи.

При цьому враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до слідчого, прокурора та суд на першу вимогу. Крім того, обирати запобіжний захід відносно підозрюваного домашній арешт недоцільно, оскільки перебуваючи під домашнім арештом зможе переховування від органів досудового розслідування та/або суду та в цілому вказаний захід не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Ураховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 особливо тяжких злочинів, з метою запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий та прокурор просять задовольнити клопотання в повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та пояснив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42025120000000111 від 08.08.2025. В даному провадженні повідомлено про підозру семи особам. Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189 КК України, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні одного епізоду. Йому інкримінується епізод вимагання по ОСОБА_11 . До ОСОБА_11 застосовувалися погрози, насильство, вимоги передати земельну ділянку. Була участь у підготовці інформації по людям, яких вимагали гроші. Шукав людей слідкував за ними. Його роль полягала у наданні допомоги, особисто вимоги не висував та не наносив тілесних ушкоджень. З урахуванням викладеного, просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала думку прокурора та просила задовольнити клопотання. Вказала, що проаналізувавши матеріали, ОСОБА_5 спілкувався із всіма учасниками. Надавав інформацію. Отримував свою частину долі по результату, тому сильно стався. Додала, що наявні ризики через його зв`язки.

Адвокат ОСОБА_6 вважає, підозру необґрунтованою, наявні припущення. Навіть якщо говорити про особу в контексті повідомлення його перебування, не вважає в цьому кримінальні дії. Ризики необґрунтовані. Звертає увагу н стан здоров`я, просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Додав, що перебував в іншому місті в деякі періоди інкриміновані. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст.199 КПК зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також встановити обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000111 від 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні вимог передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, з погрозою пошкодження їхнього майна (вимагання), вчинених повторно, вчинених за попередньою змовою групою осіб, вчинених з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, вчинених з поєднанням насильства, вчинених в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

30.01.2026 ОСОБА_5 повідомлений про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.189 КК України.

04.02.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький підозрюваному ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.03.2026, без визначення розміру застави.

06.03.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000111 продовжений до шести місяців, тобто до 13.07.2026.

10.03.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький підозрюваному ОСОБА_5 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.05.2026.

06.05.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/4592/26) підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04.07.2026, без визначення застави.

29.06.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/6763/26) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 13.10.2026 включно.

Таким чином, дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, закінчується 04.07.2026, що стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.

Згідно з положеннями ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий у клопотанні та прокурор під час судового розгляду наголошували, що наразі в кримінальному провадженні наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії вказаного запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 , а тому встановлена необхідність у вчиненні ряду слідчих та процесуальних дій для об`єктивного, повного завершення досудового розслідування.

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст.2 КПК України необхідно провести всі слідчі та процесуальні дії, які мають значення для судового розгляду, виконання яких необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а також для отримання додаткових доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду кримінального провадження.

Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України, залишається обґрунтованою та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання.

При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Отже, на думку слідчого судді, висновок органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично сторона захисту дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування, що є на цей час передчасним.

При цьому слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим слідчий суддя зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також слід звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів.

Варто додати, що питання наявності обґрунтованої підозри перевірялось слідчим суддею під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також при його продовженні.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки продовження існування ризиків, які стали підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за інкриміновані в провину ОСОБА_5 особливо тяжкі злочини, санкцією яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого злочину, оскільки з урахуванням санкції ч.4 ст.189 КК України у разі засудження останнього до нього не може бути застосовано положення ст.75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність реального відбуття покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, зокрема, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місце проживання, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Що стосується ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Крім того, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , викладених у підозрі в даній редакції, слідчий суддя вважає, що ризик впливу підозрюваним на потерпілих шляхом застосування до останніх погроз з метою зміни наданих ними показів чи відмови від дачі таких показів, є досить обґрунтованим.

Крім того, слід враховувати, що потерпілі та свідки проживають в одному населеному пункті із підозрюваним, та можливу обізнаність останнього про місце їх проживання, а тому ризик впливу підозрюваного ОСОБА_5 на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні є досить реальним.

Також, слід врахувати наявність у даному кримінальному провадженні інших підозрюваних, з якими, відповідно до обставин викладених у підозрі в даній редакції, підозрюваний ОСОБА_12 діяв спільно, вони є особисто знайомими, мали постійний зв`язок, їх дії були узгоджені, що вбачається з протоколів за результатами НСРД. Отже, наведене свідчить, що існує ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі матиме реальну можливість спілкування з вказаними особами та змогу особисто або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на них, на їхнє ставлення до вчинених злочинів, побудову власної версії подій для виправдання своїх дій та уникнення кримінальної відповідальності, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.

Що стосується ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи плин часу, перебування останнього під вартою, наявність позитивних характеристик та інформацію щодо особи ОСОБА_5 , вважаю що даний ризик істотно зменшився та не може братися до уваги, крізь призму дій, які інкримінуються та доводилися прокурором. А тому, на даний час розгляду клопотання даний ризик не встановлено.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено існування можливості незаконного впливу на експертів у цьому кримінальному провадженні. При цьому суд зазначає, що у контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А відтак доводи прокурора щодо можливості впливу підозрюваним на експертів носять абстрактний характер і є лише його припущенням, того, що може відбутися в майбутньому.

Крім того, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є неконкретизованим жодним чином та виступає формальним доводом обґрунтування доводів поданого клопотання.

Таким чином, підстави, за яких було застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались таки змінилися, але ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не зменшились та продовжують існувати.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у встановлених формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 особливо тяжких кримінальних правопорушень, досудове розслідування щодо яких не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.

Так, враховуючи особливості події кримінальних правопорушень, викладених у повідомлені про підозру в даній редакції, які відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами, вчиненими із погрозами застосування насильства над потерпілими, тобто направлені проти життя та здоров`я особи, яке відповідно до ст.3 Конституції України, визнається найвищою соціальною цінністю, вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.

За таких обставин, з урахуванням наявності встановлених ризиків, які хоч і зменшилися, однак переважають потребу застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Враховуючи його виключність та зміну підслідності, що також слід враховувати при розгляді даного клопотання за інкриміновані діяння.

На переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 особливо тяжких кримінальних правопорушень, вчинених із погрозами застосування насильства над потерпілими, тобто направлені проти життя та здоров`я особи, досудове розслідування щодо яких не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.

Статтею 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

29.06.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/6763/26) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 13.10.2026 включно.

З огляду на зазначене, враховуючи вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінальних правопорушень, викладені в підозрі, суспільну небезпеку інкримінованих органом досудового розслідування злочинів, слідчий суддя вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч.1 ст.197 КПК України, має бути продовжений в межах строку досудового розслідування.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. Аргументованість сторони захисту щодо зменшення ризиків варто врахувати при застосуванні альтернативного виду застави, враховуючи позитивні характеристики, відсутність офіційного працевлаштування не свідчить про особисту зайнятість останнього, враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування застави та реальної її можливості внесення підозрюваним чи заставодавцем.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні оосбливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст.183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто 3 328 грн.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те що підозрюваний, не працює, а також встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, підозра, яка оголошена останньому, його роль, надавав інформацію, особливих дій не вчиняв, тому не є небезпечним для потерпілих, враховуючи час що пройшов, протягом якого утримувався під вартою, а тому слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , визначити заставу у розмірі 190 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 632 320 грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст.194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного щодо наявності міцних соціальних зв`язків підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.131, 132, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погодженого начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42025120000000111 від 08.08.2025 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.08.2026 включно.

Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 190 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 632 320 (шістсот тридцять дві тисячі триста двадцять) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №42025120000000111 від 08.08.2025.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) із потерпілими та свідками, доведеними до його відома під підпис, підозрюваними: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , у цьому кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали негайно направити підозрюваному, його захиснику, вручити слідчому, прокурору, направити до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» МЮУ.

Строк дії ухвали визначити до 30.08.2026, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 07.07.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1