Ухвала суду № 138208691, 14.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/24677/26

Провадження № 2/947/5851/26

УХВАЛА

14.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Калініченко Л.В. розглянувши у залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» Пеліховської Влади Владіславівни про закриття провадження по цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебуває цивільна справа №947/24677/26 за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію.

Провадження у справі відкрито на підставі ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 19.06.2026 року, якою розгляд справи призначити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін по справі (письмовому провадженні).

13.07.2026 року до суду від представника позивача Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» Пеліховської Влади Владіславівни надійшла до суду заява про закриття провадження по справі №947/24677/26 з підстав відсутності предмету спору, посилаючись на сплату відповідачем заборгованості за теплову енергію. Одночасно представник позивача просить суд повернути суму сплаченого судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду.

Розглянувши подане представником відповідача клопотання, суд зазначає про наступне.

Пунктом 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відсутній предмет спору провадження у справі підлягає закриттю.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.

Об`єктом цивільних правовідносин є матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини.

Види об`єктів цивільних прав визначені ст. 177 ЦК України.

Коло правовідносин, які можуть виникати щодо того чи іншого об`єкту цивільних прав ЦК України не обмежено.

Тобто, учасники правовідносин можуть вступати у будь-які правовідносини щодо певного об`єкту цивільних правовідносин, не заборонені і не обмежені законом.

Зміст таких правовідносин є досить широким та становить усі права та обов`язки їх учасників, визначені договором та законодавством.

Предмет спору не є тотожним предмету позову, яким є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті.

Предметом позову є позовні вимоги.

Предмет спору - є достатньо простим для визначення (з`ясування) та станом на момент виникнення спору є таким, що фактично існує та не може бути заперечений сторонами.

Правове значення категорії предмет спору і пов`язані із цим правові наслідки на час розгляду справи чітко визначені ЦПК України, саме із нею процесуальний закон пов`язує закриття провадження у справі в порядку пункту 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України (відсутність предмету спору, а не предмету позову).

Крім того, суд зазначає, що необхідність запровадження такого правила, встановленого пунктом 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України, обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Пороте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17.

Приймаючи викладене, судом встановлено, що між сторонами в даній справі виник спір за наслідком невиконання відповідачем ОСОБА_1 , на ім`я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , свого обов`язку зі сплати грошових коштів за надані КП «Теплопостачання міста Одеси» послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.03.2026 року становить у загальному у розмірі 14524,28 грн.

Дані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, який скеровано до суду в електронні формі 17.06.2026 року.

Представником позивача у поданому до суду клопотанні особисто визнано та підтверджено, що відповідачем ОСОБА_1 наразі погашено заявлену до стягнення суму заборгованості, яка виникла за послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідком чого позивач підтверджує відсутність предмету спору у даній справі та просить суд закрити провадження у справі з підстав відсутності предмету спору на підставі положень .2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

За наслідком чого вбачається, що сторонами в позасудовий спосіб вирішено предмет спору по даній справі, а саме: відповідачем виконані зобов`язання зі сплати суми заборгованості, яка виникла у останнього з постачання теплової енергії та була заявлена позивачем до стягнення в межах розгляду даної справи.

На підставі викладеного, суд вважає наявними підстави для закриття провадження по справі на підставі положень п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час пред`явлення позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2768 від 23.04.2026 року.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України врегульовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи, що закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору, що врегульовано п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, не є відмовою позивача від позову, що є самостійною підставою закриття провадження у справі передбаченої п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, а ч.1 ст. 142 ЦПК України не передбачено повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, в разі закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд доходить до висновку що положення ч.1 ст. 142 ЦПК України не підлягають застосуванню.

Також, частина 3 статті 142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Після відкриття провадження у справі позивач просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач повністю сплатив борг. Фактичний зміст такої заяви свідчить про відмову позивача від позову унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, разом з тим правовою підставою закриття провадження у справі позивач вказав відсутність предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суди попередніх інстанцій не врахували положень частини третьої статті 142 ЦПК України у поєднанні із статтею 255 ЦПК України, а тому дійшли помилкового висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов`язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог (відповідно суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, та перевіряти законність судових рішень лише в межах вимог заявлених у суді першої інстанції), а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.

Закриваючи провадження у справі, суд керується пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Отже, закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) не є відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

У клопотанні про закриття провадження у справі, позивачем також заявлено вимогу про повернення сплаченого ним судового збору.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, оскільки провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", належить повернути позивачу з державного бюджету суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн..

Керуючись ст. 141, 142, п.2 ч.1 ст. 255, 352-354 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір`суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» Пеліховської Влади Владіславівни про закриття провадження по справі задовольнити.

Провадження по цивільній справі №947/24677/26 за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію закрити.

Роз`яснити сторонам по справі, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: 65009, м. Одеса, вул. Артура Савельєва, 6, повернути Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси», код ЄДРПОУ 34674102, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок, який було сплачено на розрахунковий рахунок отримувача UA758999980313171206000015756, банк отримувача ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), за платіжною інструкцією №2768 від 23.04.2026 року на загальну суму 2662,40 гривень, копія якої зберігається в матеріалах цивільної справи №947/24677/26.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Калініченко Л. В.