Ухвала суду № 138205165, 10.07.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2771/26

провадження № 2/570/2363/2026

У х в а л а

10 липня 2026 року

Суддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., перевіривши виконання вимог ст.ст.175-177, 184 ЦПК України при подачі цивільного позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

у с т а н о в и в:

покликаючись на непогашення позичальником заборгованості по кредитному договору, представник позивача у поданій 01 червня 2026 року через систему «Електронний суд» позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача борг та понесені судові витрати.

Згідно з ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, на виконання вимог ч.4 ст.177 ЦПК України представник позивача долучила до позовної заяви виписку про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України в розмірі 2 662 грн. 40 коп..

Зі змісту позовної заяви та її вимог суд встановив, що предметами спору у даній справі є два окремі договори.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Ч.1 ст.4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Згідно з положеннями п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2011 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Верховний Суд у справі №909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, як виснував Верховний Суд, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. За таких обставин вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ч.1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Як на правову підставу вимоги про стягнення заборгованості позивач у поданій до суду позовній заяві посилається на ст.1048-1050 ЦК України, яка надає право кредитодавцю вимагати повернення усієї суми позики та проценти за користування нею. Загальна ціна позову визначена позивачем як сума всіх вимог за декількома кредитними договорами, кожен із яких включає розрахунки заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами.

При цьому суд враховує, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків.

У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, окремі видаткові операції, індивідуальний графік платежів, окремі договори факторингу тощо).

За таких обставин суд доходить до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.

Відповідно позивач при поданні позову порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах, які є різними за предметом, обсягом зобов`язань та строками виконання, що матиме наслідком дослідження окремо кожного договору та окремо - заборгованостей, які виникли з різних підстав, підстав виникнення права вимоги до відповідача, що має підтверджуватися також окремими, не пов`язаними між собою доказами. Аналогічні висновки були зазначені Верховним Судом у постанові від 16.10.2020 по справі № 910/7186/19.

Позивач, звертаючись до суду з вимогами щодо декількох позовних вимог сплатив судовий збір у меншому розмірі, аніж у випадку, якщо позови будуть пред`явлені окремо. Водночас національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов`язувалися з об`єднанням або роз`єднанням позовних вимог. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Оскільки провадження у справі відкрите за позовною заявою, яка не оформлена належним чином у відповідності до положень ст.177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху.

Згідно із ч.12,13 ст.185 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку окремо від рішення суду визначені ч.1 ст.353 ЦПК України, якою не передбачено оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду такої ухвали. Відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Згідно з ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Разом з тим, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право на справедливий суд, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.

Відповідно до ч.2 ст.261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.11 ст.187 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

залишити без руху позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

Надати позивачу п`ять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя: Кушнір Н.В.