Рішення № 138208455, 10.10.2025, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7883/24

пр.№ 2/464/203/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2025 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Жили В.С.,

за участі секретарів судового засідання Андрушків В.О., Харук У.О.,

представника позивача Петльованої Ю.В.,

представника відповідача Яремко О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

встановив:

Позивач Львівська міська рада звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього на користь позивача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0202 га за кадастровим номером 4610136800:06:002:0031, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 38 214,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ухвалою Львівської міської ради «Про користування гр. ОСОБА_1 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 » від 18.02.2010 № 3298 надано відповідачу земельну ділянку площею 0,0202 га (кадастровий номер 4610136800:06:002:0031) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування магазину за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі комерції. На підставі означеної ухвали між Львівською міською радою та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди від 05.05.2010 № С-1718 щодо вказаної земельної ділянки, строк дії якого закінчився 18.02.2020. Жодних ухвал щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , Львівською міською радою не приймалось.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.03.2023 № 327252973 відповідачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 11.02.2009 № С-02899 належали нежитлові приміщення площею 157,4 кв.м. Разом з тим, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,0202 га (кадастровий номер 4610136800:06:002:0031) на

АДРЕСА_1 , на сьогоднішній день відсутні. На підставі вищевикладеного, оскільки відповідач ОСОБА_1 без жодних правових підстав фактично користувався означеною земельною ділянкою, що підтверджується, зокрема, актом від 29.03.2023 № 115, складеним комісією з представників управління державного контролю за використанням та охороною земель та управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, не вносить плату за користування такою ділянкою, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 13.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача ОСОБА_2 31.03.2025 на адресу суду скерував заяву, у якій не заперечив фактичні обставини викладені у позовній заяві в частині укладення між Львівською міською радою та відповідачем ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 0,0202 га (кадастровий номер 4610136800:06:002:0031), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте зазначив, що акт від 29.03.2023 № 115, складений комісією з представників управління державного контролю за використанням та охороною земель та управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, є нікчемним та не відповідає чинному законодавству, оскільки власник приміщення, розташованого на означеній земельній ділянці, не був запрошений та не був присутнім при обстежені відповідної ділянки та складанні акту, а також у відповідному акті відсутні підписи понятих, які б мали підтвердити факти, викладені у ньому. Разом з тим, вказує, що ОСОБА_1 після закінчення строку дії договору про оренду земельної ділянки фактично не користувався всією земельною ділянкою площею 0,0202 га для обслуговування магазину, оскільки не проводив жодних будівельних робіт по реконструкції приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого долучає ряд фотокопій. Вважає, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки плата за користування такою повинна здійснюватись відповідно частки земельної ділянки, що складає 63 кв.м., оскільки після складеного комісією з представників управління державного контролю за використанням та охороною земель та управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_1 звернувся до директора департаменту містобудування Львівської міської ради із заявою про зменшення земельної ділянки відповідно до матеріалів визначеної частки земельної ділянки для плати за землю, яка складає 63 м.кв. відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради від 03.06.1998 № 324.

30.09.2025 представником позивача ОСОБА_3 скеровано додаткові пояснення у справі, у яких остання зазначає, що нежитлові приміщення загальною площею 157,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 26446330) знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136800:06:002:0031. Відповідно до ст. 181 ЦК України земельні ділянка є нерухомим майном та належить до об`єктів цивільних прав, а її правовий режим визначається згідно з Земельним кодексом України. Так, згідно з ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою як об`єкт цивільних прав з моменту присвоєння їй кадастрового номера, а відповідно до ст. 125 цього Кодексу право на неї виникає з моменту державної реєстрації. Таким чином, з моменту державної реєстрації з 20.12.2012 земельна ділянка площею 0,0202 га є сформованим об`єктом цивільних прав і підлягає повному використанню та оплаті відповідно до площі, визначеної у кадастрі, а не лише в межах площі розміщеного на ній майна. Враховуючи вказане, оплата за користування земельною ділянкою нараховується за використання усієї її площі, а саме за 0,0202 га.

Окрім цього, щодо звернення ОСОБА_1 до директора департаменту містобудування Львівської міської ради із заявою про зменшення земельної ділянки відповідно до матеріалів визначеної частки земельної ділянки для плати за землю, зазначає, що останньому Управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.06.2023 було надано роз`яснення щодо законної процедури щодо вилучення частини земельної ділянки, якої відповідач в подальшому не дотримався, а відповідно таке вилучення не було здійснене. Разом з тим, заперечує твердження представника відповідача щодо нікчемності акту від 29.03.2023 № 115, складеного комісією з представників управління державного контролю за використанням та охороною земель та управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, оскільки відсутність ОСОБА_1 при складанні такого акта не є підставою для визнання його недійсним у зв`язку із відсутністю у чинному законодавстві вимоги щодо обов`язковості присутності особи під час обстеження комунальної земельної ділянки у складі комісії органу місцевого самоврядування.

У судовому засіданні представник позивача Петльована Ю.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, покликаючись на обставини викладені у позовній заяві та у додаткових поясненнях від 30.09.2025, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Яремко О.Я. частково позовні вимоги визнав в частині здійснення оплати за користування земельною ділянкою площею 63 кв.м., на якій відповідно знаходиться нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 , щодо інших позовних вимог висловив свої заперечення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 18.02.2010 № 3298, на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 від 16.09.2009 №З-Я-18754 та технічної документації на землекористування, ухвалено передати громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0202 га на АДРЕСА_1 , в оренду терміном на 10 років для обслуговування магазину за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі комерції.

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.08.2024, на підставі свідоцтв про право власності від 30.03.2006 № НОМЕР_1 , № С-01058 виданих Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням № 325, ОСОБА_1 на праві приватної власності належали приміщення магазину загальною площею 80,5 кв.м. (реєстраційний номер майна 14358429) та підвальні приміщення загальною площею 76,9 кв.м. (реєстраційний номер майна 14358583), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі ухвали Львівської міської ради від 18.02.2010 № 3298, між Львівською міською радою та ОСОБА_1 05.05.2010 укладено договір оренди землі, за яким орендодавець Львівська міська рада передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , для обслуговування магазину.

За означеним договором в оренду передається земельна ділянка за кадастровим номером 4610136800:06:002:0031, загальною площею 0,0202 га, у тому числі під забудовою 0,0142 га, під твердим покриттям 0,0060 га ( у тому числі площею 0,0001 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва).

Договір укладено на 10 (десять) років, а саме до 18.02.2020. Після строку закінчення договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, судом встановлено, що строк дії договору оренди землі закінчився 18.02.2020, а матеріали цивільної справи не містять жодних відомостей щодо продовження строку дії означеного договору.

Зазначені фактичні обставини спору щодо укладення між сторонами Договору оренди землі від 05.05.2010 та наявності на спірній земельній ділянці означеного нерухомого майна відповідача не заперечуються та визнаються учасниками справи.

Суд констатує, що між сторонами виник спір у сфері земельних відносин з приводу стягнення плати за користування землею, а саме спірною земельною ділянкою загальною площею 0,0202 га з кадастровим номером 4610136800:06:002:0031 за період з 25.08.2020 по 24.08.2023, що за вказаних вище обставин знаходиться під нерухомим майном відповідача та фактично ним використовується.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо користування відповідачем спірною земельною ділянкою без оформлення документів на землекористування суд відзначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено ч. 2 ст. 16 ЦК України. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 ЗК України, земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону (ст. 324 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 78 ЗК України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (ст. 79 ЗК України).

Статтею 181 ЦК України закріплено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ст. 79-1 ЗК України).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.12.2023 № НВ-0002790132023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:06:002:0031 вбачається, що така земельна ділянка:

- знаходиться у АДРЕСА_1 ;

- належить до категорії земель: землі житлової та громадської забудови;

- площею 0,0202 га;

- станом на 20.12.2023 має нормативно-грошову оцінку у розмірі 492520,44 грн.;

- дата держаної реєстрації 15.08.2015 (а.с. 19-25).

Таким чином земельна ділянка за кадастровим номером 4610136800:06:002:0031 зареєстрована у Державному земельному кадастрі як самостійний об`єкт цивільних прав та сформована 15.08.2015, визначено її площу, місце розташування, цільове призначення, категорія землі, вид її використання, вартість.

За змістом ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна врегульовано статтями 377 ЦК України та 120 ЗК України, в силу яких, особа, що набула право власності на об`єкт нерухомого майна одночасно набуває, зокрема, право на користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

В силу прийняття Земельного кодексу України, місця розташування спірної земельної ділянки, її категорії та обставин відсутності на такий об`єктів нерухомого майна державної власності, у територіальної громади м. Львова наявні обґрунтовані підстави стверджувати про фактичне право власності.

Так, досліджуючи правовий статус спірної земельної ділянки, суд враховує докази у справі, місцезнаходження земельної ділянки площею 0,0202 з кадастровим номер 4610136800:06:002:0031 у АДРЕСА_1 , тобто в територіальних межах населеного пункту м. Львова, на такій розташований об`єкт нерухомого майна, який належить на праві приватної власності відповідачу (фізичній особі) ОСОБА_1 , договір оренди землі від 05.05.2010.

За означеного та беручи до уваги відсутність заперечень цих обставин учасниками справи, суд прийшов до переконання, що спірна земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Львова, тобто в комунальній власності.

При цьому, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верхового суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України, право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією.

Разом з тим, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата» в залежності від правових підстав передання прав землекористування ділянками.

Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За результатами проведення спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 29.03.2023 обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , складено відповідний акт від 29.03.2023 № 115 та встановлено, що ОСОБА_1 фактично використовує для обслуговування нежитлових приміщень площею 157,4 кв.м. земельну ділянку комунальної власності площею 0,0202 га за кадастровим номером 4610136800:06:002:0031, за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, зокрема, договір оренди землі з Львівською міською радою не укладався, документи, що посвідчують право користування відповідача земельною ділянкою відсутні.

Позивач стверджує, що строк дії Договору оренди землі від 05.05.2010 закінчився 18.02.2020, новий договір оренди землі із відповідачем не укладався, плату за користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 за період з 25.08.2020 по 24.08.2023 не вносив, а відповідно просив таку стягнути в судовому порядку.

Відповідач не заперечує обставини завершення строку дії Договору оренди та фактичного використання ним спірної земельної ділянки, оскільки така частково знаходиться під належним йому нерухомим майном, а також частково прилягає до нього.

Щодо строку дії укладеного сторонами Договору оренди землі від 05.05.2010, то суд відзначає, що згідно умов Договору оренди, договір укладено на 10 років, а саме до 18.02.2020. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договором оренди також передбачено, що він припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що дія Договору оренди землі від 05.05.2010, укладеного між Львівською міською радою та ОСОБА_1 , припинилася 18.02.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Докази продовження строку дії договору в матеріалах справи відсутні. Також в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу земельної ділянки, яка виступала об`єктом оренди, в порядку визначеному Договором оренди.

За означеного, та враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів оформлення відповідачем документів щодо набуття прав на спірну земельну ділянку, суд погоджується із доводами позивача про фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136800:06:002:0031 без оформлення документів на землекористування та наявність у відповідача обов`язку сплачувати за користування такою земельною ділянкою.

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

При цьому, згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, завдані внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених статтями 1212 1214 ЦК України, та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, без достатньої правової підстави зберіг в себе кошти, які повинен був сплатити за користування означеною земельною ділянкою її власнику. Такими діями ОСОБА_1 порушив право позивача на отримання вказаних коштів, як власнику ділянки, а тому таке право підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній повинен був сплатити за звичайних умов, як і фактичний добросовісний землекористувач.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

При цьому, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості (правовий висновок Верховного Суду від 05.08.2022 у постанові у справі № 922/2060/20).

В аспекті означеного суд констатує, що саме до наведеного зводились доводи Львівської міської ради у поданій до суду позовній заяві, а відповідно позивачем обрано правильний спосіб захисту при зверненні до суду.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 25.08.2020 до 24.08.2023, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 цього Закону).

За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»).

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування здійснено позивачем на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Згідно з витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.12.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:06:002:0031) становить 492520,44 грн. (а.с. 25).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.09.2024 нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки у

АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 4610136800:06:002:0031) станом на 2023 рік, враховуючи Кф=2,5, становила 2 438,22 грн, станом на 2022 рік 2 120,20 грн., станом на 2021-2020 рік 1 927 грн. (а.с. 18).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2023 № 6-28-0.222-323/2-23, за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2022 рік становив 126,6%. Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить: для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) 1,15. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2020, 2021 році становив 1,0.

При цьому, при здійсненні розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, позивачем враховано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період 2021-2024 роки.

Пунктом 7.5.1 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 встановлено, що річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 7.6-7.16 цього порядку (а.с. 31, 32).

Згідно з розрахунком суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір недоотриманих коштів власником землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,0202 га (кадастровий номер 4610136800:06:002:0031) по АДРЕСА_1 за період з 25.08.2020 по 24.08.2023 становить 38 214,37 грн. (а.с. 33).

Зазначений розрахунок стороною відповідача не спростовано, контррозрахунку не надано, а відтак суд приймає такий до уваги, з урахуванням заявленого позивачем періоду, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідних коефіцієнтів індексації та ставки орендної плати.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо обов`язковості здійснення оплати за користування земельної ділянкою не в повній мірі, а лише за площу, на якій розташоване нежитлове приміщення, що знаходиться у власності відповідача ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається факт звернення 09.06.2023 ОСОБА_1 до Департаменту містобудування Львівської міської ради із заявою про зменшення площі земельної ділянки з 0,0202 га (кадастровий номер 4610136800:06:002:0031) до площі необхідної йому для фактичного обслуговування приміщення магазину, а саме до 63 кв.м. у зв`язку із фінансовою неспроможністю сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,0202 га.

На підставі означеної заяви Управлінням земельних ресурсів Львівської міської ради ОСОБА_1 скеровано лист від 20.06.2023 №2403-вих-74828, відповідно до якого останньому роз`яснено, що для вилучення частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 , шляхом її поділу, йому необхідно через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, першим етапом якого є надання органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення відповідної технічної документації.

Оскільки відповідачем ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій, зазначених у роз`ясненнях Управління земельних ресурсів Львівської міської ради від 20.06.2023 №2403-вих-74828, вилучення частини земельної ділянки на АДРЕСА_1 , шляхом її поділу не відбулось, що виключає можливість здійснення відповідачем оплати за користування земельною ділянкою лише за площу, на якій розташоване нежитлове приміщення, що знаходиться у власності відповідача ОСОБА_1 .

Разом з тим, із листа Головного управління ДПС у Львівській області Державної податкової служби України від 05.09.2024 вбачається відсутність інформації про діючі договори оренди землі з ОСОБА_1 по Львівській територіальній громаді, а також відсутність інформації про нараховані та сплачені ОСОБА_1 суми плати за землю площею 0,0202 га (кадастровий номер 4610136800:06:002:0031) за період з 19.02.2020 по 24.08.2024 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд враховує і ту обставину, що на момент розгляду справи судом конфігурація та розмір земельної ділянки площею 0,0202 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:06:002:0031) не змінена. Згідно пояснень представника відповідача, наявне на земельній ділянці нерухоме майно загальною площею 157,4 кв.м. 25.08.2023 відповідачем відчужено на користь свого сина ОСОБА_2 (представника ОСОБА_1 у цій справі), а спірна земельна ділянка вказаною площею з 24.07.2024 перебуває в оренді ОСОБА_2 . Вказані відомості підтверджуються також наданими позивачем та отриманими судом інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Разом з тим, вказані обставини відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_2 не унеможливлюють стягнення спірної заборгованості, оскільки таке відчуження мало місцетільки 25.08.2023, тобто по закінченню періоду за який позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів (позивач заявляв вимоги за період з 25.08.2020 по 24.08.2023).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такі необхідно задовольнити.

Окрім цього, з врахуванням вимог частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.

Керуючись статтями 2, 81, 89, 142, 206, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,0202 га (кадастровий номер 4610136800:06:002:0031), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 38 214 (тридцять вісім тисяч двісті чотирнадцять) гривні 37 (тридцять сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку визначеному статтею 273 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) учасників справи, їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Володимир ЖИЛА