Ухвала суду № 138209012, 14.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15828/26

Провадження № 2/127/4537/26

УХВАЛА

14 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області є вказана справа. Позивач, звертаючись до суд просить поділити майно - квартиру АДРЕСА_1 , визнавши за кожним із сторін право власності на частки.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 травня 2026 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду в загальному позовному провадженні.

Вказана ухвала разом із копією позовної заяви з додатками була отримана відповідачем 25 червня 2026 року.

06 липня 2026 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву та просила визнати спірну квартиру особистою приватною власністю.

Розглядаючи питання щодо її прийняття суд, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Поданий зустрічний позов є взаємопов`язаним з первісним позовом та їх спільний розгляд є доцільним.

Водночас зустрічний позов повинен відповідати вимогам ст.175, 177 ЦПК України (ст.194 ЦПК України.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху з метою усунення недоліків.

Так, у порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», станом на 01 січня 2026 року ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640 грн).

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності - дійсною вартістю нерухомого майна.

Оскільки позовна заява містить вимогу майнового характеру (визнання квартири особистою власністю), тому вона підлягає оплаті судовим збором, виходячи з дійсної вартості майна.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, на виконання вимог п. 3 ч.3. ст. 175 ЦПК України позивач за зустрічним позовом вказала ціну позову, виходячи з розміру пайового внеску, сплаченого за спірну квартиру в 2016 році.

Проте, довідка щодо цього не може бути прийнята судом до уваги як на підтвердження дійсної (ринкової) вартості об`єкту нерухомого майна.

Слід звернути увагу, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Враховуючи предмет позову і те, що в суду відсутня можливість встановлення ціни позову на день подання позову (в матеріалах відсутні докази щодо підтвердження дійсної вартості спірного майна), суд вважає за необхідне попередньо визначити розмір судового збору в сумі 8320,00 грн (з наступним поверненням переплаченого чи доплатою судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи).

Позивачу слід доплатити судовий збір в сумі 3266,73грн (8320,00 х 0,8 ( з урахуванням звернення до суд в електронній формі) - 3389,27 грн) до встановленого судом розміру.

При цьому, позивач не звільняється від обов`язку зазначити обставини з посиланням на докази щодо дійсної вартості спірного майна та виходячи з вартості визначити ціну позову. В такому разі він вправі сплатити судовий збір виходячи з дійсної вартості цього майна.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні:

отримувач коштів: ГУК у Вінн.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA318999980313181206000002856.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення зустрічної позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Відповідно до ч.2 ст.194 ЦПК України до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Ухвала оформлена відповідно до ч.5 ст.259 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 185, 193, 194 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю залишити без руху, надавши позивачу за зустрічним позовом строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали, оформленої окремим процесуальним документом.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя: